Гродно

Гродно Гродна
Герб Гродна
Центр Гродно. Площа Баторія
Гродно на мапі Білорусі
Основні дані
Країна	Білорусь
Область	Гродненська область
Засноване	1128
Поділ	2 райони
Населення	337 400 (2008)
Поштові індекси	230000-230029
Телефонний код	+375-15
Географічні координати	053.667 0023.81753°40′ пн. ш. 23°49′ сх. д.53.666667° пн. ш. 23.816667° сх. д. 53.666667, 23.816667
Місцева влада
Веб-сторінка	http://gorod.grodno.by/
Голова ради	Олександр Антоненко

Гро́дно, Городня (біл. Гро́дна, Го́радня, Гаро́дня) — місто в Білорусі, адміністративний центр Гродненської області. Великий вузол автомобільних шляхів та залізниці. Розташоване на заході країни, на берегах ріки Німан, біля кордону з Польщею і Литвою (за 15 і 30 км відповідно). Населення станом на 2005 рік — 317 366 мешканців.

Ділиться на два адміністративні райони — Ленінський та Жовтневий (біл. Кастрычніцкі).

Історія

Від заснування міста до третього поділу Речі Посполитої

Гродно (Городен, Кронон, Горадня, Гародня і т. д.) — одне з найстаріших міст Білорусі. Археологічні розкопки показують, що перші слов'янські поселення (дреговичі) на високому березі Німану а з’явилися ще в десятому столітті. Вперше згадується в перепису міст, що знаходяться в юрисдикції Турівської єпархії (1005 р.). Був культурним, торговим та виробничим центром Чорної Русі. У XII–XIII століттях на місці цих поселень виникло місто, розташоване на перехресті торгових шляхів, яке спочатку було лише невеликою фортецею укріпленого торговельного містечка. Саме від слова «городити» (огороджувати) виникла назва міста.

Прикордонний статус міста обумовив особливу увагу до його зміцнення. Вже в XII столітті тут існували кам'яні укріплення, що було рідкісним явищем у тодішній Русі. Відома також Гродненська школа зодчества, які пов'язують з ім'ям Петра Милонега. Однією з будівель цієї школи є Колозька церква.

До виникнення держав гродненщину населяли племена: кривичі, ятвяги, литва. Гродно був столицею Городненського князівства за часів Давньої Русі при Рюриковічах. В 1241 році, під час князювання Юрія Глебовича, місто було знищено татарами, а в 1284 році — німецькими лицарями. У XIII столітті білоруські князівства почали консолідуватися навколо Новогрудка, беручи участь у створенні нової держави — Великого князівства Литовського. Гродно увійшло в Велике князівство Литовське за часів правління князя Міндовга. У ході боротьби галицько-волинських князів за землі Верхнього Понімання князь Данило Галицький в 1253 приєднав Гродно до Галицько-Волинського князівства. З 1270 року місто, та й князівство остаточно входять до складу Великого князівства Литовського.

З 1284 року і до кінця XIV ст. Гродно і Гродненський замок перебували на одному із стратегічних напрямків ударів Тевтонського ордену під час війни ордена з Великим князівством Литовським. Приблизно в 1300 році каштеляном Гродненського замку стає знаменитий Давид Городенський, найближчий соратник Гедиміна. Під його керівництвом місто героїчно відбивало всі атаки хрестоносців.

Фарний (парафіяльний) костел Св. Франциска Ксаверія (1678)

З 1376 р. Гродно перейшло у володіння князя Вітовта, який зробив місто в 1392 р. своєю другою столицею; Гродно незабаром стає кращим, після Вільни, містом країни. Гродненська хоругва (полк) у складі Великого князівства Литовського брала участь, під керуванням Вітовта, в Грюнвальдськой битві.

В 1413 році Гродно стало повітовим містом Трокського (Тракайського) воєводства. В 1391 р. місту було даровано неповне, а в 1496 — повне Магдебурзьке право. Місто обзавелося магістратурою, а в 1540 своїм гербом — зображенням оленя з золотим хрестом між рогами, перескакує через огорожу («Олень св. Губерта»).

Після Люблінської унії 1569 року, що об'єднала Велике князівство Литовське та Польщу в федеративну державу - Річ Посполиту, Гродно став центром Гродненського воєводства. У місті почали проводитися сейми.

