Стороженко Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Стороженко
Дата народження 24 вересня 1928(1928-09-24) (86 років)
Місце народження В'язове, Конотопський район, Сумська область
Громадянство СРСР СРСР — Україна Україна
Жанр живопис, графіка
Навчання Київський художній інститут
Премії

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1988

Звання

Народний художник України

Робота «Гонта і Залізняк» на поштовій марці серії «Натхненні Кобзарем»

Стороженко Микола Андрійович (24 вересня 1928, В'язове, Конотопський район, Сумська область) — народний художник України, живописець, графік, дійсний член Академії мистецтв України, професор Академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.

У 1956 році закінчив Київський художній інститут, де навчався на живописному факультеті у С. Григорєва, М. Шаронова, Т. Яблонської.

Упродовж 1958 — 1973 рр. перебував на творчій роботі.

Працює в галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки. Йому властива широта мистецького кругозору, багатоплановість осмислення і образного втілення теми. Майстерне володіння технічними засобами, досконале знання їхніх технологічних особливостей визначають основу формальних вирішень творів згідно зі специфікою призначення та духовною наповненістю образного ладу. Твори: станковий живопис — «Перші сходи. Агроном» (дипломна робота, 1956), «Берізки» (1964), «Мати» (1992), «Орфей і Евридіка» (1992 — 1993), «Син Божий» (1994); монументально-декоративне мистецтво (мозаїки) — «Києво-Могилянська академія XVII–XVIII ст.» та «Львівське ставропигійне братство XVI–XVIII ст.», Київ (1969), «Осяяні світлом», Київ (1979 — 1981), «Україна скіфська. Елада степова», Лазурне Кримської Автономної Республіки (1990 — 1992), розписи церкви Миколи Притиска в Києві (1997 — 2000); книжкова графіка — «Гуси-лебеді» М. Стельмаха (1966), «У катакомбах» Л. Українки (1971), «Фата моргана» М. Коцюбинського (1977), «Болгарські народні казки» (1979), «Українські народні казки» (1981 — 1985).

Він був одним з перших серед тих, хто втілював у художніх творах образи довгий час замовчуваних діячів науки і культури — Максима Березовського, Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди та інших.

На педагогічній роботі у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працює з 1973 року, з 1989 — професор на кафедрі живопису і композиції; у 1993 році очолив новоутворену навчально-творчу майстерню живопису та храмової культури.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]