Сербутовський Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сербутовський Андрій Андрійович

Народження 18 серпня 1923(1923-08-18)
Полтава, Українська СРР, СРСР
Смерть 29 жовтня 2006(2006-10-29) (83 роки)
  Полтава, Україна
Поховання Розсошенці
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Діяльність художник
Член Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди

CMNS: Сербутовський Андрій Андрійович у Вікісховищі

Андрій Андрійович Сербуто́вський (18 серпня 1923, Полтава — 29 жовтня 2006, Полтава) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1962 року[1]. Заслужений художник України з 1993 року[2]; лауреат Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного за 2004 рік[a][3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1923 у місті Полтаві (нині Україна). Навчався у дитячій студії образотворчого мистецтва при міському Будинку піонерів.

Був учасником бойових дій під час німецько-радянської війни з листопада 1943 по травень 1945 року. Мав військове звання сержанта, обіймав посаду командира стрілецького відділення. Брав участь у битві за Дніпро. Нагороджений орденами Червоної Зірки (3 грудня 1943), Вітчизняної війни I ступеня (6 листопада 1985), медаллю «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[4].

Після війни повенувся до Полтави. 26 січня 1948 року зарахований до художньої майстерні Полтавського міськпромкомбінату на посаду художника. Мешкав у Полтаві в будинку на вулиці Жовтневій, № 26/14, квартира № 62[1]. Помер 29 жовтня 2006 року[3]. Похований на Центральному міському кладовищі у селі Розсошенцях.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису жанрах портрета, натюрморту, тематичної картини, пейзажу. Серед робіт:

  • «Колгоспна птахоферма» (1952);
  • «Портрет майстра відмінної якості столяра М. Л. Крючка» (1953);
  • «Портрет доярки О. О. Теслі» (1955);
  • «Полудень у степу» (1956)[1];
  • «На будівництві» (1961);
  • «Біля альтанки» (1962)[1];
  • «Реліквії бойової слави» (1967);
  • «Гуси» (1967);
  • «Нескорена полтавчанка» (1968);
  • «Сільська рада» (1976);
  • «Ранок» (1978);
  • «Пошта прийшла» (1980);
  • «З минулого» (1982);
  • «Рибалка. (Піщані бички)» (1982);
  • «Зимові турботи» (1986);
  • «Літо» (1990);
  • «Натюрморт з полуницею» (1991);
  • «Глибока осінь» (1992);
  • «Портрет дружини»;
  • «Подруги (Солдатські вдови)»;
  • «Хліба половіють»;
Натюрморт з полуницею
Портрет дружини
Рибалка. (Піщані бички).

Вперше показав свої роботи на IV обласній виставці самодіяльних художників Полтавщини, присвяченій 30-річчю Української РСР (Полтавський художній музей). Протягом 1950—1957 років узяв участь у 6-ти обласних у Полтаві, 3-х республіканських у Києві художніх виставках. Був експонентом обласної (Полтавський художній музей) та республіканської (Київ) художніх виставок, присвячених 300-річчю возз'єднання України з Росією. Учасник 4-х міжнародних, 1-ї всесоюзної, 14-ти республіканських, 66-х обласних та 11-ти персональних виставок. Перша персональна виставка творів була експонована у Полтавському художньому салоні з 17 вересня до 25 жовтня 1973 року. За кордоном його роботи експонуються в містах Японії: Кіото, Кітакюсю, Хотіодзи, Геккосо.

Роботи художника знаходяться у Полтавському краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї, музеях Запоріжжя, Лебедина, Лубен та у приватних зібраннях України і світу.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. за живописні твори «Подруги (Солдатські вдови)» і «Хліба половіють»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Сербутовський Андрій Андрійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 407.
  2. Указ Президента України від 19 серпня 1993 року № 338/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва»
  3. а б Сербутовський Андрій Андрійович / Полтава історична.
  4. Сербутовский Андрей Андреевич / Память народа. (рос.)

Література[ред. | ред. код]