Правила іменування астрономічних об'єктів

У давнину власні назви мали лише кілька астрономічних об'єктів — Сонце, Місяць, планети, які видно неозброєним оком, та кілька зір. Упродовж останніх кількох сотень років кількість ідентифікованих астрономічних об'єктів зросла із сотень до понад мільярда, і щороку їх відкривають все більше. Астрономи мають мати можливість давати всім цим об'єктам систематичні позначення, щоб однозначно їх ідентифікувати, і водночас давати власні назви найвизначнішим об'єктам.

Визнаним авторитетом в астрономії щодо присвоєння позначень небесним тілам — зорям, планетам та малим планетам, а також деталям їх поверхонь — є Міжнародний астрономічний союз (МАС). У відповідь на потребу в однозначних назвах для астрономічних об'єктів він розробив низку систем назв для об'єктів різного роду.

Зорі

Неозброєним оком на земному небі видно не більше кількох тисяч зір. Це максимальна кількість зір, яким могли дати назви представники стародавніх культур. Верхня межа того, що фізіологічно можливо побачити неозброєним оком, — це видима зоряна величина 6 або, в абсолютних цифрах, близько десяти тисяч зір. З появою телескопів кількість зір, доступних для спостереження, різко збільшилася: їх стало надто багато, щоб усім можна було дати імена. Найпершою системою назв, яка зберігає популярність і досі, є позначення Баєра; у ній зорі ідентифікуються за назвами сузір'їв, у яких вони розташовані.

МАС є єдиним міжнародно визнаним органом, який призначає астрономічні назви астрономічним об'єктам і об'єктам на їхніх поверхнях. Його завданням є забезпечення однозначності присвоєних назв. Існує багато старих астрономічних каталогів, і постійно створюються нові зоряні каталоги, які містять дані, отримувані в різноманітних астрономічних оглядах. Усі позначення об'єктів у новітніх зоряних каталогах починаються з «ініціальної абревіатури», яку МАС зберігає однаковою в усіх своїх матеріалах. У різних зоряних каталогах існують різні домовленості щодо іменування того, що йде після абревіатури, але сучасні каталоги, як правило, дотримуються загальних правил формату використовуваних даних.

МАС не визнає комерційну практику продажу вигаданих назв зір комерційними компаніями.

Зорі із власними назвами

Існує 300—350 зір із традиційними або історичними власними назвами. Це, як правило, найяскравіші та/або найпомітніші зорі в сузір'ях — наприклад, Бетельгейзе, Рігель, Вега. Більшість таких назв походять з арабської мови.

Деякі зорі мають кілька власних назв, оскільки в багатьох різних культурах їх давали назви незалежно один від одного. Наприклад, Полярну зорю в різних культурах в історії людства називали Альрукаба, Кіносура, Місмар, Навігаторія, Зоря Аркадія, Трамонтана, Їлдуз.

Для каталогізації й стандартизації власних назв зір МАС у 2016 році організував Робочу групу з назв зір (WGSN). Перший виданий нею бюлетень за липень 2016 року містив таблицю перших двох груп назв, затверджених WGSN (30 червня і 20 липня 2016 року), а також назви зір, прийняті Робочою групою Виконавчого комітету МАС з публічних назв планет і супутників планет і їх супутників під час кампанії NameExoWorlds 2015 року і визнані WGSN. Наступні партії назв були затверджені 21 серпня 2016 року, 12 вересня 2016 року та 5 жовтня 2016 року. Вони були зазначені в таблиці, включеній до другого бюлетеня WGSN, виданого в жовтні 2016 року. Наступні доповнення були зроблені 1 лютого, 30 червня, 5 вересня і 19 листопада 2017 року, а також 6 червня 2018 року. Усі вони включені до поточного Списку затверджених МАС назв зір.

Найближчу до Землі зорю зазвичай називають просто Сонце або його еквівалент використовуваною мовою (наприклад, якби двоє франкомовних астрономів назвали б її le Soleil). Однак у науковій фантастиці її зазвичай називають латинською назвою Sol.

Зорі, названі на честь людей

Існує близько двох десятків зір, які мають історичні назви і були названі на честь астрономів, — як-от Зоря Барнарда, Зоря Іннеса, Зоря Тігардена тощо.

