Марчук Іван Степанович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Марчук
| Іва́н Степанович Марчук | |
 |
|
| Дата народження | 12 травня1936 |
|---|---|
| Місце народження | Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область |
Іва́н Степа́нович Марчу́к (*12 травня 1936, Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка.
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився в родині відомого на всю округу ткача. Після закінчення 7-річної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. І.Труша на відділ декоративного розпису, де навчався у 1951-1956 роках.
Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року.
1965-1968 - працював у Київському науковому інституті надтвердих матеріалів, а згодом на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
З 1984 року - на творчій роботі.
1989-2001 - мешкав у Австралії,Канаді, США.
Тепер живе та працює в Києві.
[ред.] Творчість
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України. Приблизно з тисячі творів і близько 20 персональних виставок складається доробок художника.
Іван Марчук є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема "пльонтанизму", це - назва, яку митець жартома дав своєму стилю. Вiд слiв «плести», «пльонтати»: картини нiби створенi з клубочкiв чудернацьких ниток. Стиль майстра справдi не пiддається жодним хитромудрим класифiкацiям. Належнiсть свою до будь-якої з них вiн вiдкидає. Бо є у нього все: пейзажi, портрети, наїв, «ню», щось узагалi казкове... Грандiозний цикл абстрактних робiт... Усе це неможливо сплутати з роботами iнших митцiв — принаймнi в нашiй галактицi. Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню у власній державі, Україні.
Про періоди своєї творчості художник говорить: «Іноді мені на виставках кажуть про мої роботи, що такого ще ніколи не бачили, а я кажу - коли б ви таке бачили, то не бачили б мене. Бо цінується те, чого ще ніколи не було. Тому я сколихнув цей світ. Було дев'ять періодів творчості, «дев'ять Марчуків» і кожен з них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. Коли я вже підписую картину, я відсилаю її в світ і знаю, що відгук на неї буде неодмінно. І «десятий» Марчук буде обов'язково. Визріває».
Про мистецтво: «Для мене мистецтво - це життя і одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво - це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!»
[ред.] Періодизація творчості
Митець ділить свою творчість на п'ять періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Абстрактні композиції». Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість звичайного мазка він винайшов спосіб нанесення на полотно найтонших цівок кольору, що створює дивовижне мереживо, завдяки якому добивається неймовірного світіння й мерехтіння кольору.
[ред.] Відзнаки і нагороди
7 березня 1997 р. йому присудили Національну премію України імені Т.Шевченка.
У жовтні 2007 року його включили до британського рейтингу "100 геніїв сучасності", складеного консалтинговою компанією Creators Synectics (72-ге місце) (Telegraph, 31/10/2007). На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів (Telegraph). ван Степанович Марчук - найвидатніший український художник сучасності. Його картини знаходяться на всіх континентах, окрім Антарктиди.
У 1989 р. емігрує до Австралії, потім живе в Канаді і США. Широке визнання митця за кордоном привело до прийняття його до Спілки художників СРСР, але... без його відома.
1990 р. - Марчук відвідує Україну й відбувається його перша офіційна виставка саме в Києві - у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині - Національний художній музей України).
1996 р. - отримує звання заслуженого художника України.
1997 р. - стає лауреатом Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.
2001 р. Марчук остаточно повертається в Україну.
2004 р. закладено музей Івана Марчука, який, на жаль, донині не збудований.
У 2006 р. Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.
У 2007 р., за версією британського видання The Daily Telegraph, Іван Марчук, серед сотні найвидатніших діячів нашого часу був названий генієм сучасності. Він посів 72 місце.
[ред.] Література
- Иван Марчук: «Картины мои столько пережили! Они заслужили, чтобы их увидели люди…»: В Киеве открыта мастерская-музей народного художника Украины / Беседу вела О.Унгурян // Факты. — 2004. — 29 апреля. — С. 10; фотогр.
- Иван Марчук: «Свой первый в жизни костюм я купил лишь недавно…»: [В столичной галерее искусств открыта выставка художника «Сонце в зеніті»] / Беседу вела Т.Бахарева // Факты. — 2004. — 21 июля. — С. 9; фотогр.
- Іван Марчук: «Україна зводиться з колін». Розмову вела Ж.Попович // Тернопіль вечірній. — 2005. — 1-7 червня. — С. 4; фотогр.
- Бондаренко С. Художник Иван Марчук: «Америка меня подождет» // Киевские ведомости. — 2003. — 14 января.;— С. 9.
- Букет Є. Поміж літом і осінню… // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. — С. 15.
- Бушак С. «Ніч яка місячна…» // Урядовий кур'єр. — 2003. — 18 січ. — С. 8.
- Бушак С. Тернистий шлях Івана Марчука: Аналіз творчості художника // Лан. Ланівеччина творча: Літ.-мистец. альманах / Ред.-упоряд. С.Буняк. — Тернопіль, 2001. — С. 182-191; іл.
- Гаманіна Н. Спочатку Івана Марчука визнала Америка, потім — Україна // Робітнича газета. — 2000. — 28 листопада. — С. 8.
- Кияшко Г. Чар Марчукової барви // Київ. — 2003. — №5. — С. 157 — 163.
- Клименко В. «Посіяв картини на всіх континентах»: В «Українському домі» експонується найновіша виставка робіт І.Марчука — 260 полотен // Україна молода. — 2005. - 16 липня. — С. 3; фотогр.
- Ничкало С. Голос душі Івана Марчука // Мистецтво та освіта. — 2002.— №2. — С. 51-54.
- Машлянка Б. 103 сходинки успіху художника Івана Марчука // Місто. — 2004. — 24 листопада. — С. 9; фотогр.
- Мельничук О. «Я зробив себе наперекір усьому» // Укр. газета. — 2003. — №33. — С. 7.
- Синько Р. «Він ходить як окрема планета…» // Сільський час. — 2004. — 4 лютого. С. 8.
- Синько Р. Іван Марчук — митець двох віків // Сільський час. — 2002. — 24 липня. — С. 8.
- Тарчевська К. Місячне сяйво зимової ночі // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. - С. 15.
- Чирва А. Синдром працелюбства // Урядовий кур'єр. — 2002. — 6 серпня. — С. 4.
- Шевченко Т. Іван Марчук: «Зі своїми картинами я … розмовляю» // Експрес. — 2002. — 14-21 листопада. — С. 16.
- Іван Марчук // Хто є хто на Тернопільщині. Видатні земляки: Довід.-бібліогр. видання. — К., 2004. — Вип. 1. — С. 137.
- Тарасюк Г. Одкровення від Івана: [Про кн. Т.Унгурян «Одкровення від Івана: Фрагменти життєпису худож. І.Марчука»] // Літературна Україна. — 2004. — 29 квітня. — С. 7.
- Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2001 рік: Біблогр. список / Уклад. М.Друневич. — Тернопіль: Астон, 2000. — С. 38-40
