Стрий
Стрий (МФА: [strɨj]) — місто обласного значення в Україні, центр Стрийського району Львівської області, один із найголовніших та найбільших транспортних вузлів Західної України, важливий економічний та культурний центр Львівської області. Місто розташоване на лівому березі ріки Стрий. Населення міста — 60 154 особи (лютий 2012)[2], площа — 16,95 км.².
Перша згадка про місто датується 1385 роком. Вже тоді місто згадується як центр волості. У 1431 році місто отримує Магдебурзьке право. Значне зростання Стрия відбувалося у другій половині XVII століття, сприяв розвиткові міста колишній стрийський староста, а пізніше король Речі Посполитої Ян Собєський. У ті часи місто носило титул «Вільного королівського міста». Після Першого поділу Польщі місто відійшло до Імперії Габсбургів, згодом Австро-Угорська імперія. З початком Першої світової війни Стрий стає місцем народження легіону Українських січових стрільців. У 1920—1930-их роках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО й ОУН. В середині XIX століття місто перетворилося на значний залізничний та газопромисловий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року Стрий анексований Радянським Союзом. 14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[3][4]. У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[5].
Зміст |
Назва міста [ред.]
Етимологія [ред.]
Найімовірніше свою назву місто отримало від назви річки, однієї з найбільших приток Дністра, на берегах якої воно виросло. Отже «Стрий» — топонім, що означає одночасно річку і місто. Очевидно, що першою виникла назва річки, а пізніше — назва міста.
Назва річки Стрий — давня за походженням і означає «течія», «пливуча вода». Етимологія слова Стрий бере початок з індоєвропейського кореня *sreu. Слова з таким коренем та подібним змістом існують в українській — струм, струя, польській — struga, strumień, ірландській — sruami (струм), німецькій — stromm, іранській — struth (ріка), староіндійських — sravati (пливе), латиській — straume, литовській — sriatas, strautas (те що пливе, струя) та інших мовах.
У минулому назва міста могла писатися по-різному, проте звучала завжди однаково (звичайно з врахуванням деяких давніх латинсько-польських ортографічних особливостей). Наприклад, у різних старовинних документах можна натрапити, крім назви Стрий, на такі варіанти: Stryg, Stry, Stryj, Strig, Strigenses, Stryi, Striy, Strey, Striig, Strya, Sthryensis, Sthrya, Stryei, Stri. За весь свій час існування місто зберегло свою первісну назву.
Легенда [ред.]
Давним-давно в тих місцях, де околиці Стрия, шуміли похмурі ліси. Між крутими берегами звивалася бурхлива річка. Вздовж неї проліг купецький шлях на захід, яким їздили з крамом за гори. Небезпечним був шлях: нападали грабіжники — дядько (на Галичині дядька звуть стриєм) з синами свого брата. Немало людей загубив марно стрий, грабуючи скарби купецькі. А на старості літ чужа кривда озвалась — в три погибелі стрия скрутило. Щоб спокутувати гріх, поселився в лісах у низенькій хижині при річці, розвів пасіку, кіз та й почав мирно жити. Припинили розбій і його побратими та заходили часто до стрия. Тому й це місце назвали Стриєм. Сільце згодом виросло в городище, а потім стало містом — красивим Стриєм [6].
Географія [ред.]
Розташування [ред.]
Місто розташоване у південно-західній частині Львівської області, за 67 кілометрів від обласного центру, в східноєвропейському часовому поясі між 23 та 24 меридіанами, на лівому березі однойменної ріки на низькогірній частині Стрийсько-Сянської Верховини. Рельєф на території міста — рівнинний. Зручне розташування на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів, а також близькість курортів Моршина, Трускавця і Славсько та рекреаційної зони Карпат відкриває перспективи для розвитку міста як торгівельного та рекреаційно-туристичного центру. Стрий є центром Стрийської агломерації, яка разом із Дрогобицькою агломерацією утворює Дрогобицько-Стрийську конурбацію[7].
Клімат [ред.]