Гродно у 1575 році

Монарх Речі Посполитої, польський король і великий князь литовський Стефан Баторій в 1576 р. перебудував замок, відомий як Старий, і палац у стилі ренесанс (архітектор Ското), в якому розташовувалася королівська резиденція аж до смерті Баторія в 1586 р. У місті розвивалися торгівля та ремесла. Після об'єднання православних і католицьких церков у Гродно облаштувалися ордени домініканців, францисканців, єзуїтів, бернардинців, кармелітів і бригіток. До кінця XVIII століття а в місті було 9 костелів і 2 уніатських монастиря.

Статуя Христа перед Фарним костелом.

1650-1740-ті роки - час економічного занепаду в розвитку міста, що було наслідком поглиблення феодально-кріпосницьких відносин і численних війн.

У період війни між Росією і Річчю Посполитою 1654-1667 рр. місто в 1655-1657 рр. було захоплене російськими військами, в ході російсько-шведської війни 1656-1658 рр. захоплено шведськими військами. Незабаром у місті був побудований замок як місце збору Сейму і Сенату, і з 1678 року кожен третій сейм проходив у Гродно, місто отримало неофіційний статус третьої столиці Речі Посполитої. Під час Північної війни 1700-1721 рр. в 1702–1708 рр. кілька разів переходило з рук в руки, було зруйноване і пограбоване шведськими військами, а в 1709–1710 пережило епідемію чуми, в результаті якої загинула значна частина населення

У зв'язку з військовими діями в районі Гродно у вересні 1705 р. сюди приїжджав Петро I і зустрічався в Фарному Костелі з польським королем Августом II. Великих збитків завдали місту пожежі 1675, 1720, 1750 і 1782 рр. Тільки в другій половині XVIII століття почалося пожвавлення. У 1770-80 рр. гродненський староста Антоній Тізенгауз заснував у місті та його околицях низку мануфактур: суконну, полотняну, збройну, панчішну, каретну тощо. Їм же був відкритий перший у місті театр. З 1775 з 1781 рік в Гродно існувала медична академія.

27 травня 1793 року в Гродно в приміщенні Нового Замку відбувся останній польський сейм (т. з. «Німий сейм»), що затвердив другий розділ Речі Посполитої. Гродно було одним з вогнищ повстання Тадеуша Костюшко 1794 року. В 1795 року в результаті третього поділу Речі Посполитої місто увійшло до складу Російської імперії. У Гродно відбулося зречення від престолу останнього короля Польщі — Станіслава II Августа Понятовського.

Гродно в складі Російської імперії

Домініканський монастир

Головна площа

В 1801 Гродно став центром Гродненської губернії. Продовжували розвиватися мануфактури, в тому числі що працюють на вільнонайманій праці. В 1803 році. завершені роботи по реконструкції Огіньського каналу, що з'єднав басейни Дніпра і Німана, після чого гродненська пристань стала однією з найбільших на Німані.

Під час Франко-російської війни 1812 року в Гродно 2 липня вступили війська Наполеона. В цілому польсько-литовська громада Гродненщини вітала прихід французьких військ. Гродно став центром однойменного департаменту тимчасового Литовського князівства, проголошеного Наполеоном.

У місті було створено загін Національної гвардії князівства з 290 чоловік, жандармерія з 856 чоловік.

Також в Гродно був здійснений набір рекрутів в литовські (фактично - литовсько-білоруські) піхотні і кавалерійські частини. За післявоєнними оцінками російського цивільного губернатора Гродно, з губернії в армію князівства пішло близько 6400 осіб, з них по указам про мобілізацію 2495 піхотинців та 1103 кавалеристів (фактично французькій план про призову було зірвано). Мобілізовані до складу армії Литовського князівства солдати брали участь в боях проти російської армії на заключному етапі війни 1812 року, а також у кампаніях 1813 і 1814 років.

З містом пов'язана діяльність першої в Росії жінки-офіцера Н. А. Дуровой, яка служила в Гродно в Литовському уланському полку. Російські війська знову зайняли місто 8 грудня.

У XIX столітті в місті спостерігалася тенденція до русифікації і дискримінації поляків, а також посилення позицій православної церкви. Один з костьолів (т. зв. Фара Вітовта) був перетворений в православний Софійський собор; монастир бернардинок, заснований в 1621 - у Борисоглібський чоловічий монастир; уніатський жіночий монастир базіліанок (заснований в 1633 році ) - В Різдво-Богородичний жіночий монастир. З усіх католицьких монастирів було залишено два: францісканский Бригітский чоловічий і жіночий.

