Сілла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
신라(新羅)
Сілла
Чінхан Blank.png
57 до Р.Х. – 935 Корьо Blank.png

Символ Кореї of Сілла

Символ Кореї

Розташування Сілла
Сілла в 576 році
Столиця Кьонджу
Мови Сілланська (старокорейська)
Релігії Буддизм, конфуціанство, даосизм, шаманізм
Форма правління Монархія
Ван
 - 57 до Р.Х. - 4 Пак Хьоккосе
 - 540 - 576 Чінхин
 - 654 - 661 Муйоль
 - 661 - 681 Мунму
Історія
 - Заснування 57 до Р.Х.
 - Прийняття Буддизму 527
 - Походи Чінхина 551 - 576
 - Об'єднана Сілла 676 - 935
 - Підкорена династією Корьо листопад 935

Сілла́ (кор. 신라; кит. 新羅, яп. しらぎ; 57 до Р.Х.935) — одне з трьох корейських королівств. Історія Сілла бере початок у 57 році до н. е. з прото-державного утворення племен чінхан південного сходу Корейського півострова. Сілла послідовно захопила два інших корейських королівства, Пекче у 660 і Когурьо у 668 роках, та об'єднала півострів. («Об'єднана Сілла»). Наприкінці першого тисячоліття Сілла розпалася на пізні три корейські королівства, які були об'єднані державою Корьо у 935 році.

Назва[ред.ред. код]

Існує кілька транскрипцій назви королівства, записаних на ханча: 斯盧 (사로, Саро), 斯羅 (사라, Сара), 徐 那 [伐] (서나 [벌], Сона [біль]), 徐 耶 [伐] (서야 [벌], Соя [Бьоль]), 徐 羅 [伐] (서라 [벌], Сора [біль]), 徐 伐 (서벌, Соболь). За часів династії Вей (220-266) називалося по-китайськи Сіньлі (新 盧). В 503 рік у король Чіджин зробив офіційною назвою 新 羅, яке в сучасній корейській мові вимовляється як «Сілла» - 신라. Спочатку слово означало «столиця», хоча в істориків і сходознавців існують і інші версії щодо цього.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Згідно середньовічним корейським хроніками Сілла було заснована в районі сучасного Кьонджу Пак Хьоккосе в 57 році до н. е. Найперша згадка про цю дату знаходиться в «Самгук Сагі», корейському літопису XII століття. Сучасні сходознавці вважають цю дату заниженою з метою спроби легітимації автором літопису Кім Бусиком захоплення Корейського півострова Сіллою за допомогою надання йому більшої історичної значимості.

За легендою Хьоккосе вилупився з яйця, а коли йому виповнилося 13 років, 6 головних кланів конфедерації Чінхан посадили його на престол. У перший час керування королівством поперемінно отримували три найсильніших прізвища, Пак, Сік і Кім.

Китайські історики вважали ванів Сілли нащадками правителів Чінхана або Ціньхана (秦 韓). При цьому існували гіпотези, що ціньханці були нащадками підданих, які втекли від імперії Цінь (, той же ієрогліф), яких поселили Маханці. Маханці здійснювали політичне панування над ними. Цю думку китайські історики підтверджували тим, що ціньхаці використовували багато китайських слів. Ціньханці розділилися спочатку на 6 (що підтверджується корейськими джерелами), а потім на 12 володінь включаючи Сіллу. Була також гіпотеза, що Сілла була заснована біженцями з північних областей після вторгнення туди Гуаньцю Цзянь (пом. 255) генерала Вей. Після вони сильно змішалися з китайцями.

До другого століття Сілла розташувалося в південно-східній частині Корейського півострова, поширивши свою владу на сусідні племена конфедерації Чінхан, однак до кінця третього століття воно було, ймовірно, не більше ніж містом-державою, що входять до складу федерації.

За китайськими відомостями Сілла спочатку було залежним від Пекче. І навіть вана Сілли вважали вихідців з Пекче. Під час однієї з воєн з Когурьо, сілласці відмовилися битися, повстали і поступово здобули незалежність і захопили сусіднє володіння Юйцзяо (于 迦羅).