У результаті кампанії NameExoWorlds у грудні 2015 року МАС затвердив назви Сервантес (на честь письменника Мігеля де Сервантеса) для зорі Мю Жертовника і Коперник (на честь астронома Миколая Коперника) для зорі 55 Рака A. У липні 2016 року Робоча група з назв зір МАС затвердила для Альфи Гончих Псів назву Серце Карла (лат. Cor Caroli), дану їй на честь короля Англії Карла I його лікарем сером Чарльзом Скарборо. У 2019 році МАС знову провела кампанію NameExoWorlds.

Зоряні каталоги

З появою телескопів кількість зір, видимих на небі, стала надто великою, щоб їм усім можна було дати назви. Натомість у різних зоряних каталогах їм дають позначення. У старих каталогах або призначали зорям довільний номер, або використовували певну просту систему іменування, засновану на тому, у якому сузір'ї розташована зоря, — як, наприклад, в «Альмагесті» Птолемея 150 року н. е., написаному грецькою мовою, і в «Книзі нерухомих зір» Аль-Суфі 964 року, написаній арабською. Кількість зоряних каталогів, які використовуються нині, досить велика, і з огляду на це більшість яскравих зір нині мають кілька різних позначень.

У 1540 році італійський астроном Алессандро Пікколоміні випустив книгу De le Stelle Fisse («Про нерухомі зорі»), яка містить зоряні карти 47 сузір'їв, де він пронумерував зорі за зоряною величиною, приписавши їм латинські літери.

Позначення Баєра

Позначення Баєра для бл. 1500 найяскравіших зір були вперше опубліковані в 1603 році. У цьому списку зоря позначається малою літерою грецького алфавіту, за якою йде латинська назва її сузір'я. У позначенні Баєра використовується присвійна форма назви сузір'я, яка майже завжди закінчується на -is, -i або -ae; якщо назва сузір'я у множині — на -um. Крім того, часто використовується трилітерна абревіатура. Наприклад, Альфа Центавра (α Cen) у сузір'ї Центавра, Альфа Південного Хреста (α Cru) і Бета Південного Хреста (β Cru) (дві найяскравіші зорі в сузір'ї Південного Хреста), Ета Кіля (η Car) у Кілі, Лямбда Оріона (λ Ori) в Оріоні, Сигма Октанта (σ Oct) в Октанті. Після того, як усі 24 грецькі літери призначені, використовуються великі й малі латинські літери — наприклад, A Центавра (A Cen), B Центавра (B Cen), потім a Центавра (a Cen), b Центавра (b Cen), і так далі.

Зі збільшенням роздільної здатності телескопів з'ясувалося, що численні зорі, які вважалися одиночними, насправді є оптично подвійними зорями — тобто вони не входять до складу однієї кратної системи і не пов'язані гравітаційно, але розташовані на небі настільки близько, що їх не вдається розрізнити неозброєним оком. Це призвело до третьої ітерації перепозначень: щоб розрізняти раніше нерозрізнювані зорі, довелося додати до їхніх позначень числові надрядкові індекси. Наприклад, Тета Стрільця (θ Sgr), яка раніше вважалася однією зорею, «розпалася» на Тету¹ Стрільця (θ¹ Sgr) і Тету² Стрільця (θ² Sgr), причому кожна з них сама по собі виявилася кратною зорею (подвійною й потрібноюб відповідно).

Позначення Флемстида

Позначення Флемстида складаються з номера і латинського родового відмінка сузір'я, у якому розташована зоря — наприклад, 51 Пегаса, 61 Лебедя тощо. До каталогу було занесено близько 2500 зір. Їх зазвичай використовують для зір, для яких позначення Баєра не існує або коли в позначенні Баєра використовуються незручні надрядкові числові знаки, як-от Rho¹ Cancri (55 Рака).

Сучасні каталоги

Більшість сучасних каталогів створюються за допомогою комп'ютерів на основі даних, отриманих від високочутливих телескопів із високою роздільною здатністю, завдяки чому вони охоплюють величезну кількість об'єктів. Наприклад, Каталог опорних зір II (Guide Star Catalog II) містить записи про понад 998 мільйонів різних астрономічних об'єктів. Об'єкти в цих каталогах, як правило, розташовані з дуже високою роздільною здатністю, а позначення їм присвоюються на основі їхнього положення на небі. Прикладом такого позначення є SDSSp J153259.96-003944.1, де SDSSp вказує на те, що позначення взято зі Слоанівського цифрового огляду неба (Sloan Digital Sky Survey preliminary objects), а інші символи вказують на небесні координати: епоха J, пряме піднесення 15 год 32 хв 59,96 с, схилення −00° 39′ 44,1″.