Монголи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монголи
YuanEmperorAlbumGenghisPortrait.jpg YuanEmperorAlbumKhubilaiPortrait.jpg
Загальна кількість 10 млн
Найбільші розселення Монголія, Китай, Росія
Близькі етнічні групи Монголоїдна раса
Мова Монгольська
Релігія Переважно Буддизм, та Шаманізм.

Монголи — первісно, назва населення, яке входило до складу Монгольської імперії (середньовічної держави, до складу якої входили зокрема землі сучасної України і сучасних Китаю і Індії). Пізніше, після розгрому Монгольської імперії, в новій історіографії назва монголи була перенесена на групу спорідненних народів на північному сході сучасної Монгольської Республіки, предки яких, згідно з поширеними історичними уявленнями, стояли біля початків утворення Монгольської імперії. Така ситуація стала причиною плутанини, появи різних версій і фальсифікації історії в наш час. Тому під час вивчення документів, передусім історичних, треба перевіряти, кого саме має на увазі автор під словом "монголи".

За нашого часу до монголів себе відносять близько 10 мільйонів осіб. З них 2,4 мільйона проживають в Монголії, 4,8 мільйона в Автономному районі Внутрішня Монголія КНР, 2 мільйони в інших провінціях Китаю (південні монголи (чахари, хорчини, харачини, арухорчини, тумети, джалаїри, джалайти, авга, авганар, чипчини, му-мянгати, наймани, аохане, оннюти, дурбен хухет, урати, горлоси, ордосци, дурбети, джалайти, джарути, суніти і т. д.), халха-монголі, буряти, баргути, ойрати (іх-мянгане,торгути, хошеути, согво аріг), монгори (ту), дунсяни баоані даури).

До монгольської групи народів за мовною ознакою залучають бурятів і калмиків (Російська Федерація), сарт-калмаків (Киргизія) і монголів (Афганістан). За культурними характеристиками до монгольських народів відносять теж тюркомовних тувинців (Російська Федерація).

Історія[ред.ред. код]

У XIII сторіччі монголи на чолі з Чингісханом і двох поколінь його нащадків створили найбільшу за територією імперію у світовій історії. 1640 - загальномонгольський з'їзд, на якому присутні халха-монголи, ойрати і навіть калмики.

У XVII сторіччі землі монгольських народів і самі народи підпали під різну міру залежності від Китаю і Росії. В імперії Цин монголи Внутрішньої і Зовнішньої Монголії мали різні права і втратили можливість вільного спілкування, що призвело до різних відгалужень. Буряти, що опинилися в межах Російської імперії, і калмики вважаються народами, що сформувалися як окремі нації.

Відбуваються значні переміщення і менш явна зміна тотожності. Наприклад, землероби-дагури вирушають із Забайкалля до Маньчжурії, звільняючи землі в районі сучасного АБАО для заселення кочівниками-бурятами, у свою чергу прагнучими покинути території, що відійшли до Китаю. В результаті цієї хвилі якути поступово витісняються монгольськими племенами значно північніше за район Байкалу.

На початку XX сторіччя після революцій в Китаї і Росії проголошено незалежність Монголії і Туви від Китаю, у складі РРФСР утворені автономні республіки Бурят-монгол АССР і Калмицька АССР.

Звичаї монголів[ред.ред. код]

