Симеон Бекбулатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Симеон II Бекбулатович
Boris Godunov (Pushkinsky zapovednik).jpg
1-й цар
Початок правління: 1575 рік
Кінець правління: 1576 рік
Коронація: 1575
Попередник: Іван IV
Наступник: Іван IV
Дата народження:  ?
Місце народження: Москва
Дата смерті: 5 січня 1616(1616-01-05)
Місце смерті: Симонів монастир
Дружина: Анастасія Мстиславська
Династія: Герай
Батько: Бек-Булат

Саїн-Булат хан (після хрещений як Симеон Бекбулатович, в монаш.Стефан, тат. Sainbulat, Саінбулат, ساین بولاط) (пом. 5 січня 1616) — татарин, касимовський правитель, хан (15671573). Син Бек-Булат султана, правнук хана Великої Орди Ахмат-хана, прямий нащадок Чингізхана. Разом з батьком перейшов на службу до Івана IV Васильовича Грозного. Брав участь у Лівонських походах 1570-х років. Був визнаний іншими монархами Царем Московії і великим князем всія Русії в 15751576. Великий князь тверський (з 1576).

Великий князь Симеон Бекбулатович[ред.ред. код]

У липні 1573 за наполяганням Івана IV, Саїн-Булат хрестився за ім'ям Симеон. Того ж літа взяв собі у дружини Анастасію Мстиславську, дочку князя Івана Федоровича Мстиславського, колишнього глави земщини, вдову князя Черкаського. У шлюбі в них було шестеро дітей: троє синів — Федір, Дмитро, Іван та три дочки: Євдокія, Марія, Анастасія. Симеон Бекбулатович пережив усіх своїх дітей і дружину, що постриглася в черниці під ім'ям Олександра і померла 7 червня 1607 року. Вона була похована в Симоновому монастирі.

У 1575 р. цар Іван Васильович «зрікся» престолу і звів на нього Симеона Бекбулатовича. Симеон Бекбулатовича пробув царем Московії та великим князем всія Русії 11 місяців. Поки інші монархи та Папа Римський не визнав за ним титул царя. Відомі жалувані грамоти, написані від його імені. У 1576 р. Іван Васильович повернувся на трон, а царя Симеона жалував великим князем Тверським.

Восени 1575 в Успенському соборі Кремля Симеон був посаджений Іваном Грозним на царство:

« …посадил царем на Москве Симеона Бекбулатовича и царским венцом его венчал, а сам назвался Иваном Московским и вышел из города, жил на Петровке; весь свой чин царский отдал Симеону, а сам ездил просто, как боярин, в оглоблях… [1]  »

Над Симеоном був здійснений обряд вінчання на царство, він головував у думі земських бояр і видавав від свого імені урядові укази. Жив Симеон у Москві, оточений пишним двором, у той час як Грозний оселився у скромній будівлі на Петрівці. У своїх посланнях Симеону Іван Грозний дотримувався пройнятих приниженнями формул звернень підданого до царя:«Государю великому князю Семиону Бекбулатовичю всеа Русии Иванец Васильев с своими детишками, с Ыванцом да с Федорцом, челом бьют»[2]. Формально країна була розділена на володіння Великого князя Симеона і на «долю» Івана, але фактично правителем держави залишався Іван Васильович.

Весілля Семеона Бекбулатовича (мініатюра з Цар-книги)

«Політичний маскарад» (В. О. Ключевський, С. Ф. Платонов), при якому Іван Грозний продовжував зберігати владу, сучасниками і цими істориками пояснений не був. Безліч припущень (зовнішньополітична необхідність, переляк Івана Грозного передбаченнями волхвів, напророкували на цей рік «московського царя смерть», як вважали сучасники, необхідність посилення терору та ін) насправді зреченню Грозного передувала довгий ланцюжок подій. Найдраматичніші з них розігралися за лаштунками.[3]

У Москві Симеон просидів лише 11 місяців, після чого був відправлений в Твер зі званням великого князя тверського, а Іван Грозний знову став царем.

Після смерті Івана Грозного, цілуючи хрест новому царю Бориса Годунова, кожен боярин мав обіцяти «царя Симеона Бекбулатовича і його дітей та іншого нікого на Московське царство не хотіти бачити …». До правління Бориса Годунова Симеон був позбавлений спадку і зведений на одну Тверську вотчину; він збіднів, осліп (є ряд версій на користь того, що він був засліплений за вказівкою Бориса Годунова) і жив у злиднях. Після обрання на царство Бориса Годунова, противники його повели агітацію на користь Симеона, і наляканий Борис заслав того у якесь віддалене місто.

Дмитрій I постриг Симеона в Кирило-Білозерському монастирі в інока під іменем старця Стефана (1606). Василь Шуйський у тому ж році наказав заслати його на Соловки. Помер 5 січня 1616 і був похований поруч з дружиною в Симоновому монастирі. На надгробку був напис: «Лета 7124 году генваря в 5 день преставился раб божий царь Симеон Бекбулатович во иноцех схимник Стефан». В наш час[Коли?] могила втрачена. На місці монастиря знаходиться Палац культури ЗІЛ.

Деякі політологи порівнюють з Симеоном президента Росії Д. А. Медведєва [4][5][6].

Попередник: Правитель Касимова
11941201
Наступник:
Шах-Алі Мустафа-Алі
Попередник: Цар Московії
15751576
Наступник:
Іван IV Іван IV

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]