Печія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печія
Класифікація та зовнішні ресурси
Antacids 0389.jpg
Різні антацидні препарати, що застосовуються для зняття симптому печії
МКХ-10 Шаблон:МКБ10
МКХ-9 787.1

Печія́ — відчуття дискомфорту або печіння під грудною кліткою, що поширюється вгору від епігастральної (підложечної) області, іноді доходить до області шиї.

Печія з'являється періодично, найчастіше після їжі, при фізичному навантаженні, при нахилі тіла чи в горизонтальному положенні.

Печія — відчуття печіння по ходу стравоходу, частіше в нижній його третині, так чи інакше пов'язане з витоком вмісту шлунку в стравохід (т. зв. гастроезофагеальний рефлюкс).

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Як правило, печія є наслідком закидання вмісту шлунка, як кислоти, так і дуоденального вмісту, у стравохід (гастроезофагеального рефлюксу, тому її вважають одним з найбільш характерних симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. В більшості випадків це явище говорить про підвищення кислотності шлункового соку.

Проте, слід пам'ятати, що печія також може бути симптомом первинних і вторинних уражень стравоходу. Серед первинних найбільше значення має ахалазія кардії. Серед вторинних - склеродермія та інші системні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, цукровий діабет, амілоїдоз, хронічний алкоголізм, мікседема). Підозра на таку патологію диктує необхідність проведення диференціальної діагностики, в тому числі з використанням манометрии стравоходу[1].

Також печія нерідко спостерігається при діафрагмальній грижі, виразковій хворобі шлунку, гастриті, езофагіті.

В основі патогенезу печії лежить патологічний гастроезофагеальний рефлюкс. Йому сприяє неспроможність затвірного механізму кардії, в першу чергу, низький тиск нижнього стравохідного сфінктера і грижа стравохідного отвору діафрагми[2].

Епідеміологія[ред.ред. код]

За даними досліджень від печії страждає 40-60% дорослого населення, причому за останні роки спостерігається неухильне зростання даного показника[3]. Печія епізодично виникає у половини дорослих, при цьому один раз на тиждень і частіше її відчуває 9%[1].

Печія спостерігається у 30–50% вагітних жінок[4]. Частота та інтенсивність симптомів залежать від терміну вагітності, зазвичай вони повністю зникають після пологів. Печія починає турбувати вагітних приблизно з 20-22 тижня виникаючи періодично. З 30-го тижня на часту печію скаржаться близько 1/3 всіх вагітних, а до 38-гої тижня їх кылькысть зростає, за даними різних авторів, до 99%[5].

Лікування[ред.ред. код]

Метою лікування є зменшення агресивного впливу кислого шлункового вмісту шляхом нормалізації режиму харчування і використання медикаментозних засобів.

Немедикаментозні методи та дієта[ред.ред. код]

Іноді для корекції симптомів достатньо зміни способу життя: спати із піднятим узголів'ям ліжка (на 15-20 см від основної площини ліжка), уникати прийому їжі на ніч і продуктів, що можуть викликати печію.

Продукти, що викликають печію, це: газовані напої, шоколад, жирні продукти, вершкове масло, цитрусові, прянощі, цибуля, часник, міцний чай, кава, солодощі. При частій печії бажано знизити споживання цих продуктів до мінімуму. Рекомендується вживати нежирну їжу (відварне м'ясо, птиця, риба), а також їжу, приготовану на пару.

Рекомендується припинити куріння зовсім, при неможливості - кількість сигарет має бути зведена до мінімуму. Необхідно уникати запорів, жінкам - відмовитися носіння тугих поясів, корсетів, оскільки це призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску. Прийом їжі краще здійснювати малими порціями, по 5-6 разів на добу.

Медикаментозні засоби для лікування печії[ред.ред. код]

Існує безліч медикаментозних засобів лікування ГЕРБ, що розрізняються за способом дії і терапевтичної ефективності:

Антациди[ред.ред. код]

В основі дії антацидів лежить хімічна нейтралізація соляної кислоти, інактивація пепсину, адсорбція жовчних кислот, що надійшли в стравохід і в шлунок.

Антациди включають в себе солі алюмінію і магнію (в основному гідроксиду), карбонат кальцію або бікарбонат натрію [6].

Найбільш високу кислотно-нейтралізуючу активність має карбонат кальцію. Більшість антацидів є комбінованими препаратами, тому що алюміній і кальцій можуть викликати запори, а магній має проносну дію.

