Степнова Марина Львівна
Степнова Марина Львівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
2 вересня 1971 (52 роки) Єфремов[d], Тульська область, РРФСР, СРСР | |||
Країна |
СРСР Росія | |||
Діяльність | перекладачка, поетка, письменниця, редакторка, сценаристка | |||
Сфера роботи | література[1] і переклад[1] | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | роман і оповідання | |||
| ||||
Степнова Марина Львівна у Вікісховищі |
Мари́на Льві́вна Степно́ва (у дівоцтві — Ровнер; нар. 2 вересня 1971, Єфремов, Тульська область) — російська поетеса і прозаїк, редактор, перекладач, сценарист.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в місті Єфремов Тульської області в сім'ї військовослужбовця і лікаря. У 1981 році родина оселилася в Кишиневі, де у 1988 році Марина закінчила середню школу № 56. Перші три курси навчалася на філологічному факультеті Кишинівського університету, потім перевелася на факультет перекладу Літературного інституту імені Горького в Москві (випуск 1994 року)[2]. В аспірантурі Інституту світової літератури імені М. Горького вивчала творчість О. Сумарокова, літературознавча стаття «Масонські мотиви в перекладаннях псалмів О.П. Сумарокова» була опублікована в книзі «Масонство и русская литература XVIII — начала XIX в.» (2000).
Працювала головним редактором в спеціалізованому журналі з безпеки «Телохранитель». З 1997 по 2014 рік — шеф-редактор журналу «XXL».
Володіє румунською та англійською мовами. Мешкає у Москві.
Родина[ред. | ред. код]
- Брат — В'ячеслав Львович Ровнер (нар. 1964), головний редактор «XXL».
- Першим шлюбом була одружена з письменником Арсенієм Конецьким (нар. 1968, тоді також студентом Літінституту), деякий час публікувалася під прізвищем М. Конецька.[3]
Твори[ред. | ред. код]
Публікуватися почала як поет ще в Кишиневі, потім під час навчання в Літературному інституті — в «Літературних новинах», «Книжковому огляді», журналі «Жовтень» (як під власним ім'ям Марина Ровнер, так і під псевдонімом Конецька)[4][5][6][7]. Прозу почала публікувати в 2000 році.
Оповідання публікувалися в літературних журналах «Наша улица», «Новый мир», «Звезда», а також у журналах «Сноб» і «Esquire». В 2005 році вийшов перший роман М. Степново] — «Хірург», в 2011 році — другий роман «Жінки Лазаря». Третій роман «Безбожний провулок» вийшов у 2014 році.
Переклала з румунської мови п'єсу Михаїла Себастіана «Безіменна зірка» (1942)[8]. У перекладі Марини Степнової п'єса неодноразово ставилася в театрах Росії і України.
Премії[ред. | ред. код]
Роман «Хірург» увійшов у довгий список премії «Національний бестселер» у 2005 році, роман «Жінки Лазаря» отримав третю премію «Велика книга»[9]. Також роман «Жінки Лазаря» входив до шорт-листів премій «Російський Букер»[10], «Національний бестселер»[11][12] і «Ясна Поляна»[13] в 2012 році.
Обрана критика[ред. | ред. код]
- Александра Гуськова Искушение частностью (О книге Марины Степновой «Женщины Лазаря») // Новый мир. — 2013. — № 3.
- Валерия Пустовая Чувство мимимического (О книге Марины Степновой «Женщины Лазаря») // Вопросы литературы. — 2013. — № 5.
- Станислав Секретов Женщины Огарева (О книге Марины Степновой «Безбожный переулок») // Знамя. — 2015. — № 3.
- Станислав Секретов Будет больно! (О книге Марины Степновой «Где-то под Гроссето») // Урал. — 2016. — № 8.
- Александр Евсюков Галерея поломанных манекенов (О книге Марины Степновой «Где-то под Гроссето») // Литературная газета. — 2016. — № 9.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Выпускники Литинститута 1994 года
- ↑ С. Н. Есин «На рубеже веков: Дневник ректора» (рос.)
- ↑ Кирилл Ковальджи «Анна, Марина, Марина…»
- ↑ Стихи Марины Ровнер в журнале «Арион» (1996)
- ↑ О. Пустовая «Молдавский мотив»
- ↑ Олеся Рудягина «Современная русская поэзия Молдовы»
- ↑ Пьеса «Безымянная звезда», перевод Марины Степновой
- ↑ Три премии — четыре победителя
- ↑ Объявлены финалисты «Русского Букера»-2012. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 27 травня 2017.
- ↑ Короткий список 2012-го года. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 травня 2017.
- ↑ Лаврентьев М. Обмолвка Шайтанова // Литературная Россия. 11.10.2013. Архів оригіналу за 11.11.2014. Процитовано 27.05.2017.
- ↑ «Ясная Поляна» объявила короткий список. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 27 травня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірші в журналі поезії «Аріон» (Марина Ровнер)
- Оповідання «Романс»
- Оповідання «Чорна кішка», «Татина Татитеевна»
- Оповідання «Бідна Антуанетточка»
- Оповідання «Де-то під Гросетто»
- Оповідання «Мила моя Туся»
- Інтерв'ю «Російській газеті»
- Інтерв'ю виданню «Томський огляд»
- Текст інтерв'ю газеті «Вести» (Тель-Авів)
- Інтерв'ю газеті «Літературна Росія»
- Інтерв'ю телеканалу ТВЦ
- Інтерв'ю «НГ — Ex Libris»
- Інтерв'ю сайту «OFF THE RECORD»
|
- Народились 2 вересня
- Народились 1971
- Уродженці Єфремова
- Випускники Літературного інституту
- Лауреати премії «Велика книга»
- Персоналії:Кишинів
- Молдовські поети
- Російські поетеси
- Російськомовні поетеси
- Молдовські письменниці
- Письменники Росії XXI століття
- Російські перекладачі
- Російські редактори
- Російські сценаристи