Рудакі
Рудакі́ (Абуабдулло́ Джафа́р Ібн Мухаммад, народився в 858 році, селище Панджрудак, тепер Панджуруд Пенджикентський район, Таджикістана помер в 941 , там же) — перський і таджицький поет, вважається засновником персько-таджицької літератури.
[ред.] Життєпис
Видатний персько-таджицький поет Рудакі(Абу Абдаллах Джафар ібн Мухаммад)був осліплений за наказом «осяйного» еміра Бухари. Сам поет походив із народу і цього ніколи не цурався. Інакше б не обрав собі за псевдонім (перс. тахаллус) назву рідного села Рудак. Того часні поети зазвичай обирали гучні назви або імена окровителів. Він писав справжньою поезією. Рудакі не любив панегіриків.
[ред.] Поетична спадщина
З великого літературного доробку Рудакі до нас дійшло бл. тисячі його віршів (дворядкові).
Повністю збереглися касиди «Мати вина» (933), «Вітер від Мульяна до нас доходить…» й автобіографічна «Ода на старість».
Відомими є також близько 40 рубаїв (чотирирядкових віршів).
Твори Рудакі пройняті протестом проти несправедливості, вірою в перемогу доброго, сповнені співчуття до людини, в них оспівується радість буття, краса природи.
Поезії Рудакі відзначаються глибиною філософської думки, високою художністю поетичних образів.
У 1962 році було видано том вибраних творів Рудакі українською.
1100-ліття з дня народження поета у 1958 році було широко відзначено на міжнародному рівні.
[ред.] Уривки з віршів
Хто мудрих слухає, у того мир на думці.
Війною й чварами втішаються безумці.
За недотепу ситий голодного вважає,
Бо на чуже страждання в нас відгуку немає.
Знання — це скарб, йому й ціни не зложиш.
Визбируй же його, де тільки можеш!