  • У старі часи двері юрти були повстяними. Господар, запрошуючи гостя увійти, відкидав її правою рукою, лівою ж, зігнувши в лікті, вітальним жестом вказував на вхід.
  • Усякий, хто заходить в юрту, перед тим як переступити поріг, застібає одяг на всі ґудзики. Гість, якщо він не мав наміру ночувати в чужій юрті і не отримував на це дозволу, не мав права знімати головний убір.
  • Монголи не вітаються за порогом, а роблять це тільки вже увійшовши до житла. · Коли монголи входять до юрти і збираються вийти з неї, вони завжди кланяються святиням батьків.
  • Зазвичай господиня наливає гостям чаю. За її відсутності це роблять діти, якщо ж і їх немає, гостей обслуговує сам господар.
  • Вважається неприйнятним наливати чай по вінця або наполовину. Треба враховувати, що існує непорушний закон - випивати чай до дна.
  • Якщо на стіл ставиться почастунок, то гість спершу простягає ліву руку, повертає долоню догори і середнім пальцем цієї руки торкається тарілки з цим почастунком. Потім він спочатку правою рукою бере шматочок сушених пінок, які завжди ставляться поверх усього почастунку. Варто зазначити, що монголи, поклавши в рот крихти, рухають щелепами так, ніби жують щось велике.
  • Якщо гість випиває айраг без залишку, то це означає, що він хоче ще.
  • Ніж, виделки, ложки і палички гостеві подають зверненим до нього держаком.
  • Коли гість у домі, забороняється підмітати і виносити сміття.
  • Коли їдять м'ясо, його не нарубують кавалками; радше, скеровуючи лезо ножа до себе, його ріжуть уздовж волокон тонкими шматочками.
  • Пригощаючись сам, гість не забуває пригощати й дітей.

Національна кухня[ред.ред. код]

Чернець Карпіні, що відвідав Монголію в XIII столітті писав, що їжу монголів складають собаки, вовки, лисиці і коні, а іноді жителі цієї країни їдять і людське м’ясо. Останнє, до речі, стверджував і Марко Поло. Звичайно ж, багато що з того, що в далекі часи вважалося ласощами, тепер уже не є популярним, більш того, викликає огиду. Навіщо, скажімо, ловити степових мишей, якщо цілком вистачає баранини або яловичини?

Як і тисячу років тому, у раціон входять всілякі супи. Взагалі в Монголії не люблять нічого смаженого. І дійсно, смажити було ні на чому - в степу немає не те що дров, а навіть хмизу. Тому всі або варили, або куховарили на пару. Проте частіше м’ясо просто в’ялили або коптили. Вони нарізували смужки м’яса, клали їх під сідло і до вечора вони просолювалися, так що їх можна було їсти.

Як і в усіх народах, що займаються скотарством, в монгольській кухні широко використовується лівер в різних поєднаннях, причому типове поєднання не декількох видів ліверу, як в татарській і узбецькій кулінарії, а якогось одного виду ліверу (наприклад, легені або серця) з пашиною (рулькою), нефаршированими кишками і різними видами внутрішнього лою (ниркового лою, сальником).

Специфіка монгольської кулінарії в її пристосованості до степових умов. Тому часто вельми складно готувати страви монгольської кухні в сучасних міських умовах. Спроби осучаснити ту або іншу страву ведуть не тільки до спрощення, але і до спотворення національної технології, а отже, до зміни смаку страви. Так, ціле м’ясо великими шматками замінюють фаршем, не притаманним монгольській кухні.

Для борошняних виробів характерне співвідношення жиру і борошна (1:2), заміна води жиром (олією) і додавання олії як останній компонент в уже готове тісто (після замішування його на воді). Готують борошняні вироби в основному з прісного тіста, випікають на сковородах або в золі (нині можна замінювати цей спосіб випікання печенням у фользі, що не змінює смаку виробів). Форма борошняних виробів - невеликі шматочки тіста або тонкі млинці.

Найпопулярніша страва монгольської народної кухні - пінки, для їх приготування молоко довгий час кип’ятять на слабкому вогні, а потім охолоджують. Потім товстий шар пінок обережно знімають лопаткою і викладають на дерев’яне блюдо, трохи підсушують і подають до чаю.

Молоко піддають складній і довгій обробці. При цьому використовуються майже в рівній мірі, як мінімум, три, а іноді і п’ять видів молока: кобиляче, овече, коров’яче, верблюже і молоко яків. Така різноманітність видів, а також безліч варіантів заквасок безмежно розширює асортимент молочної кухні Монголії.