Клімат — помірно-континентальний. Головними чинниками формування клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер місцевості. У Стрию в середньому налічується на рік всього 50 сонячних днів, 150 хмарних і 165 днів[8] із перемінною хмарністю. Радіаційний баланс земної поверхні у цілому за рік достатній і становить 49 ккал/см², тільки листопад, грудень, січень і лютий мають від'ємний показник радіаційного балансу. Усього за рік випаровується 560 мм вологи, на що витрачається понад 30 ккал/см².[8]
Середньорічна температура повітря дорівнює + 5,2 °C-8,0 °C. Найвища середня температура липня — +18,0 °C, в окремі дні температура доходить до +37 °C. Зима порівняно тепла, з частими відлигами, середня температура січня — 4 °C, але в окремі роки бувають морози і поза 30 °C.[8]
Річна кількість опадів у середньому сягає 750—800 мм, найбільше опадів у літні місяці, найменше — взимку.[8]
Водні ресурси [ред.]
Колись Стриєм протікало декілька водяних потоків, що впадали у річку. На них працювали водяні млини. Для відпочинку жителів міста облаштований пляж на річці та діє відновлене озеро.
Найбільшою річкою Стрийщини є ріка Стрий (загальна довжина — 230 км.). Течія ріки швидка, часто змінює русло, а також рве дамбу у Стрию вздовж об'їзної автомагістралі. Особливо небезпечна ріка у паводкові дні. Тоді найвищий рівень води становить 4 — 5 метри. Паводки тривають 5 — 15 днів. Найбільші повені були у 1927, 1941, 1955, 1969 роках. Зокрема повінь 1941 року стала однією із причин голоду 1942 року на Стрийщині. Остання велика повінь сталася в 2008 році.
Населення [ред.]
- 1662 — 1448 осіб (72,5% — Українці, 22,7% — Поляки, 4,8% — Євреї)[9]
- 1843 — 8000 осіб
- 1849 — 6000 осіб [10]
- 1880 — 12 600 осіб
- 1895 — 16 764 осіб [8]
- 1897 — 26 200 осіб [11]
- 1900 — 23 205 осіб [10]
- 1910 — 30 942 осіб (29,2% — Українці, 33,8% — Поляки, 34,6% — Євреї, 2,3% — Німці)[12]
- 1915 — 33 400 осіб [11]
- 1921 — 27 358 осіб
- 1926 — 27 400 осіб [11]
- 1936 — 30 500 осіб [11]
- 1939 — 34 000 осіб (28% — Українці, 34,5% — Поляки, 35,6% — Євреї, 1,6% — Німці)[11]
- 1959 — 36 800 осіб (68% — Українці, 30% — Росіяни, 2% — Інші національності)[10]
- 1970 — 48 000 осіб [11]
- 1973 — 52 000 осіб [11]
- 1974 — 54 000 осіб [11]
- 1976 — 55 000 осіб
- 1979 — 55 100 осіб [13]
- 1981 — 56 000 осіб [11]
- 1989 — 66 500 осіб (83,8% — Українці, 13,8% — Росіяни, 0,8% — Поляки, 0,8% — Білоруси)[14]
- 1991 — 68 200 осіб
- 2001 — 62 100 осіб (92,1% — Українці, 5,2% — Росіяни, 0,5% — Поляки, 0,3% — Білоруси)[14]
- 2002 — 62 500 осіб [13]
- 2004 — 61 700 осіб [13]
- 2005 — 61 500 осіб [13]
- 2006 — 61 200 осіб [13]
- 2007 — 60 700 осіб [13]
- 2009 — 60 382 осіб [2]
- 2010 — 60 354 осіб [2]
- 2011 — 60 267 осіб [2]
- 2012 — 60 154 осіб [1]
Історія [ред.]
Період литовсько-польської держави [ред.]
Перша офіційно визнана письмова згадка про Стрий датується 1385 роком, коли місто уже було центром волості. А перша відома згадка про Стрийське староство датується 1398 роком.
Король Владислав Ягайло на початку XV століття уступив Стрийський повіт своєму братові Свидригайлові, а той незабаром передав ці землі князеві Федору Любартовичу. В руках князя Стрийська волость залишалась до 1430 року.
