Сун Аксельссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сун Аксельссон
швед. Sun Axelsson
Сун Аксельссон. Близько 1960 року
Сун Аксельссон. Близько 1960 року
При народженні Міньон (Сун) Вальгейде Аксельссон-Піпер швед. Mignon Sun Walheide Axelsson Piper
Псевдоніми, криптоніми Ян Улоф Гедлунд — швед. Jan Olov Hedlund
Дата народження 10 серпня 1935(1935-08-10)
Місце народження Гетеборг
Дата смерті 14 січня 2011(2011-01-14) (75 років)
Місце смерті Стокгольм
Національність шведка
Громадянство Швеція Швеція
Мова творів шведська
Рід діяльності письменниця, критик
Роки активності: 19592011
Напрямок реалізм
Жанр вірш, роман, оповідання, стаття
Magnum opus: «Медові вовки»
Премії

Орден Бернардо О'Гіґґінза, Орден імені Ґабрієлі Містраль

Сайт Суне Аксельссон

Міньо́н (Сун) Вальге́йде А́ксельссон-Пі́пер (швед. Mignon Sun Walheide Axelsson Piper, * 10 серпня 1935, Гетеборг, — 14 січня 2011, Стокгольм, Швеція[1][2]) — шведська письменниця, перекладачка й критик.

Біографія[ред.ред. код]

Сун була наймолодша дочка в родині міського садівника Карла Едвіна і Міньон Аксельссонів. Закінчивши Стокгольмський університет (спеціальність «історія літератури»), вчителювала у стокгольмських школах і працювала журналісткою у виданнях BLM і Ord & Bild, а також у кількох денних і вечірніх газетах — Expressen, Aftonbladet і Stockholms-Tidningen. Публікувала критичні статті у виданнях Paletten і Chaplin.

Багато часу Аксельссон провела в Греції й країнах Латинської Америки. У 1960-х вона працювала в університеті Сантьяґо. Була у близьких стосунках із Ніканором Паррою, приятелювала з письменниками Пабло Нерудою, Хорхе Тейльєром, Енріке Ліном, Хорхе Едвардсом і з Віолеттою Паррою. У 1998 році Сун Аксельссон дістала від чилійського уряду відзнаку імені Ґабрієлі Містраль за заслуги, надані чилійській культурі.

Свої враження письменниця передала у творах «Колиска вогню» й «Камені в роті», причому останню книжку видала під псевдонімом — Ян Улоф Гедлунд. Аксельссон була свідком перевороту в Чилі 1973 року й описала тодішні події у збірці «Терор у Чилі».

Опублікувавши збірки поезії, прозові твори та кілька перекладів іспанських письменників, 1978 року Аксельссон сповна заявила про себе автобіографічним романом «Мрії про життя». Це була перша частина трилогії. Наступними частинами стали «Медові вовки» і «Нічна пора року».

Письменниця переклала шведською мовою з іспанської, французької, англійської та грецької мов твори таких авторів, як Пабло Неруда, Федеріко Ґарсія Лорка, Хорхе Луїс Борхес, Гарольд Пінтер, Янніс Ріцос, Октавіо Пас, Хорхе Тейльєр, Тереса Кальдерон, Томас Гарріс, Серхіо Баділья Кастільйо, Хуан Камерон, Серхіо Інфанте і Карлос Хейвітс.

На Шведському радіо Сун Аксельссон, зокрема, у 1979, 1985, 1986 і 1993 роках була ведуча популярної програми Sommar («Літо»). Вона працювала також на Шведському телебаченні, для якого створила, з-поміж іншого, документальні фільми про письменників Артура Лундквіста і Пабло Неруду.

Письменниця одержала кілька літературних премій. Вона взяла участь у багатьох фестивалях поезії — зокрема, в Римi, Лахті, Струзі (Югославія) і в містах Канади.

Померла 14 січня 2011 року — через тривалу важку хворобу.

Оригінальні твори[ред.ред. код]

  • Mållös (1959), збірка віршів — «Без мети»
  • Eldens vagga. Книжка про Чилі (1962) — «Колиска вогню. Книжка про Чилі»
  • Väktare (1963), роман — «Сторожовий»
  • Opera Komick (1965), роман — «Комічна опера»
  • Stenar i munnen. En bok om Grekland (1969) (під псевдонімом Яна-Улофа Гедлунда) — «Камені в роті. Книжка про Грецію»
  • In i världen (1974), збірка віршів — «Углиб світу»
  • Terrorn i Chile (1974), збірка оповідань і статей, у співавторстві — «Терор у Чилі»
  • Drömmen om ett liv (1978), роман — «Мрії про життя»
  • Allt levande (1981), збірка віршів — «Усе живе»
  • Honungsvargar (1984), роман (У 1997-му його інсценізував Даґ Нурґорд, у 1989-му цей твір екранізовано) — «Медові вовки»
  • Sagan om en saga (1987), книжка для дітей — «Сага про сагу»
  • Lek för en ensam hund (1998), книжка для дітей — «Забавка для самотнього собаки»
  • Nattens årstid (1989), роман — «Нічна пора року»
  • Jag har en själ i Paris (1990), роман — «Моя душа в Парижі»
  • Vindarnas barn (1991), роман — «Дитя вітрів»
  • Ljusets hotell (1991), збірка віршів — «Готель світла»
  • Malvas hemlighet (1991), книжка для дітей — «Загадка мальви»
  • Den första kärleken (1991), збірка оповідань — «Перше кохання»
  • Tystnad och eko (1994), роман — «Тиша і відлуння»
  • Svalornas tid (1996), збірка оповідань — «Час ластівок»
  • Sand (1997), збірка віршів — «Пісок»
  • Eget liv (2000), Drömmen om ett liv, Honungsvargar och Nattens årstid i samlingsvolym — «Своє життя» («Мрії про життя», «Медові вовки» і «Нічна пора року» в одному томі)
  • Evighetens stränder (2001), роман — «Береги вічності»

Переклади[ред.ред. код]

  • Den mjuka orkanen (1961) — «Лагідний ураган» (Пабло Неруда), з іспанської
  • Biblioteket i Babel (1963) — «Бібліотека у Вавилонській вежі» (Хорхе Луїс Борхес), з іспанської
  • Denna stjärna för oss alla (1979) — «Ці зірки для нас усіх» (Янніс Ріцос), з грецької
  • Bevingade Lejon (1991, в антології чилійської поезії) — «Крилатий лев», з іспанської

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Лінки[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]