Тарло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тарло (Тарво)украінсько - польський шляхетський рід герба Сокира. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарло втратив своє високе становище.

Історія роду[ред.ред. код]

За Святославом Семенюком «Український путівник по Польщі» (2007 р.). Рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки – руська (українська) і польська. З давніх давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарло очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву з якою організували і провели кілька походів на Польщу.

У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло і Люблінщина потрапила до складу Польського королівства. Тоді Тарло, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвігу рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарло одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарло свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405—1461 рр.), що була донькою київського руського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло, єпископ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше окатоличення Русі.[1]

Представники роду[ред.ред. код]

  • Анджей Тарло (? - біля 1531) — польський шляхтич.
  • Павел Тарло (? - 1565) — архієпископ львівський.
  • Ян Тарло (? - 1571-1572) — польський шляхтич.
  • Ян Тарло (? - 1587) — воєвода люблінський.
  • Станіслав Тарло (? - 1599-1601) — польський шляхтич.
  • Ядвіга Тарло (близько 1560-1570 р. - 1629) — мати Марини Мнішек.
  • Пйотр Тарло (? - 1700) — воєвода смоленський.
  • Міхал Тарло — генерал французької служби.
  • Пйотр Тарло (пом. 1722) — єпископ познаньський.
  • Ян Тарло (1684 - 1750) — генеральний подольський староста, воєвода люблінський і сандомирський.
  • Адам Тарло (1713 - 1744) — воєвода люблінський, відомий дуеліст.
  • Карл Тарло (пом. 1703) — коронний віце-канцлер.
  • Адам Петро Тарло (помер у 1719 р.) — володар Винник (біля Львова); воєвода люблінський (1706 – 1719 рр.), стольник коронний (1703 р.), староста солотвинський, новінський. Син – Кароля Тарло (1639 р. — 1702 р.) і Софії Пшоняк. Сестри: Ядвіга Тарло (померла після 1705 р.), Дорота Тарло (померла 1756 р.), Тереза Магдалена Тарло (народилася 1700 р.). У 1696 р. одружився на Дороті Дунін-Борковській.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  2. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723

Джерела[ред.ред. код]

  • Tarłowie (01) (пол.)
  • Tadeusz Gajl. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk. 2007 (англ.)
  • Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723