Між 1398 та 1431 роками місто повністю знищено монголо-татарами, тому своїм привілеєм 21 жовтня 1431 року Владиславом Ягайлом дозволив лицареві Закліці Тарлові з Щеканович наново заснувати місто і розвивати його на Магдебурзькому праві. За цими привілеями місто звільнялося на 10 років від податків та данини. Після смерті Владислава Ягайла у 1434 році у Стрия відібрали Магдебурзьке право, а поновлене воно вже було у 1460 році королем Казимиром Ягайлойловичом. Стрий починає розвиватися як потужний торговельний центр на перехресті двох шляхів — найважливішого через Карпати (Львів—Мукачево) та повздовжнього — на Передкарпатті. Для оборони від набігів у місті в XVI столітті побудований Стрийський замок, як оборонна споруда він проіснував до XVIII століття. Згідно з Магдебурзьким правом міське управління (магістрат) складалось з ради, на чолі якої стояв бургомістр, і судової лави, очолюваної війтом. Резиденцією старост та їх намісників був Стрийський замок, а магістрат урядував у ратуші.
У першій половині XVII століття в Стрию діяло п'ять українських церков при яких виникло чотири братства, які об’єднали широкі кола українського населення міста та передмість. При братствах діяли школи, що переросли у важливі культурні осередки, центри розповсюдження рукописної та друкованої книги. Більшість ремісників міста була об’єднана в цехи. Одними з перших створились цехи кушнірів, чоботарів, гончарів, ткачів, кравців, об’єднаний цех ковалів, слюсарів, мечників та золотарів, а згодом і бондарів. Крім ремісницьких майстерень, були й гуральні та водяні млини. Так, в середині XVIII століття на річці Стрий та її притоках діяло 7 млинів.
Піднесення Стрия відбулося у другій половині XVII століття, коли розвиткові міста сприяв колишній стрийський староста, майбутній король Речі Посполитої — Ян Собєський.
Великий вплив на життя міста мала визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. У 1648 та 1652 роках місто було знищене та спалене, а в 1657 році козацьке військо прибуло до Стрия для об’єднання з полками угорського князя Д'єрдя Ракоці
Кінець XVII та перша половина XVIII століть для міста були спустошливими: спочатку місто у 1699 році було спалене в ході татарського нападу, а потім пережило декілька великих пожеж (1701 р., 1708 р., 1712 р., 1738 р., 1742 р.). Зокрема під час пожежі 1742 року згоріло 40 будинків.
Період Габсбургів та Австрійської імперії [ред.]
У 1772 році Галичина в результаті першого поділу Польщі була загарбана австрійською династією Габсбургів (з 1804 року — Австрійська імперія). В цей період часу місто було спочатку центром округу (бецирк), пізніше — повітовим містом і осідком окружного суду та військових гарнізонів. Населення міста складалося приблизно по-третині з євреїв, поляків й українців. Передмістя здебільшого були заселені українцями.
У 1784 році відкрито першу державну школу, а в 1786 році коронований кухмістр Михайло Вієльгорський перебудовує замок на палац.
За даними 1811 року у місті з промислових підприємств були тільки ремісницькі майстерні (миловарна, позументна, сідлярська, ткальня), а також водяні млини, пивоварні, чотири гуральні, цегельня.
Під час пожежі 1827 року згоріло 96 будинків, значною мірою постраждав костел.
У 1848 році у Стрию організовується українська інтелігенція і утворює окружну Руську Раду, яка виступила із закликом боротися проти національного гноблення і за розвиток української культури. Для захисту ради був створений загін української національної гвардії. Однак, у січні 1849 року, після поразки революційного уряду у Львові, національну гвардію було розпущено. Припинили свою діяльність і окружні ради, в тому числі і Стрийська.
Швидким темпом місто почало розвиватися після будівництва залізниці, яке тривало із 1872 по 1875 рік. Коли Стрий став залізничним вузлом, було відкрито паровозоремонтні майстерні. Наприкінці XIX століття, на базі слюсарної майстерні, виник невеликий чавуноливарний завод Верштайна. Англійській фірмі «Перкінс та Макінтош» належав завод по випуску обладнання для нафтодобувної промисловості зведений у 1885 році. Також Стрий стає центром деревообробної промисловості Прикарпаття. Тут виникли деревообробні заводи, сірникова фабрика «Ватра». Віденський капіталіст Штаєрман побудував млин з механізованим розмелюванням зерна. Крім того, на той час діяли три парових і шість водяних млинів, десятки майстерень.
