Шахта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вугільна шахта (схематично)

Ша́хта (нім. Schacht, англ. Mine) — промислове підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей, руди тощо) підземним способом і відвантаження їх споживачам або на гірничозбагачувальну фабрику.

Зміст

Загальна характеристика [ред.]

Традиційно шахтою називається підприємство з підземного видобутку кам'яного вугілля. Якщо підземним способом видобувається руда, шахту називають рудником.

Шахта має наземні споруди: копри, надшахтні будівлі, склади і систему підземних гірничих виробок, призначених для розробки родовища в межах шахтного поля.

Шахта — механізоване і автоматизоване підприємство, обладнане продуктивними машинами і механізмами для видобування і транспортування корисної копалини, проведення гірничих виробок, водовідливу і вентиляції. Термін служби шахт, що відпрацьовують потужні родовища, сягає понад 50—70 років.

Глибина окремих шахт з видобування золота и алмазів сягає 4 кілометрів.

У рівнинній місцевості розкриття здебільшого здійснюється вертикальними стволами, рідше — похилими, від яких на різних горизонтах (поверхах) проводяться квершлаги до зустрічі із покладом копалини. В гористій місцевості основні виробки, що використовуються для розкриття — штольні. Іноді ствол або штольню называють саме шахтою.

Категорії шахт – поділ шахт (копалень, рудників) за ступенем небезпеки (за метаном, раптовими викидами тощо). Див. газовий режим, Газовість шахт.

Найбільші… [ред.]

Найглибші шахти світу знаходяться в Індії (шахта «Чемпіон-Риф») та в ПАР: «Тау-Тона», «Вітватерсранд» (глибина понад 4,5 км). Шахтарям доводиться працювати в екстремальних умовах. Спека доходить до 60 градусів, і на такій глибині постійно існує небезпека прориву води і вибухів. Але йдеться про видобування золота, і будь-яка небезпека не здається власникам рудників занадто великою. (Для порівняння: найглибші шахти на території України і Росії видобувають вугілля з глибини до 1200 метрів)

Найглибші шахти…

Найбільші шахти

Див. також [ред.]

Література: [ред.]

  1. Основи технології гірничих робіт / За. ред. К. Ф. Сапицького. — К.: ІСДО, 1993. — 196 с. ISBN 5-7763-1499-2
  2. Килячков А. П. Технология горного производства. — М.: Недра, 1985.
  3. Некрасовский Я. Э., Колоколов О. В. Основы технологии горного производства. — М.: Недра, 1981. — 200 с.

Посилання [ред.]