На західних кордонах у середині третього століття зміцнило свою позиції Пекче, яка захопила слабкий племінний союз Махан. На південному заході розташувалася Пенхан і її наступник, Кая. У північній частині півострова домінувало, розгромивша китайський опір держава Когурьо. Китайці до початку VI століття вважали державу незначною і не прагнули встановити дипломатичні зв'язки.

Розквіт королівства[ред.ред. код]

Чотири корейські держави в кінці V століття

Король Немуль (356-402) з клану Кім встановив в державі потомственну монархію, скасувавши колишню систему коли країною правили по черзі представники головних кланів. Після цього титул глави держави став називатися «Маріпкан» (від старокорейского «хан» або «кан» («правитель» або «великий»). Раніше цей титул носили правителі південної Кореї, а сам титул, співзвучний монгольскому [хан]], можливо є аргументом на користь древньої мовної спорідненості народів, що говорять на мовах Алтайської мовної сім'ї. в 377 році Немоль встановив дипломатичні відносини з Китаєм і Когурьо.

Постійні сутички з сусіднім Пекче і японськими піратами Вокоу змусили Сіллу укласти військовий договір з Когурьо. Однак коли Когурьо почало розширення території на південь, перемістивши свою столицю в Пхеньян в 427 році, король Нуджі був змушений увійти до військового альянсу вже з Пекче.

До початку царювання короля Попхіна (514-540) Сілла була окремою державою з превалюючим впливом буддизму і своєї власної системою іменування епох. Сілла поглинуло племінне об'єднання Кая, анексувавши Кимгван Кая в 532 і завоювала Тегая в 562 році, таким чином розширивши свої кордони до річки Нактонган.

Десь у цей час були встановлені дипломатичні відносини з Лян. У 522 році до імператора У-ді прибуло спільне посольство з Сілли і Пекче. Цікаво, що правителем який направив посольство названий Му Тай (募 泰).

Король Чинхін (540-576) серйозно наростив військову міць королівства. У 553 році Сілла за допомогою Пекче вигнав Когурьо з району річки Ханган (Сеул) і отримав стратегічний контроль над регіоном.

В 594 році правитель Сілли Чінпхьон встановив дипломатичні відносини з Суй Вень-ді і був визнаний Ваном Сілли, а також отримав інші почесні титули, які визначали його статус у відносинах з китайським імператором. З 605 року регулярно надсилали невелику данину імператору.

Королівські могильні кургани в Кенджу

Об'єднана Сілла[ред.ред. код]

У VII столітті (близько 621-624) Сілла увійшло у військовий альянс з китайською династією Тан. В 643 році Шимінь прийняв сілласького посла для обговорення союзу проти Пекче і Когурьо, але певної відповіді не добився. В 645 році цариця Сондок збиралася виставити 50 000 проти Когурьо для допомоги танському імператору, але вирушило 30 000 тисяч. Пекчесьці напали і захопили 7 фортець на заході країни. У 655 війська Когурьо, Пекче, мукрі напали на північний кордон Сілли і взяли 33 фортеці. Важке становище Сілли прискорило ухвалення рішення відправити проти Пекче танські війська під командуванням Су Дінфана і Чен Мічженя.

У 660 році, при королі Муйолі (654-661) Сілла захопило Пекче, а в 668 році при королі Мунму (спадкоємця короля Муйоля) під керівництвом знаменитого воєводи Кім Ю Сіна Сілла завоювало також і Когурьо. Союз Тан-Сілла був зруйнований в 674 році, коли з'ясувалося, що ван Сілли збирає населення Когурьо і налаштовує його проти танських військ, а також займає землі Пекче. Імператор оголосив вана Мунму позбавленим влади, замість якого князя Кім Інмуна проголосили Ваном Сілли. Проти Сілли було відправлено військо Лю Женьгуя. Почалися Сілла-танські війни, які тривали 10 років і поклали кінець експансії Тан на півострові і утворення Об'єднаної Сілли. З 676 року по 841 рік Тан і Сілла знаходилися в мирі і вели жвавий культурний обмін.