17 квітня 1886 року найбільша пожежа за всю історію Стрия знищила більшу частину міста. Після цього Львівське політехнічне товариство розробило план регуляції міської забудови.
У 1890-их роках були створені товариства «Руське касино», «Підгірська Рада», «Міщанська бесіда» та філія товариства «Просвіта» (1892).
З кінця XIX століття Стрий був одним із найважливіших осередків українського національного руху в Галичині. 1 січня 1900 року відбулося урочисте відкриття приміщення Народного дому. Активізація громадського і політичного життя міста відбувалася під впливом діяльності доктора Євгена Олесницького, отця Олекси Бобикевича та отця Остапа Нижанківського (так звана Стрийська трійця).
З початком Першої світової війни Стрий став місцем народження легіону «Українських січових стрільців». Сюди на заклик Головної української ради і Бойової управи прибуло близько 10 тисяч добровольців. Однак австрійська влада, побоюючись формування такої могутньої військової сили, погодилась прийняти тільки десять сотень по 250 стрільців кожна.
З 8 вересня по 19 жовтня 1914 року і з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915 рік Стрий окуповано російськими військами. Потім знову потрапляє під панування Австро-Угорщини, яке тривало до листопада 1918 року. 1 листопада 1918 року у Стрию відбувся збройний переворот. У місті встановлюється влада ЗУНР, а на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів жовто-блакитний прапор. Українське врядування тривало до 13 травня 1919 року.
У складі польської держави [ред.]
Під час українсько-польської війни 1918-1919 років у Стрию розташовувалося командування Третього Корпусу Української Галицької Армії.
13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, розпочалися розстріли та репресії.
За результатами підписання Ризького договору у 1921 році Стрий у складі Західної України підпадає під владу Польщі.
У 1920—1930-их роках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО та ОУН.
На межі XIX—XX століть Стрий стає важливим осередком українського жіночого та економічного руху. Саме тут з ініціативи Наталі Кобринської відбулося перше українське жіноче віче у 1891 році і вийшов перший жіночий альманах «Наша Доля» (1893). А в 1907 році у Стрию виник Крайовий Молочарський Союз, згодом Маслосоюз. У 1909 році відбулася перша в Галичині українська Крайова господарська виставка.
У 1918—1923-их роках діяла Державна українська гімназія (1906—1918 і з 1924 — українські відділи при польській гімназії), у 1920—1930-их роках — українська приватна жіноча семінарія та гімназія «Рідної Школи», філія Львівського Вищого Музичного Інституту, музей «Верховина» (з 1932 року) та низка інших культурно-освітніх, суспільно-політичних, економічних і виховних організацій і товариств, серед іншого — найбільший після Львова осередок Пласту.
У Стрию виходило понад 10 газет: «Стрийський Голос» (1894—1895), «Господар і промисловець» (1909—1911), «Підгірська Рада» (1910—1911), «Стрийська Думка» (1933—1939), «Українська Музика» (1937—1939) та інші. У 1888 році вийшов літературно-науковий збірник «Ватра».
У 1928 році розроблено план електрифікації Стрия.
Радянські часи [ред.]
17 вересня 1939 року згідно з німецько-радянською угодою Західна Україна приєднана до Радянського Союзу. Радянська окупація у липні 1941 року змінюється німецькою. Війська вермахту зайняли місто 2 липня 1941 року. У середині листопада 1941 року німецька оперативна команда розстріляла у лісі біля Стрия майже все єврейське гетто. А 5 серпня 1944 року в Стрий вступають радянські війська.
У післявоєнний період місто стає великим промисловим центром. Своєму швидкому соціально-економічному розвитку Стрий завдячує зручному розташуванню на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів. В 1961 році в місті діяло 22 підприємства.
За радянських часів зростає кількість мешканців. Докорінно змінюється національний склад населення: станом на 1959 рік — 68% українців, 30% росіян, 2% інших національностей. Багато українців з Надсяння і Лемківщини, виселених під час операції «Вісла» з рідних земель польською владою, залишилися проживати у Стрию. Майже все польське населення було виселене із міста і депортоване у Східну Польщу. Зменшилася частка євреїв. До міста починається інтенсивний приплив російського населення.
