Руське (Закарпатська область)
| село Руське | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Мукачівський район | ||
| Громада | Великолучківська громада | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1391 | ||
| Населення | 916 | ||
| Площа | 1,184 км² | ||
| Густота населення | 773,65 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 89621 | ||
| Телефонний код | +380 3131 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°28′21″ пн. ш. 22°37′09″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.61917° сх. д.Координати: 48°28′21″ пн. ш. 22°37′09″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.61917° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
116 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | с. Ракошино, вул. Дружби, 20 | ||
| Карта | |||
  Руське | |||
 Руське | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ру́ське — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі. Орган місцевого самоврядування — Ракошинська сільська рада. Населення становить 916 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Село Руське засноване в 1391 році. У книзі Легоцького записано: було в селі 105 хат, 565 жителів. У 14 столітті належало Мукачеву. В 1484 році в документах називається Руськовець.
У 1631 році вдова Грабаря село Руське продала за 4500 форинтів.
Один ряд будинків на сході села називався Кіш Руськово.
Релігія[ред. | ред. код]
храм св. духа. 1824.
Письмова згадка про священика в селі походить з 1640 р. Стару дерев'яну церкву прикрашали ікони з підписом Іллі Бродлаковича-Вишенського, маляра мукачівського. На іконі Спаса Вседержителя була дата: «месяца февраля дня 18, года 1666». Далі повідомляли, що того ж року купив її Іван Стегун від маляра мукачівського Іллі і дав за неї вепра, а восени мав дати другого вепра або доплатити грішми.
У 1692 р. місцева церква була філією Іванівців. У 1730 р. згадують бідну дерев'яну церкву св. Дмитра.
Парохіяльні книги велися з 1774 р. На початок XX ст. 642 особи належали до греко-католицької конфесії. Дерев'яну церкву лемківського стилю передали в Руську Кучаву після спорудження теперіпіньої великої мурованої церкви базилічного типу, яка давніше присвятили св. Михайлу і будували за священика Федора Ґебея.
У кінці 1940-х років майстри з Ґоронди зробили зовнішній ремонт церкви, а останній ремонт проведено в 1985 р. На підставці-аналої зберігся напис: «Сей стол даровал Іоань Ігнатоля 1908 года». Біля церкви стоїть металева каркасна дзвіниця. Нова церква збудувалася завдяки сім'ям Козар, Логойда, Кельман, які перемістили свої будинки в нижній кінець своїх теликів (садиб). За це їх було поховано біля церкви.
храм Покрови пр. богородиці. 1928.
Церкву збудовано стараннями офіцера-емігранта з Росії (пізніше протоієрея) Всеволода Коломацького (і за його проектом), який був певний час її куратором і дружину та дитину якого поховано в храмі. Церква має цікаву форму — поєднання рис традиційного російського православного будівництва і модерних тенденцій початку XX століття.
Всі мешканці села та майстри з Доробратова, що трудилися на будівництві, працювали безоплатно або за символічну оплату. Кожен зібраний карбованець відразу вкладали в матеріали, щоб уникнути інфляції. Стіни храму розмалювала художниця з Ґоронди Тетяна Олесин. Біля церкви збудували металеву каркасну дзвіницю.
Ще у травні 1926 р. було опубліковано відозву про збір грошей на спорудження церкви.
Землю для церкви дав Іван Лендєл, а наглядав за спорудженням інженер Михайло Білак. В. Коломацький розмалював інтер'єр, але його малювання не збереглося. Священик о. Дранко спорудив біля храму хрест, а його невістка намалювала два образи — «Усікновення глави св. Іоана» та «Воздвижения Чесного Хреста», що збереглися донині.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 970 осіб, з яких 456 чоловіків та 514 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 903 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,25 % |
| угорська | 0,87 % |
| російська | 0,76 % |
| білоруська | 0,11 % |
Школа[ред. | ред. код]
До 1880 року вчили кирилицею. Найважливішими предметами були релігія , церковний спів, церковний обряд. З 1867 року появилася вже і латина.
1904 р. була велика пожежа. Згоріло близько 40 будинків у верхньому кінці села. Протягом 2-3 років люди відбудували свої хати.
Відомі люди[ред. | ред. код]
В селі народилися
- Пеца Ганна Дмитрівна — новатор сільськогосподарського виробництва, Герой Соціалістичної Праці.
- Ябчанка Олександр Володимирович (* 1980) — український військовий та громадський діяч, колишній радник міністра охорони здоров'я. Учасник російсько-української війни.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- В селі на базі Руськівської ЗОШ І-ІІ ступенів у 1990 році був відкритий Музей Семена Івановича Панька, українського поета, прозаїка, публіциста та перекладача, уродженця сусіднього села Чопівці. Музей займає приміщення площею 16 квадратних метрів, фонди музею складають 500 експонатів за інвентарною книгою, в тому числі 300 оригінальних матеріалів 2.
- храм св. духа. 1824.
храм Покрови пр. богородиці. 1928.
-
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Руське [Архівовано 24 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Музей С. І. Панька [Архівовано 24 січня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||