Стороженко Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Стороженко
Стороженко Микола Андрійович.jpeg
Дата народження 24 вересня 1928(1928-09-24)
Місце народження В'язове, Конотопський район, Сумська область
Дата смерті 15 квітня 2015(2015-04-15) (86 років)
Місце смерті Київ
Національність Українець
Громадянство СРСР СРСР — Україна Україна
Жанр живопис, графіка
Навчання Київський художній інститут
Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2004)
Орден Св. Михаїла (2004)
Орден «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2013)

Премії

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1988

Звання

Народний художник України

Стороженко Микола Андрійович (* 24 вересня 1928, В'язове, Конотопський район, Сумська область — 15 квітня 2015,[1] Київ) — народний художник України, живописець, графік, дійсний член Академії мистецтв України, професор Академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Робота «Гонта і Залізняк» на поштовій марці серії «Натхненні Кобзарем»

У 1956 році закінчив Київський художній інститут, де навчався на живописному факультеті у С. Григорєва, М. Шаронова, Т. Яблонської.

Упродовж 1958 — 1973 рр. перебував на творчій роботі.

Працював в галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки. Йому була властива широта мистецького кругозору, багатоплановість осмислення та образного втілення теми. Майстерне володіння технічними засобами, досконале знання їхніх технологічних особливостей визначають основу формальних рішень творів згідно зі специфікою призначення та духовною наповненістю образного ладу. Твори: станковий живопис — «Перші сходи. Агроном» (дипломна робота, 1956), «Берізки» (1964), «Мати» (1992), «Орфей і Евридіка» (1992 — 1993), «Син Божий» (1994); монументально-декоративне мистецтво (мозаїки) — «Києво-Могилянська академія XVII–XVIII ст.» та «Львівське ставропигійне братство XVI–XVIII ст.», Київ (1969), «Осяяні світлом», Київ (1979 — 1981), «Україна скіфська. Елада степова», Лазурне Кримської Автономної Республіки (1990 — 1992), розписи церкви Миколи Притиска в Києві (1997 — 2000); книжкова графіка — «Гуси-лебеді» М. Стельмаха (1966), «У катакомбах» Л. Українки (1971), «Фата моргана» М. Коцюбинського (1977), «Болгарські народні казки» (1979), «Українські народні казки» (1981 — 1985).

Він був одним з перших серед тих, хто втілював у художніх творах образи довгий час замовчуваних діячів науки і культури — Максима Березовського, Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди та інших.

На педагогічній роботі у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працював з 1973 року, з 1989 — професор на кафедрі живопису і композиції; у 1993 році очолив новоутворену навчально-творчу майстерню живопису та храмової культури.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]