Однак північна частина Когурьо залишилася нескореною, згодом тут виникло перше манжурське королівство Бохай.

Занепад королівства[ред.ред. код]

Політичний устрій[ред.ред. код]

Починаючи принаймні з VI століття, коли в Сілла повністю сформувалася законодавча і урядова система, соціальний статус чиновників і їх просування по ієрархічній драбині диктувалося унікальною системою кольпхум (골품제 도). Ця система жорстко вказувала стиль одягу, розмір будинку і дозволений ранг одруження.

В Сіллі було два королівських ранги: «святая кістка» («сонголь» 성골 聖 骨) і «справжня кістка» («чинголь» 진골 眞 骨). До воцаріння короля Муйоля придворна аристократія була поділена на ці ранги. Це розділення закінчилося під час правління королеви Чиндок, останньої представниці «святої кістки», [1] померлої в 654 році. Число аристократів «святої кістки» сильно зменшилося, так як у спадщину цей ранг передавався тільки якщо обоє батьків були «святої кістки», тоді як діти батьків «святой» і «істинної кістки» отримували ранг «істинної кістки». До цього монарх одружувався тільки на представниці «святої кістки», а з «істинної кістки» брав наложниць.

Наступне об'єднання Сілли корейських земель спричинило за собою адаптацію китайських моделей управління, більш ефективних для адміністрування великих територій. У цей час посилюються позиції буддизму. Іншим примітним процесом цієї епохи стало наростаюче напруження між монархами і аристократією.

З китайських джерел відомі ранги чиновників, назви даються в китайському прочитанні: цзибіханьчжі (子 賁 旱 支), іханьчжі (壹 旱 支), ціханьчжі (齊 旱 支), еханьчжі (謁 旱 支), іцзічжі (壹 吉 支), цібейханьчжі (奇貝 旱 支).

За корейським відомостями [2] чиновництво було утворено в 32 році (насправді пізніше) і розділене на 17 рангів: 1. Ібольчхан. Спадкова посада. Належить 3000 рабів, стільки ж вояків, рабів і коней. 2. Ікчхочхан. 3. Чапчхан. 4. Пхачжинхан. 5. Теачхан. 6. Ачхан. 7. Ільгільчхан. 8. Сачхан. 9. Кіппольчхан 10. Тенама 11. Нама 12. Теса 13. Соса 14. Кільса 15. Тео 16. Соо 17. Чові.

Чиновників відрізняє білий одяг. Вищі посади займають представники знаті. Молодші чини при доповіді старшим повинні виражати однодумність, інакше справі не можна давати хід.

Крім того були повітові і обласні начальники.

Чхомсонде - одна з найстаріших уцілілих обсерваторій у Східній Азії

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Китайські історики в 522 році отримали від послів відомості, що в Сілли є міста зі стінами, на мові Сілли «цзяньмоуло» (健 牟 羅), такі міста називаються «чжопін» (啄 評), а поселення без стін «ілей» (邑 勒 ). В Сілли було 6 чжопінів і 52 ілеєв, тобто 6 областей і 52 повіти. Столиця обнесена стінами, містить гарнізон 3000 чоловік.

Господарство[ред.ред. код]

Земля багата, добре ростуть основні культури (рис, ячмінь, боби, просо, пшениця). Вирощують багато шовковиці і конопель. Виробляють хороші шовкові тканини і полотно. У господарстві використовують биків і коней [3]. Овець не тримають, ослів мало. Коні гарного росту, але з поганим ходом. Землі дуже родючі. Знають землеробство на сухих і заливних полях. Худобу пасуть на островах біля узбережжя. За потреби вбивають його з луків. Населенню дають просо і рис з казни в борг. Неплатників звертають в невільників.

Культура[ред.ред. код]

Столицею Сілли було місто Кьонджу або Цзінчу (金城). Місто було 8 лі в окружності. Тут знаходиться велика кількість поховань часів Сілли. Ці гробниці мають форму кам'яної ємності, оточеної невисокими земляним валом. У них можна знайти велику кількість різноманітних предметів, що відносяться до епохи Сілла. Історична область району Кенджу була включена в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Велика частина цієї області входить до складу національного парку Кьонджу.