В районі Гродно діяли загони повстанців під час національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. Після скасування кріпосницького права в 1861 Гродно розвивався як один з промислових центрів Білорусі. В 1862 через місто пройшла Петербурзько-Варшавська залізниця, що сприяла розвитку ремісничих майстерень, деревообробної та тютюнової промисловості. В 1863 р. Гродненська губернія була захоплена національно-визвольним повстанням під керівництвом Кастуся Калиновського). В 1885 історичний центр Гродно був зруйнований в результаті великої пожежі.

У момент приєднання Гродно до Росії, там проживало до 4000 жителів, у більшості - євреї; в 1816 року - 9873 жителя, з них 8422 єврея та 1451 християнин; в 1856 р. - 18 386 мешканця; в 1891 р. - 49 952 мешканців (з 6737 військовослужбовцями гарнізону), з них 29 779 євреїв, 11 497 православних, 8243 католиків ,281 протестантів ,152магометан . Були дві гімназії (чоловіча та жіноча) та ремісниче училище, три лікарні, 4 аптеки; 5 банкірскіх контор; 4 друкарні; 6 бібліотек; 3 клубу; міський театр з літнім приміщенням, 56 фабрик і заводів, в тому числі машинобудівний завод

Гродно в епоху Першої світової та громадянської воєн

Підірваний залізничний міст через Німан (1915)

У ході Першої світової війни місто було захоплено кайзерівськими військами (21 серпня 1915 р.); 10 квітня 1919 зайнятий Польщею. У ході радянсько-польської війни Червона армія зайняла місто в липні 1920 р., але в жовтні віно було знову зайнято поляками, які завдали під містом велике ураження Червоної Армії. За умовами Ризького мирного договору 1921 р. Гродно в складі Західної Білорусі відійшло до Польщі.

Тільки до кінця 1920-х років у місті вдалося відновити промисловість та інфраструктуру. Населення скоротилася з 63 тис. чол. (1913) до 49 тис. (1931).

Гродно в складі Польщі

В 1921 - 1939 рр. Гродно був центром повіту в Белостокському воєводстві. Близько 70 відсотків населення становили євреї. Польською владою було заборонено викладання білоруською мовою, закриті всі білоруські школи. Проповіді священиків могли здійснюватися тільки польською мовою.

Друга світова війна

У вересні 1939 року, після розділу Польщі Німеччиною та СРСР, Гродно після дводенної оборони було зайнято Червоною Армією, що перестеляла 300 полонених захисників міста; після цього в місті пройшов спільний радянсько-нацистський «парад перемоги» (як його називали німці), який з радянської сторони брав В. І. Чуйков . Гродно увійшло до складу Білоруської РСР; як і в інших знову увійшли місцевостях, в ньому була проведена серія арештів та масових депортацій в Сибір і Казахстан, в останній раз - буквально за 2 дні до нападу Німеччини .

Відразу ж після початку Великої Вітчизняної війни Гродно був захоплений військами гітлеровської Німеччині (в ніч з 22 на 23 червня 1941 р.) , Причому, за відступ Червоної Армії, місцеве населення стріляли по ньому з горищ . Зайнявши місто, гітлерівці встановили жорстокий оккупаціонний режим. Було вбито і закатовано в таборі смерті під Фолюшем близько 33 тисяч радянських громадян. В різних концентраційних таборах на території Польщі була знищена велика частина єврейського населення міста. Гродно був центром партизанського руху і підпільного антифашистського руху, в області діяло близько 17 тис. партизан. За неповними даними за 3 роки партизани і диверсійні групи знищили понад 62 тисяч гітлерівських солдатів і офіцерів, 139 танків, висадили понад 1 тисячі ешелонів з вантажами і живою силою противника.

У ході Вільнюської і Бєлостокської операції 1944 року місто було звільнено військами 3-го Білоруського фронту (16 липня).

Гродно в складі Радянського Союзу і Білоруської Республіки

Пам'ятник танку Т-34 та будівля Драмтеатру

З вересня 1944 р. Гродно - центр в Гродненській області Білоруської РСР. Місто не дуже сильно постраждав в результаті війни: більшу частину визначних пам'яток міста вдалося зберегти. Однак після війни було знесено багато історичних будівель, наприклад, в 1961 р. підірваний фарний костел Вітовта XIV століття, жіночий монастир бернардінок, на місці якого у 1977 році почали зводити будинок обласного драмтеатру, ряд інших визначних пам'яток. У планах реконструкції міста, які приймалися в 1960-х роках, був повний знесення деяких історичних кварталів, проте їм не судилося збутися.

