Русин Павло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Павло́ Ру́син (*бл. 1470, Коросно, сучасна Польща — †1517, Сянік або Н. Санч) — поет і мислитель доби Відродження. Народився, правдоподібно, в одному з лемківських^[1] сіл поблизу Коросна. Ґрунтуючись на тому, що він писав латинською мовою (інакше тоді не міг), польські дослідники трактують його як польського літературного і культурного діяча.

Закінчив Грейсвальдський університет у Німеччині та Краківську академію. Тут отримав звання магістра і залишився викладачем. Видав у Відні (1509) том своїх творів.

Російський славіст І. Голенищев-Кутузов підтвердив, що «у своїх книгах магістр Павло незмінно називав себе русином» (Славянские литературы", Москва, 1973). Польська дослідниця А. Єліч писала, що "вважав себе за русина і підписувався «Паулюс Рутенус» (Антологія польсько-латинської поезії, Щецін, 1985). Любов талановитого поета і вченого до рідного краю відзначили поети Р. Лубківський (Львів), Петро Мурянка (Польща).

Павло Русин був також видавцем, виховував відомих слов'янських поетів Яна з ВИслиці, Яна Дантишенка, навчав Миколу Коперника. Літературознавці вважають його першим гуманістичним поетом України.

У 1509 році він видав книгу своїх поезій "Пісні Павла Русина з Кросна".

За свідченням дослідників, помер на Лемківщині (в Сяноці або Н. Санчі). Залишив близько 4 тисячі віршів.

[ред.] Примітки