Солоне Озеро
| село Солоне Озеро | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Джанкойський район |
| Рада | Єрмаківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01060070050062490 |
| Облікова картка | Солоне Озеро |
| Основні дані | |
| Населення | 1 033 |
| Поштовий індекс | 96124 |
| Телефонний код | +380 6564 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д.Координати: 45°52′55″ пн. ш. 34°26′53″ сх. д. / 45.88194° пн. ш. 34.44806° сх. д. |
| Найближча залізнична станція | Солоне Озеро |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96123, АРК, Джанкойський район, с. Єрмакове, вул. Гагарина,3 |
| Карта | |
  Солоне Озеро | |
 Солоне Озеро | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Соло́не О́зеро (до 1945 року — Тоганаш, крим. Toğanaş) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Єрмаківській сільській раді. Населення становить 1 033 особи.
Географія[ред. | ред. код]
Солоне Озеро — велике село на півночі району, в Кримському степу, на виступаючому в Сиваш півострові, однойменна перша залізнична станція при в'їзді в Крим, висота над рівнем моря — 14 м[1]. Найближчі села: Мілководне за 1,5 км на захід, Копані за 3,5 км на південь та Єрмакове за 2,5 км на південний схід. Відстань до райцентру — 18 км по залізниці або близько 22 кілометрів по шосе.
Історія[ред. | ред. код]
На околиці Солоного Озера досліджені поселення доби міді, бронзи і скіфського періоду. На території сільради розкопано скіфський курган з двома кам'яними склепами (IV ст. до нашої ери).[2]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якої, в останній період Кримського ханства Тоганеш входив до Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства[3]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [4], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [7], Біюк-Таганаш був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.
На 1805 рік, в селі Біюк-Таганаш числилося 23 двори, 134 кримських татар та 11 ясир[8]. На військово-топографічної карті 1817 року позначений один Таганаш з 16 дворами[9]. Фактично, продовжували існувати два села: після реформи волосного поділу 1829 року Біюк-Таганаш, згідно «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829» , залишився у складі Тузакчинської волості [10]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[11], село помітно спорожніло і на карті 1842 року Біюк Тогонаш позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[12].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Біюк-Тоганаші — власницьке татарське село з 1 двором і 7 жителями при колодязях[13]. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії за 1867 рік», село Біюк-Тоганаші було покинуте в 1860—1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[14] і залишалося в руїнах[15]. На триверстовій мапі 1876 року при новій залізниці позначена станція Тогонаш (відкрита в 1874 році [16]) з казармою, водокачкою, але без постійних жителів[17]. Не значиться поселення і в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», хоча відомо, що до 1892 року це була найбільша в північному Криму залізнична станція [18].
Після земської реформи 1890 року[19] Таганаш віднесли до Богемської волості. У «… Пам'ятній книжці Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не наведено[20]. Перепис 1897 року зафіксував в селищі 1321 чол, з них 990 православних і 156 юдеїв[21]. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селищі Таганаш значилося 1060 жителів у 110 дворах[22]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[23] в Богемській волості Перекопського повіту значаться: як одне селище Біюк і Кучук Таганаш і як одне село Біюк і Кучук Таганаш (вакуф) [24].
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[25]. У 1922 році повіти перетворили в округу[26]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район[27] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, село і станція Таганаш входили до складу Таганашської сільради Джанкойського району [28].
У 1944 році, після звільнення Криму від фашистів, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[29]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Таганаш був перейменований в Солоне Озеро і Таганашська сільрада — в Соленоозерну[30]. У наступні роки сільрада була скасована і село включили до складу Медведівської[31], а з 1977 року — Єрмаківської сільради [32].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прогноз погоди в с. Солоне Озеро (Крим). Weather.in.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — 1888.
- ↑ Гржибовська, 1 999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
- ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
- ↑ Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
- ↑ Гржибовська, тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
- ↑ Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805 року. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 106. — 1 897.
- ↑ Карта Мухіна 1817. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1817/33-a3-1.jpg оригіналу] за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 с. 138.
- ↑ Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
- ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів page = 75 оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
- ↑ Ханацкій К. В. Архівована копія. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. Архівовано з джерела 26 червня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Міста і села України, 2009, Єрмаківській сільрада.
- ↑ b.htm Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-b. Археологічна карта Криму. Процитовано 27 березня 2015.[недоступне посилання з липня 2019]}
- ↑ Міста і села України, 2009, Єрмаківська сільрада.
- ↑ Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
- ↑ Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії за 1892 рік }
- ↑ ? itemid = 4952 Населення місця Російської імперії в 500 і більше жителів ... за переписом населення 1897 р. стор 216. Архів оригіналу за 6 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
- ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915
- ↑ Гржибовська, тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233.
- ↑ Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311.
- ↑ Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 № 619/3 «Про перейменування сільських Рад і населених пунктів Кримської області»
- ↑ Панасенко М.М. (упор.). Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968 року. Стор. 22. «Крим», Сімферополь. 1968. Архів [http: //www.soldat.ru/files/f/krimskaia_obl_1968_god.part1.rar оригіналу] за 24 вересня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Міста і села України, 2009, Єрмаковський сільрада.