Швидке відновлення зруйнованої гітлерівцями промисловості та активне будівництво інфраструктури (в тому числі каналізації) сприяло розвитку міста. Довоєнного рівня населення міста досягла лише в середині 1950-х років. У цей період місто став перетворюватися у великий центр промисловості на заході Білорусі, число мешканців до 1988 року збільшилася в 5 разів у порівнянні з 1939 р.

С 1991 місто в складі Республіки Білорусь. Сьогодні це - унікальне місто, багатий історичними, архітектурними і культурними пам'ятками. С 2003 в рамках програми з благоустрою білоруських міст розпочаті активні роботи по відновленню історичного вигляду міста. Відновлений ботанічний сад, міський парк «Гродненська Швейцарія», парк Каложа, в 2006 р. завершена реконструкція центральної міської площі, пішохідної вулиці та ін об'єктів, запланована реконструкція замків і Коложської церкви. У 2008 завершена реконструкція Старого мосту через річку Німан. Обговорюється питання про відновлення фасаду ратуші та фари Вітовта.

Велика хоральна синагога Гродно

Населення

Станом на 2005 населення міста складає у 317 366 мешканців. Більшу частку населення складають : білоруси- 62,3 %, поляки — 24,8 %, росіяни — 10,1 %, українці — 1,8 %, євреї — 0,4 %, литовці — 0,2 %, татари — 0,2 %, інші національності — 0,4 %.

Економіка

Гродно є великим промисловим центром Західної Білорусі. Найбільш розвинута легка промисловість, хімічне виробництво, харчова промисловість (машинобудівельна і металообробна галузь, (виробництво карданних валів і верстатів). В місті працюють підприємства електроенергетики, деревообробної, шкіряної, будівельних матеріалів, тютюнова фабрика та пивний завод.

Освіта

В Гродно працюють 97 дошкільних закладів , 40 загальноосвітніх шкіл. 3 державні вищі учбові заклади: Гродненський Державний Університет, Медичний університет, Сільськогосподарський Університет, Гродненська вища духовна семінарія.

Гродненський історико-археологічний заповідник, Гродненський історико-археологічний музей (засновником музею був Юзеф Ядковський).

Транспорт

Гродно є великим транспортним вузлом. В місті працюють аеропорт, залізничний вокзал і автовокзал. Є розвинута мережа міського комунального транспорту. Автобусне сполучення існує з 1940 р. В місті діє 34 автобусних і 12 тролейбусних маршрутів. Місто має залізничне сполучення з Вільнюсом, Мостами і Білостоком. Є залізничний міст через Німан.

Історичні місця

• Борисоглібська (Колозька) церквa (XII ст.) — зразок Давньоруського кам'яного будівництва. Розташована на березі Німана, збереглася не повністю.
• Кафедральний (раніше: Фарний) костел Св. Франциска Ксаверія (1678) — пам'ятка архітектури Білорусі XVII—XVIII ст.
• Старий замок (XII—XIX ст.)
• Новий замок (1751 г.)
• Костел Обретенія Св. Хреста і монастир бернардинців
• Костели і монастирі францисканців, бригиток та базиліанок (бароко)
• Зоопарк
• Будівля драмтеатру (1980-е роки).
• Міський парк «Гродненська Швейцарія».

Посилання

• Все про Гродно - Вікі Довідник Гродно.
• Відпочинок та розваги в Гродно - Опис ресторанів, кафе, готелів, кінотеатрів, сільських садиб, культурних подій Гродно
• GRODNO.NET - Гродно в мережі
• GRODNO.RU - Пошукова система Гродно. Електронна пошта.
• Гродно.by - Міський сайт, що належить гродненскому відділенню Белтелеком. Суха довідкова інформація міста Гродно.
• Гродненський обласний виконавчий комітет
• Гродненський міський виконавчий комітет
• Бізнес Гродно - GRODNO.BIZ - Інформаційно-діловий проект м. Гродно.
• Старе та Нове Гродно - Гродно у фотографіях і листівках
• Архітектура Гродно