Однією з найбільш цікавих знахідок археологів, що відносяться до періоду Сілла став бронзовий дзвін короля Сондока Великого. Астрономічна обсерваторія Чхомсонде біля Кьонджу є однією з найстаріших у Східній Азії. Вона була побудована під час правління королеви Сондок (623-647).

В Сіллі процвітала торгівля. На ринках торгували лише жінки. Мусульманські купці приходили сюди по Великому Шовковому Шляху. Про державу залишили свої записи багато видатних географи арабського світу, включаючи ібн Хукдадбіха, Аль Масуді, Дімашікі, Аль-Нуваірі, і Аль-Макрізі.

Приносять жертви гірським духам. У Новий рік духам сонця і місяця. Китайські історики зберегли переказ про те, що в Сіллі живуть велетні: вони як люди, але зростом близько 30 Чжан (10 метрів), у них гострі зуби і кігті, тіло поросло чорною шерстю. Вони їдять сирими звірів і птахів, а іноді й людей. Дружини шиють їм одяг. Вони живуть серед гір на кілька десятків лі навколо. До них одна дорога через ущелину, там побудовані залізні ворота, які охороняють 1000 сіллаських арбалетників.

Мова[ред.ред. код]

Докладніше: Сілла (мова)

Мова Сілла була заснована на діалекті Кьонджу. Деякі вчені припускають, що він розвинувся в сучасну корейську мову. Ця точка зору є однією з основних версій виникнення корейської мови. Китайські історики відзначали, що мову Сілла можна зрозуміти, якщо знати мову Пекче.

Звичаї[ред.ред. код]

Мали, за китайськими уявленнями, правильні стосунки статей. Дозволяються шлюби між племінницями та дядьками (племінниками і тітками) і між двоюрідними братьсямі і сестрами. Головні убори називають «іцзилі» (遺 子 禮), сорочки «юцзе» (尉 解), штани «кебань» (柯 半), чоботи «сі» (洗). Віддають перевагу нефарбованому, білому одягу. Жінки заплітають волосся в косу навколо шиї і прикрашають стрічками і перлами. Фарбою і білилами не користуються. Чоловіки стрижуться коротко, змащують волосся рисовим відваром і пов'язують голову чорною хусткою. Чоловіки носять вовняні штани, жінки довгі халати.

Взимку влаштовують вогнище посеред кімнати. Влітку їжу зберігають у льодовиках

На весіллі бенкетують залежно від достатку. Наречена в перший вечір шлюбу кланяється батькам нареченого і старшому діверу.

Манери і вітання, як у жителів Когурьо. При зустрічі схиляють коліна, виражають пошану доторкнувшись до землі. Простолюдини не користуються прізвищами, тільки іменами.

Писемності не знають, але користуються дерев'яними табличками для посвідчень. [3]. Пізніше запозичили китайську писемність.

У перший день кожного місяця вітають один одного. Ван влаштовує бенкет і нагороджує чиновників. У цей день поклоняються сонячному та місячному божеству. У 15 день восьмого місяця (за китайським календарем) веселяться, стріляють з луків, дарують коней і тканини.

Важливі справи вирішую за порадою чиновників.

Ховають у труні в могилі, насипають горбок. Дотримуються річного трауру при смерті царя, батьків, дружини, дитини.

Буддизм[ред.ред. код]

Археологи знаходять велику кількість слідів широкого поширення буддизму і його впливу на життя в Сіллі. Буддистськими ченцями було зроблено безліч статуй та інших предметів з каменю. Велика кількість цих предметів збереглося в околиці гори Намсан[en].

Буддизм в Сіллі процвітав, отримуючи підтримку державної влади. Було збудовано велику кількість храмів і пагод, включаючи знамениті Хванйонса, Пульгукса і Соккурам.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • [http: //100.empas.com/dicsearch/pentry.html? i = 156198 «성골 (聖 骨)»]. Енциклопедія Empas. Процитовано 2009-08-17.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  • Самгук Саги. Літопис Сілла
  • а б Наньша, гл. 79