Пшедбор із Бжезя
| Пшедбор із Бжезя | |
|---|---|
| пол. Przedbor (Przedbór) z Brzezia | |
 Родовий герб Задора | |
| Підстолій краківський | |
| 1364 — 1370 | |
| Монарх | Казимир III Великий |
| Попередник | Пшецлав |
| Наступник | Пйотр Шафранєц з Лучиць |
| маршалок Королівства Польського | |
| 1375 — 1378 | |
| Попередник | Ян Колчек із Закшува |
| Наступник | Ян з Тарнова |
| маршалок Королівства Польського | |
| 1381 — 1387 | |
| Попередник | Ян з Тарнова |
| Наступник | Міколай із Боґорії |
| Помер |
1387 Краків, Королівство Польське |
| Відомий як | державний діяч |
| Країна | Королівство Польське |
| Батько | Збіґнєв із Бжезя |
| Діти | Збіґнєв з Бжезя, Пшедбор |
| Брати | Збіґнєв, Вроцлав, Пакослав (Пакош) |
Пшедбор (Пшедбур) із Бжезя гербу Задора (пом. бл. 1387) — державний діяч Королівства Польського, підстолій краківський (1364–1370), маршалок Королівства Польського (1375–1378 та 1381–1387); вважається протопластою родини Лянцкоронських[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Був одним із трьох синів Збіґнєва з Бжезя — сєрадзького каштеляна та воєводи, володаря сіл Бжезя, Шарува, Домброви і Ґродковиців. Після батька одідичив Бжезе[2]. Мав братів Збіґнєва, Вроцлава та Пакоша (Пакослава); з дружиною мали двох синів — Збіґнєва та Пшедбора[3].
Вперше згадку про Пшедбора з Бжезя в документах достовірно можна ідентифікувати 1357 роком, коли він без зазначення будь-якої посади засвідчував королівські документи. Імовірно, десь із цього часу перебував у королівському оточенні[2]. З 1359 року лицар двору короля Казимира Великого[3], був його близьким соратником. Протягом 1364–1370 років обіймав посаду краківського підстолія[4]. 1370 року король у своєму заповіті записав Пшедборові разом із його братами Збіґнєвом і Пакославом місто Водзіслав[5][6]. Також, він отримав від цього короля у довічне володіння замок Огродзенець, в ремонт якого він вклав значні кошти. Янко із Чарнкова відзначив Пшедбора серед сановників, які приносили жертви в Краківському катедральному соборі після смерті короля. Він пожертвував 3 великі срібні чаші[2].
Пшедбор мав будинок у Кракові недалеко від Бохенської брами[2]. Невдовзі став прибічником нового короля Людовика Угорського, близько 1375 року отримав посаду маршалка Королівства Польського, на якій перебував до кінця 1378 року[7]. Декілька разів у документах тих часів він згадується як маршалок краківський[8]. Під час кривавого інциденту між поляками та угорцями у Кракові 7 грудня 1376 року, коли загинув краківський староста Ян Кміта та було вбито, за різними даними, від 75 до 160 угорців, Пшедбор сховав у своєму будинку двох угорських юнаків, улюбленців королеви. Проте, коли він пішов до замку, його слуги самі кинули двох угорців на поталу натовпу[9][2].
Пшедбор супроводжував короля під час угорсько-польського походу на Волинь 1377 року, зокрема, взяв участь в облозі Холма, після цього з частиною польських військ прийшов на поміч королеві, який з угорськими військами тримав у облозі Белз. Після невеликої перерви, 1381 року Пшедбор знову став маршалком, обіймав цю посаду до кінця життя[7].
Посада маршалка королівства була пов'язана з функцією охмістра (управителя) королівського двору — ним також був Пшедбор, який наприкінці життя служив королеві Ядвізі, а після її одруження також королю Владиславу Ягайлу[10]. За їхнього правління Пшедбор був також підскарбієм вавельським[11]. 1387 року король записав Пшедбору 300 гривень польських грошів на замку та місті Добчицях з прилеглими землями, як відшкодування витрат на замок в Огродзенці, який був наданий Влодькові з Харбіновичів, чашнику краківському.
Помер Пшедбор із Бжезя на межі 1387–1388 років[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki Adam, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 2: Bonieccy h. Bończa — Chmieleńscy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1900, s. 369.
- ↑ а б в г д Przedbor z Brzezia h. Zadora. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ а б в Boniecki Adam, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 13: Krzemieniowscy — Lasoccy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909, s. 332.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 106.
- ↑ O śmierci Kazimierza, króla polskiego. W: Janko z Czarnkowa: Kronika Jana z Czarnkowa. Warszawa: E Wende i Sp., 1905.
- ↑ Тимур Горбач, З історії одного фальсифікату: привілей Казимира III для панів із Бжезя [w:] Przegląd Archiwalno-Historyczny, Tom VII, Poznań, 2020, s. 225—239.
- ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 77.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 75.
- ↑ Sobiesław Szybkowski, List Wawrzyńca Tariego, stolnika królowej Barbary Cylejskiej, do marszałka Królestwa Polskiego Zbigniewa z Brzezia z 13 VII 1413 roku, [w:] ROCZNIKI HISTORYCZNE, Rocznik LXXXII, 2016, s. 166.
- ↑ Pieczęcie, buławy, katedra, instytut. forumakademickie.pl.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Przodkowie autora "Niezapomnianych". Król Szwecji, doradca Batorego i sygnatariusz konstytucji nihil novi. Super Express i Se.pl.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Jerzy Wyrozumski, Przedbor z Brzezia, [w:] Polski słownik biograficzny, T. XXVIII, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 698—699.
|
