Слонімський повіт
| Слонімський повіт | ||||
_(1845).png) | ||||
 | ||||
| Губернія |
Слонімське намісництво Литовська губернія Гродненська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Слонім | |||
| Створений | 1507 | |||
| Скасований | 1921 | |||
| Площа | 6261,1 (1897) | |||
| Населення | 226 274 осіб (1897) | |||
| Густота | 36.1 осіб / верст² | |||
| Найбільші міста | Слонім | |||
Слонімський повіт (рос. Слонимский уезд, біл. Слонімскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського у 1507—1795 роках, а після з тою ж назвою Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Слонім. Мав у підпорядкуванні 23 волості. Займав близько 7,1 тисяч км².
Історія[ред. | ред. код]
Повіт було утворено 1795 року у складі Слонімського намісництва у ході Третього поділу Річі Посполитої, 1797 року віднесено до Литовської губернії, а з 28 серпня 1802 року — до Гродненської губернії (містився у її північній частині). У 1921 році під владою Другої Річи Посполитої Гродненськой повіт було перенесено до Білостоцького воєводства з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
На 1913 рік до повіту входило 23 волості:
- Боркинська волость
- Битенська волость
- Гачицька волость
- Дворецька волость
- Деревнянська волость
- Деречинська волость
- Добромисльська волость
- Жировицька волость
- Козловська волость
- Коссівська волость
- Костроцька волость
- Куриловицька волость
- Люшневська волость
- Мар'їнська волость
- Мижевицька волость
- Поцовська волость
- Песковська волость
- Роготнянська волость
- Ружанська волость
- Старовірська волость
- Чемерська волость
- Шиловицька волость
Населення[ред. | ред. код]
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, невелику частину населення повіту стоновили українці[1].
За даними перепису населення 1897 року в повіті жило 226,3 тис. осіб. білоруси — 80,7 %; євреї — 15,2 %; росіяни — 2,1 %; поляки — 1,6 %. У повітовому центрі проживало 15 863 осіб.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 361. (рос. дореф.)
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників за переписом населення 1897
- (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
|
Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з історії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||