Пост-рок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пост-рок — музичний напрямок, що характеризується використанням музичних інструментів, типових для рок-музики, однак, разом з тим, відрізняється ритмом, гармонією, мелодикою та іншими складовими, що властиві іншим музичним напрямкам.
Термін був введений британським критиком Саймоном Рейнольдсом (Simon Reynolds) в огляді альбому Hex гурту Bark Psychosis, що був опублікований у журналі The Wire у травні 1994[1] Сам критик охарактеризував цей напрямок наступним чином:
«використання рок-інструментів для неро́кових цілей, використання гітар, для тембру і фактури більше ніж для рифів і поверкордів[2]»
Як і більшість подібних термінов, пост-рок описує творчість надзвичайно різних за характером звучання колективів, як наприклад Don Caballero та Mogwai, що мають дуже мало спільного окрім того, що обидві є інструментальними. У висліді цей термін викликав чимало критики[3]
[ред.] Історичний нарис
Пост-рок бере свій початок від творчості гуртів кінця 1960-х, таких як The Velvet Underground, що експериментували в авангардному напрямку, Public Image Ltd у їх альбомі Metal Box (1979)[4] та інших. Серед гуртів початку 1990-х років, впливовими для пост-року вважаються Talk Talk та Slint[5], а також Tortoise[6]
У кінці 1990-х центром пост-року стають Чикаго та Монреаль. В Канаді до пост-року відносять гурт Godspeed You! Black Emperor, а в Шотландії — Mogwai[7][8]
На початку 2000-х термін виходить із ужитку, через свою суперечливість та багатоманіття явищ, що він включає.[8] Зокрема цей термін відкидають і гурти, яким він приписувався, такі як Mogwai чи Tortoise.[9]
[ред.] Музичні риси
Пост-рокове звучання може включати в себе риси ембіенту, джазу, електронної чи експериментальної музики.[8] Традиційна фактура поверкордів заміщається будь-якою іншою. Фактично, звернення до реґґі, хіп-хопу чи рейву, робить пост-рок м'якшим і позбавленим гостроти протестних настроїв. [10]
Переважно, пост-рокові композиції — це досить тривалі інструментальні композиції, що нерідко використовують багаторазово повторювані мотиви, тембральне розгортання, а також широкий динамічний діапазон, що дозволяє провести паралелі з творчістю Стіва Райха та Філіпа Гласса, які вважаються піонерами мінімалізму.[11].[1]
Вокал, якщо присутній, має досить незвичну функцію — він має інструментальне звучання і використовується радше як тембральна барва, ніж для експонування поетичного тексту. [8] Він досить м'який, одноманітний і може використовувати складні інтервальні ходи. Наприклад гурт Sigur Rós, що створив штучну хопладську мову (Hopelandic)[12], описує свою манеру, як «форму нерозбірливого вокалу, що вписується у музичну тканину як ще один інструмент».[13]
Також, замість типових для року куплетних форм, пост-рок гурти частіше використовують відкриті звукові простори (англ. soundscape). Як зазначає Саймон Рейнольд, «Еволюція гуртів через рок до пост-року часто призводить до зрушення від розповідних текстів через потік свідомості до тембру, розуміння голосу як інструменту». [14]
Деякі гурти, як Rachel і Clogs, комбінують пост-рок з академічною музикою, тоді як інші, такі як Godspeed You! Black Emperor за прозорістю фактури і повторюваністю музичної тканини наближаються до мінімалізму.[8] В той же час творчість гуртів Isis та Pelican характеризується змішуванням пост-року з важким металом. Їх звучання іноді характеризують терміном пост-метал. [15]
[ред.] Посилання
Примітки:
- ↑ а б Simon Reynolds' article on post-rock
- ↑ using rock instrumentation for non-rock purposes, using guitars as facilitators of timbre and textures rather than riffs and power chords, цитовано за англійською вікедією
- ↑ Under the Radar interview with Dominic Aitchison
- ↑ Про це зазначається у в огляді журналу NME
- ↑ Abebe, Nitsuh. The Lost Generation
- ↑ [url=http://www.stylusmagazine.com/reviews/tortoise/a-lazarus-taxon.htm Review of Tortoise's A Lazarus Taxon]
- ↑ [http://deepfrybonanza.com/artnoise/?page_id=62 Constellation Interview
- ↑ а б в г д AllMusic summary of post-rock
- ↑ Hear & Now
- ↑ Reynolds, Simon. in Cox, Cristoph and Daniel Warner: Audio Culture: Readings in Modern Music. Continuum International, 359. ISBN 0826416152.
- ↑ Henderson, Keith (June 2001) What Exactly Comes After Post-rock?
- ↑ Від слова англ. hope — надія
- ↑ «a form of gibberish vocals that fits to the music and acts as another instrument», цитовано з англійської вікіпедії з посиланням на Sigur Ros frequently asked questions
- ↑ Simon Reynolds. Audio Culture: Readings in Modern Music 2004 р., ISBN 978-0826416155
- ↑ The alchemy of art-world heavy metal
