Подлас Кузьма Петрович

Кузьма Петрович Подлас
Народження	29 жовтня 1893(1893-10-29) с. Душатіно
Смерть	25 травня 1942(1942-05-25) (48 років) біля с. Лозовенька
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Російська імператорська армія  Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1914—1917, 1918—1938, 1940—1942
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	1-ша Червонопрапорна армія (СРСР) 40-ва армія 57-ма армія
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Битва на озері Хасан Німецько-радянська війна
Нагороди

Кузьма Петрович Подлас (29 жовтня 1893(18931029) — 25 травня 1942) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-лейтенант (1941).

Біографія

Народився 29 жовтня 1893 року на Стародубщині, в селі Душатіно Суразького повіту Чернігівської губернії (нині — Суразький район Брянської області РФ).

1914 року призваний до російської імператорської армії. Наступного року закінчив навчальну команду Преображенського полку. Учасник Першої світової війни, командував взводом на Південно-Західному фронті.

Після Жовтневого перевороту 1917 року перебував у Червоній гвардії, з серпня 1918 року — в РСЧА. Закінчив Петроградські прискорені курси червоних командирів. Учасник громадянської війни в Росії, воював на Південному, Східному і Західному фронтах, командував ротою, батальйоном, полком. Протягом 1920—1921 років як командир бригади брав участь у придушенні селянського повстання на Тамбовщині.

У міжвоєнний період закінчив стрілецько-тактичні КУКС РСЧА «Постріл» імені Комінтерна (1925), КУВНАС при Військовій академії імені М. В. Фрунзе (1930). Командував стрілецькою дивізією, стрілецьким корпусом. У 1935 році присвоєно військове звання «комдив».

З 1937 року — заступник командувача Приморською групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії (ОЧДСА), а згодом — командувач 1-ї окремої Червонопрапорної армії Далекосхідного фронту. Брав участь у бойових діях проти японців біля озера Хасан.

З 1938 року — заступник командувача військами Київського особливого військового округу. У грудні того ж року заарештований, перебував під слідством. У квітні 1939 року Військовою колегією Верховного суду СРСР позбавлений військового звання «комдив» і засуджений до 5 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. У серпні 1940 року відновлений у військовому званні, перебував у розпорядженні Управління керівних кадрів РСЧА. З листопада 1940 року — інспектор піхоти Київського ОВО, на цій посаді зустрів початок німецько-радянської війни.

У серпні 1941 року призначений командувачем 40-ю армією Південно-Західного фронту. Тоді ж був переатестований у «генерал-майори», а у листопаді того ж року присвоєно військове звання «генерал-лейтенант». З лютого 1942 року — командувач 57-ю армією. Під його командуванням війська армії брали участь у Другій битві за Харків і були оточені в Барвенківському виступі.

25 травня 1942 року, при спробі прориву з оточення, загинув поблизу села Лозовенька Балаклійського району Харківської області. Похований у братській могилі в селі Мала Комишуваха Ізюмського району.

Нагороди

Був нагороджений двома орденами Леніна (…, 06.11.1941), двома орденами Червоного Прапора (1922, 1923) і медаллю (1938).

Посилання

• (рос.)Сайт Міністерства оборони Росії. Енциклопедія