Антацидні лікарські засоби прийнято поділяти на ті, що всмоктуються (системні, розчинні) та ті, що не всмоктується (несистемні, нерозчинні). Антациди, що всмоктується, завдяки прямій реакції нейтралізації соляної кислоти швидко підвищують рН, що призводить до швидкого клінічного ефекту (сода, палена магнезія). Однак час їх впливу триває недовго.

При тривалому застосуванні антацидів, що всмоктується, можлива поява набряків, здуття живота, підвищення артеріального тиску внаслідок утворення великої кількості вуглекислоти.

До антацидів, що не всмоктується, відносять:

  • антациди, до складу яких входять карбонат кальцію і солі магнію в невеликій дозі (Ренні);
  • алюмінієві солі фосфорної кислоти (фосфалюгель);
  • алюмінієво-магнієві антациди (маалокс, альмагель, магалфіл);
  • алюмінієво-магнієві препарати з додаванням алгіната (топалкан);
  • алюмінієво-магнієві антациди з шарувато-сітчастою структурою.

Альгінати[ред.ред. код]

Альгинати при прийомі всередину швидко вступають у реакції з кислотою в просвіті шлунка, утворюючи альгінатний гелевий бар'єр на поверхні вмісту шлунка, що фізично перешкоджає виникненню гастроезофагеального рефлюксу.

Інгібітори протонної помпи[ред.ред. код]

Інгібітори протонної помпи (Омез, Омепразол) - антисекреторні лікарські препарати для лікування кислотозалежних захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки і стравоходу за рахунок блокування протонної помпи парієтальних клітин слизової оболонки шлунка і зменшення, таким чином, секреції соляної кислоти.

Вітамінотерапія[ред.ред. код]

В якості додаткової терапії застосовуються вітамінні препарати: вітамін B5 (пантотенова кислота) та U (метілметіонінсульфонія хлорид). Дефіцит пантотенової кислоти призводить до утворення надлишку соляної кислоти у шлунку. Підвищені дози пантотенової кислоти, навпаки, гальмують секреторну функцію шлунку. Також пантотенова кислота стимулює перистальтику кишківника та відновлює слизові оболонки.[7]. Вітамін U (метілметіонінсульфонія хлорид) сприяє зменшенню шлункової секреції і обумовлює знеболюючий ефект [8]. До препаратів цієї групи належить Доктовіт.

Прокинетики[ред.ред. код]

У деяких випадках призначають прийом прокинетиков - спеціальних лікарських препаратів, які посилюють перистальтику шлунково-кишкового тракту. У цьому випадку активізується тонус м'язів органів травної системи, в результаті чого їжа, що надійшла, швидше виводиться з шлунку. Це сприяє більш надійному "замкненню" сфінктера, розташованого між шлунком і стравоходом. Представниками прокинетиков є препарати Мотилиум і Церукал.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Больной с изжогой: тактика врача общей практики / Л. Б. Лазебник, Д. С. Бордин, Т. С. Кожурина[и др.] // Лечащий врач. – 2009. – №7. – С. 5–8
  2. Чубенко С. С. Клиническая эффективность антацидов при лечении изжоги/С. С. Чубенко, И. Р. Иманова, Д. С. Чубенко // Гастроентерологія. -Дніпропетровськ:Інновація, 2010. т.Вип. 44.-С.644-654
  3. Болезни пищевода / под ред. В. Т. Ивашкина, А. С. Трухманова. – М. : Триада-Х, 2000. – 179 с.
  4. Зайдиева З.С.,. Прозоров В.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у беременных: патогенез, клиника, профилактика, лечение // РМЖ. – 2010. – Т. 18, № 19. – С. 1199–1203.
  5. Rayner C. Dealing with gastro–oesophageal reflux disease during pregnancy // Med. Today. 2005. Vol. 6. P. 65–66.
  6. Маев И.В., Самсонов А.А. Применение современных антацидных средств в терапии кислотозависимых заболеваний желудочно–кишечного тракта. Справочник поликлинического врача // Consilium Medicum. – 2005. – Т. 3, № 5.
  7. И снова репаранты… - Н.Б. Губергриц, С.В. Налётов, П.Г. Фоменко. Современная гастроэнтерология № 1 (69), 2013. С. 157-165.
  8. Витамины и коферменты. Учебное пособие. Часть II. - Смирнов В.А, Климочкин Ю.Н. Самара: Самар. гос. техн. ун-т, 2008. - 91 с

Джерела[ред.ред. код]

Всё об изжоге и её лечении

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]