Рильський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Рильський монастир
болг. Рилски манастир
Rila klooster.jpeg
Країна Болгарія Болгарія
Область Кюстендильська область
Община Рила
Код ЕКАТТЕ 62685
Поштові індекси 2643
Телефонний код 07054
Координати 42°07′59″ пн. ш. 23°20′22″ сх. д. / 42.1331° пн. ш. 23.3395° сх. д. / 42.1331; 23.3395Координати: 42°07′59″ пн. ш. 23°20′22″ сх. д. / 42.1331° пн. ш. 23.3395° сх. д. / 42.1331; 23.3395
Висота 1173 м.н.р.м.
Населення 39 (2011)
Відстань
До обласного центру
 фізична 56 км [1]
До Софії
 фізична 62 км [1]
Розташування
Рильський монастир (Болгарія)
Рильський монастир
Рильський монастир
Рильський монастир (Болгарія)

Ри́льський монасти́р або Рільський монасти́р (болг. Рилски манастир),(болг. Манастир «Св. Иван Рилски» — «монастир святого Івана Рильського») — найбільший ставропігіяльний чоловічий монастир Болгарської Церкви. Монастир в Кюстендильській області Болгарії, на північному заході гірського масиву Ріла. Входить до складу общини Рила. Він був заснований в десятому столітті Св. Іваном Рильським у верхів'ях річки Рильська, (ліва притока річки Струма) на висоті 1147 м над рівнем моря. Рильський монастир є одним з найважливіших культурних пам'яток в Болгарії , символ Болгарії, у 1983 році був включений до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО .

Рильський монастир особливо активно відвідується туристами, що зупиняються в Софії чи бальнеологічному і одночасно гірськолижному курорті Боровец.

Історія[ред.ред. код]

За переказами, заснований в 30-ті роки X століття преподобним Св. Іваном Рильським (876—946 рр.), чиє ім'я він носить починаючи з часу правління болгарського царя Петра I (927-968 рр.). Святий Іоанн жив ​​у печері неподалік від нинішнього монастиря, тоді як сам монастир був побудований його учнями, які прийшли в гори, щоб продовжити навчання.

Монастирський двір
Рильський монастир у серпні 2013 року
Вежа Хрельо Драговола, XIV століття

Майже з самого моменту свого створення, монастир підтримувався і шанувався правителями Болгарії. Майже кожен правитель Другого Болгарського царства до самого завоювання Болгарії турками-османами жалував значні суми монастирю, за рахунок чого він став культурним і духовним центром Болгарії. Розквітом монастиря був період з XII по XIV століття.

В XIV столітті, після землетрусу, монастир грунтовно перебудував місцевий феодал Хрельо Драговол, перетворивши його в солідно укріплений архітектурний ансамбль. Проте в середині XV століття турки розграбували і зруйнували це святе місце. До наших днів збереглася вежа (1334-1335 рр..), Названа на честь Драговола, а також трон єпископа і різьблені ворота згорілої в 1833 році середньовічної церкви.

Фрески в головній церкві

У другій половині XV століття почалося духовне і культурне відродження монастиря. У 1466 році три брати з Кюстенділа Давид, Теофан і Йоасаф домоглися в Константинополі у султана спеціальної охоронної грамоти та уклали договір про взаємодопомогу між Рильським монастирем і монастирем Святого Пантелеймона на горі Афон (оригінал цього документа зберігається в музеї монастиря). У 1469 року вони перенесли сюди зі зруйнованої турками столиці Тирново мощі Св. Івана Рильського. Відроджувався і облаштовувався монастир і завдяки пожертвам Російської православної церкви, в 1558 році в Москву, у пошуках грошей, церковного начиння і книг Рильський ченцями була відправлена ​​ціла делегація. У XVI-XVII ст. розширюються контакти і сдругими сусідами - сербськими, румунськими, грецькими монастирями, і особено зі слов'янськими монастирями на Святій горі.

У роки панування османів, монастир виступав у ролі хранителя болгарської мови та культури. У часи болгарського Національного Відродження (XVIII—XIX століття), монастир згорів у пожежі (1778, 1833), але був відновлений. Вся країна збирала гроші. Саме тоді територія монастиря придбала нинішній вигляд. У 1844 Неофіт Рильський заснував при монастирі школу.

У монастирі зберігаються мощі Св. Іваном Рильським і чудотворна ікона Богородиці «Одигітрія» з тридцятьма двома чотирикутними перегородками з мощами святих, одна з трьох найбільш шанованих ікон в Болгарської Православної Церкви [1].

У 1976 монастир був визнаний національним історичним пам'ятником, а в 1983 — об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З 1991 монастир підпорядковується Священному Синоду Болгарської Церкви.

25 травня 2002 папа Іоанн Павло II відвідав монастир під час свого паломництва до Болгарії.

Монастирські будови[ред.ред. код]

Монастирський собор „Різдва Богородиці".
План монастиря

Сучасний комплекс монастиря має форму неправильного чотирикутника і займає територію в 8800 м², центром її є внутрішній двір, де розташовані башта і головна церква.

Головна церква[ред.ред. код]

Кафолікон монастиря був побудований в середині XIX століття (архитектор Павел Йоанов) на місці невеликої церкви 1343 року. Церква увінчана 5 куполами, має три вівтаря та дві прибудови. У цій церкві розташовані знамениті фрески (в тому числі і Захарія Зографа) та ікони.


Житлова частина[ред.ред. код]

Тут розташована стародавня бібліотека . У бібліотеці, виключно багатою книжковим матеріалом, збиралися століттями, зберігаються цінні пам'ятники болгарської писемності - близько 250 рукописних книг XI-XIX ст., 9 тис. стародруків, нотні записи, гравюри часу Болгарського відродження.

Монастирський музей[ред.ред. код]

Музей, розташований на території монастиря, має в своєму зібранні 35 тис. експонатів. Це і багата колекція ікон, і твори прикладного мистецтва, культові та етнографічні предмети. Монастирський музей відомий насамперед Хрестом Рафаїла — унікальним зразком різьби по дереву, на якому зображені 104 релігійні сцени і 650 мініатюрних фігур. Ченцеві Рафаїлу створення цього шедевра (закінчений в 1802 р.) коштувало 12 років життя і зору.

Монети[ред.ред. код]

У 1981 році Рильський монастир був викарбуваний на мідно-нікелевої монеті номіналом 2 лева. Монета входить в серію монет, присвячених 1300-річчю Болгарії.

Гурт Ребристий
Маса 11 грам
Діаметр 30 мм
Товщина 2.2 мм

Галерея[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2011 року у монастирі проживали 39 осіб, з них 33 особи (94,3%) — болгари[2].

Розподіл населення за віком у 2011 році[3]:


Динаміка населення[4]:

Література[ред.ред. код]

  • Emil Ivanov: Das Bildprogramm des Narthex im Rila-Kloster in Bulgarien unter besonderer Berücksichtigung der Wasserweihezyklen, Diss., Erlangen, 2002.
  • Emil Ivanov: Rila-Kloster, Artikel: RGG4, Bd. 7, 2007, Sp. 520.
  • Dechkov Hristov, Hristo; et al. (1959). The Rila Monastery: history, architecture, frescoes, woodcarvings. Sofia: Bulgarian Academy of Sciences. 
  • Anchev, Ancho; et al. (1968). Rilski manastir. Rilʹskiĭ monastyrʹ. Das Rila Kloster. Le Monastère de Rila. The Rila Monastery. Nauka i Izkustvo. 

Примітки[ред.ред. код]