Слинько Іван Іванович

Іван Іванович Слинько
Народився	12 (25) листопада 1902(1902-11-25) Васильківка
Помер	27 листопада 1994(1994-11-27) (92 роки) Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Дніпропетровський металургійний інститут
Галузь	історія
Заклад	Інститут історії АН УРСР
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Петренко Василь Сергійович
Партія	КПРС
Нагороди

Іва́н Слинько́ (12 (25) листопада 1902(19021125), Васильківка — 27 листопада 1994, Київ) — український історик, дослідник історії селянства України та історії німецько-радянської війни, доктор історичних наук (з 16 травня 1969 року).

Біографія

Народився 12 (25 листопада) 1902 року в селі Васильківці (нині селище міського типу Дніпропетровської області). Українець. З 14 років працював в сільському господарстві, на залізниці, в шахті. У 1923–1926 роках проходив строкову службу в Червоній армії. Член ВКП(б) з 1926 року. У 1928–1930 роках навчався у вечірній радянській партійній школі, у 1930–1934 роках — у Дніпропетровському металургійному інституті (останні два роки навчався без відриву від виробництва). Працював техніком, інженером заводу імені Петровського. З 1938 року — на партійно-пропагандистській роботі. Учасник німецько-радянської війни, брав участь у відвоюванні України, визволенню Польщі, Чехословаччини.

У 1943–1946 роках — завідувач сектора Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У. У 1946–1950 роках — старший науковий співробітник, завідувач воєнно-партизанського відділу, голова Комісії з історії Великої Вітчизняної війни при АН УРСР. У 1948 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «З'єднання партизанських загонів Сумської області під командуванням С. А. Ковпака (перший рік боротьби)». У 1950–1952 роках — завідувач воєнно-історичного відділу, у 1952–1960 роках — старший науковий співробітник відділу історії радянського суспільства, у 1960–1974 роках — старший науковий співробітник відділу історії соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР. У 1968 році захистив докторську дисертацію на тему: «Перемога колгоспного ладу на Україні (1927—1932 рр.)».

З 1974 року — персональний пенсіонер. Жив в Києві за адресою: Бехтеревський провулок, 13-а, квартира 4. Помер в Києві 27 листопада 1994 року.

Наукова діяльність

Досліджував питання історії Другої світової війни і колгоспного будівництва в Україні. Серед праць:

• Підпілля і партизанський рух на Україні на завершальному етапі визволення. 1944 р. — Київ, 1970;
• Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського господарства Україні (1927—1932 рр.). — Київ, 1961;
• Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. — Київ, 1957 (у співавторстві);
• Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941—1945 гг.): У 3-х томах. — Київ, 1967—1969 (у співавторстві).

Відзнаки

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1970; за тритомну працю «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні РадянськогоСоюзу /1941-1945 рр ./»). Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.