Тарло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Топор.

Тарло́ (пол. Tarło, Tarłowie) — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарло втратив своє високе становище.

Історія роду[ред.ред. код]

За Святославом Семенюком «Український путівник по Польщі» (2007 р.). Рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарло очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву з якою організували і провели кілька походів на Польщу.

У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло і Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарло, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарло одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарло свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405–1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше окатоличення Русі.[1]

Представники роду[ред.ред. код]


  • Анджей Тарло (? — біля 1531) — польський шляхтич.
  • Павел Тарло (? — 1565) — архієпископ львівський (РКЦ).
  • Ян Тарло (? — 1571–1572) — польський шляхтич.
  • Станіслав Тарло (? — 1599–1601) — польський шляхтич.
  • Ядвіга Тарло (близько 1560–1570 р. — 1629) — мати Марини Мнішек.
  • Пйотр Тарло (? — 1700) — воєвода смоленський.
  • Міхал Тарло — генерал французької служби.
  • Пйотр Тарло (пом. 1722) — єпископ познаньський.
  • Ян Тарло (1684–1750) — генеральний подольський староста, воєвода люблінський і сандомирський.
  • Адам Тарло (1713–1744) — воєвода люблінський, відомий дуеліст.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  2. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  3. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  4. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  5. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  6. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  7. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  8. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723

Джерела[ред.ред. код]