Селтік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Селтік»
Повна назва The Celtic Football Club
Прізвисько Хлопці (англ. The Bhoys)
Кельти (англ. The Celts)
Обручі (англ. The Hoops)
Засновано 6 листопада 1887
Населений пункт Глазго, Шотландія
Стадіон Селтік-парк
Вміщує 60 411
Президент Шотландія Єн Бенкайр
Головний тренер Північна Ірландія Брендан Роджерс
Ліга Прем'єршип
2022/23 Діючий чемпіон 1
Вебсайт celticfc.com
Домашня
Виїзна
Запасна

«Се́лтік» (англ. Celtic) — професіональний шотландський футбольний клуб з міста Глазго, грає у шотландському Прем'єршипу. Заснований 1887 року, першу гру провів 1888.

Гравці «Селтік» після останньої гри сезону 2010-2011 років

Клуб має давню історію протистоянь з «Рейнджерсом» — іншим футбольним клубом з Глазго. «Рейнджерс» та «Селтік» разом утворюють найвідоміше дербі світового футболу Олд Фірм.

Історія[ред. | ред. код]

Від часів свого заснування чемпіонат Шотландії вигравав 53 рази (востаннє у сезоні 2022-2023 років), а Кубок Шотландії з футболу — 41 (останній раз у сезоні 2022-2023 років), що є рекордним показником. Єдина шотландська команда, яка виграла Кубок європейських чемпіонів УЄФА (1967 рік). Стадіон клубу, «Селтік Парк» (широковідомий як Паркхед, від назви місцевості, де розташований) вміщує понад 60 000 вболівальників, і є найбільшим стадіоном Шотландії. Клуб має давню історію протистоянь із «Рейнджерс» — іншим футбольним клубом з Глазго. «Селтік» та «Рейнджерс» разом утворюють так званий Олд Фірм. Боротьба цих команд є однією з найшаленіших серед усіх спортивних протистоянь.

У сезоні 19661967 «Селтік» став першою британською командою, яка здобула Європейський Кубок (зараз відомий як Ліга чемпіонів УЄФА). Вони є одним з двох клубів, які здобули цей титул командою, що складається лише з гравців однієї національності, тобто шотландців (друга команда — румунська «Стяуа», що здобула Європейський Кубок командою, яка складалася лише з румунів, 1986 року).[1][2] Всі гравці того матчу, яких прозвали «лісабонські леви», народилися в окрузі 30 миль від Селтік-Парку. Того ж сезону «Селтік» здобув усі національні титули: чемпіонат Шотландії, Кубок Шотландії, шотландський Кубок Ліги та Кубок Глазго. Таким чином, команда стала єдиною, яка сформувала Квадрупл (перемога у трьох головних національних турнірах та Європейському Кубку). У розіграші Кубка європейських чемпіонів 19691970 року «Селтік» знову дійшов до фіналу, але програв нідерландському «Феєнорду».

2003 року «Селтік» пройшов до фіналу Кубка УЄФА, який вони програли «Порту» з рахунком 2:3.[3] Приблизно 80 000 вболівальників команди прибули до Севільї на цю гру, що стало найбільшою іноземною групою підтримки за всю історію. Фанати отримали нагороди від УЄФА та ФІФА за свою поведінку протягом всього турніру.[4][5] Фанатська аудиторія «Селтіка» приблизно оцінюється у 9 млн осіб, включаючи 1 млн чоловік на території Північної Америки.[6]

«Селтік» — єдиний футбольний клуб, який випускає свою власну газету1965 року) та має телеканал2004 року).[7] Піснею, яку найчастіше співають фанат Селтику є The Boys of the Old Brigade, проте її статус є неофіційним.

Досягнення[ред. | ред. код]

Зал трофеїв на «Селтік Парк»[8][9]
  • Володар Кубка Глазго (33): 1891, 1892, 1895, 1896, 1905, 1906, 1907, 1908, 1910, 1916, 1917, 1920, 1921, 1927, 1928, 1929, 1931, 1939, 1941, 1949, 1956, 1962, 1964, 1965, 1967, 1968, 1970, 1975[10], 1982, 2008, 2011, 2014, 2015

Команда[ред. | ред. код]

Перша команда[ред. | ред. код]

Станом на 25 серпня 2022[11]
Поз. Нац. Гравець
1 ВР Англія Джо Гарт
3 ЗХ Шотландія Грег Тейлор
4 ЗХ Швеція Карл Старфельт
6 ЗХ Німеччина Моріц Єнц (в оренді з «Лор'яна»)
7 НП Греція Йоргос Якумакіс
8 НП Японія Фурухасі Кьоґо
9 НП Чорногорія Сеад Гакшабанович
10 НП Швейцарія Альбіан Аєті
11 НП Ізраїль Ліель Абада
13 ПЗ Австралія Аарон Муй
14 ПЗ Шотландія Девід Тернбулл
16 ПЗ Ірландія Джеймс Маккарті
17 НП Португалія Жота
19 ПЗ Шотландія Майкі Джонстон
20 ЗХ США Камерон Картер-Вікерс
Поз. Нац. Гравець
21 ПЗ Японія Ідеґуті Йосуке
25 ЗХ Аргентина Алехандро Бернабеї
29 ВР Шотландія Скотт Бейн
30 ПЗ Англія Лаям Шоу
31 ВР Швейцарія Бенджамін Зігріст
33 ПЗ Данія Матт О'Райлі
35 ПЗ Шотландія Скотт Робертсон
38 НП Японія Маеда Даідзен
41 ПЗ Японія Рео Хатате
42 ПЗ Шотландія Каллум Макгрегор (капітан)
49 ПЗ Шотландія Джеймс Форрест
56 ЗХ Шотландія Ентоні Ралстон
57 ЗХ Шотландія Стівен Велш
88 ЗХ Хорватія Йосип Юранович

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BBC - A Sporting Nation - Celtic win European Cup 1967. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 4 грудня 2008. 
  2. SI.com - Soccer - Celtic immersed in history before UEFA Cup final - Tuesday 20 May 2003 07:20 PM. Архів оригіналу за 22 січня 2009. Процитовано 4 грудня 2008. 
  3. ESPNsoccernet - Report: Celtic vs FC Porto - UEFA Cup. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 4 грудня 2008. 
  4. Celtic in Seville: Observer Sport Monthly index | | The Observer. Архів оригіналу за 13 березня 2007. Процитовано 4 грудня 2008. 
  5. Celebrating Celtic pride in the heart of Andalusia. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 4 грудня 2008. 
  6. Celtic to launch credit card for US fans. scotlandonsunday.scotsman.com. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 11 квітня 2008. 
  7. Селтик: всё о клубе [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.]. sports.ru
  8. Celtic Football Club – honours. SPFL. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 1 серпня 2015. 
  9. About Celtic. Celtic FC. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 11 травня 2016. 
  10. Разом з «Рейнджерс» після нічиєї 2:2
  11. Celtic FC First Team Squad. Celtic FC. Процитовано 20 листопада 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]