У вересні 1988 року в Стрию створено перший в своєму роді дискусійно-політичний клуб «Аргумент» як опозицію діючому тоді Стрийському міськкому партії, який послужив основою для створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У жовтні 1989 року відбулися установчі збори-конференція Стрийської крайової організації Народного Руху України за перебудову.
4 березня 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Верховної ради України, обласних, міських та селищних Рад народних депутатів, на яких в Західній Україні перемогли національні демократичні сили. По Стрийському виборчому округу в голосуванні взяли участь 88 140 виборців.
14 березня 1990 року, ще за існування СРСР, у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[3][4].
У період із 1990 по 1992 роки у Стрию створюються багато різноманітних громадських організацій: Стрийський осередок Спілки політв'язнів України, Братство шанувальників Тараса Шевченка, Братство УПА (спілка колишніх політв'язнів УПА), Стрийське гімназійне братство (гурт колишніх учнів гімназії та семінарів Стрия); а також відроджуються молодіжно-юнацька організація «Пласт» і жіноча організація «Союз Українок», стрийський осередок «Просвіти».
У вересні 1990 року рішенням спеціальної сесії міської Ради в Стрию перейменовано вулицю Леніна на вулицю Шевченка та площу Леніна на площу Шевченка (тепер — площа Незалежності). Демонтовано пам'ятник Леніну та ряд пам'ятників радянського режиму. А в жовтні цього року було відновлено українську незалежну пресу, а 1 жовтня вийшов перший номер часопису «Гомін волі».
Часи незалежності України [ред.]
У вересні 1991 року відкрили відроджену гімназію імені митрополита Андрея Шептицького.
8 березня 1992 року Народний дім повернено стрийській громаді.
У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[5].
Засоби зв'язку та масової інформації [ред.]
Засоби масової інформації [ред.]
В інформаційному просторі Стрийщини засоби масової інформації представлені виданнями: «Гомін волі», «Рідне поле», «Фортуна», «Фішка плюс», «Заграва», «Високий замок» (додаток "Плюс Стрийщина"). Функціонує міська друкарня та Видавничий Дім «Укрпол».
У місті діють телерадіокомпанії «Телст» та «ТРК Лан», остання володіє регіональною телекомпанією «TV Лан» та радіостанцією Стрий FM (101,0 FM). У місті встановлений передавач радіостанції FM Галичина (107,9 FM). Окрім цього транслюються дві радіостанції проводового мовлення: «Голос Стрия» та «Радіо Стрийська хвиля».[15]
Засоби зв'язку [ред.]
У місті розвивається мережа Інтернет. Основні інтернет-провайдери: «ТРК Лан», ПАТ «Укртелеком», ТзОВ «Телст». Стрий знаходиться в зоні покриття національних операторів зв'язку, що працюють у стандартах GSM 900\1800, NMT 450 та CDMA.
Транспорт [ред.]
Стрий є важливим транспортним вузлом Західної України. Через місто проходять міжнародні автошляхи М12 (Стрий — Знам'янка) та М06 (Київ — Чоп), європейський — E50 (Брест — Махачкала), національні Н10 (Стрий — Кишинів) та ряд регіональних. Транзитні автомобільні потоки оминають місто об'їзною дорогою.
Сучасний Стрий є важливим залізничним вузлом. Крім сполучень із іншими областями, через залізничну станцію Стрий ідуть поїзди на Прагу, Відень, Белград, Загреб та Венецію.
За 4 кілометри на південний захід від міста розташований колишній військовий аеродром «Стрий», унікальний тим, що може приймати літаки всіх існуючих типів[16]. Саме його характеристики, географічне розташування міста може в майбутньому посприяти створенню аеропорту.
В місті діють три автостанції: автостанція «Стрий» (вул. Успенська, 31), автостанція «Стрий» (вул. Багряного, 4 А) та міжміська автостанція «Стрий» (вул. Вокзальна, 7).
Основним видом громадського транспорту у Стрию є мікроавтобуси, що курсують в режимі маршрутного таксі. Станом на 2013 рік вартість проїзду становить 2 гривні.
Економіка [ред.]
Промисловість [ред.]
Стрий є одним із промислово розвинутих центрів Львівської області. Переломним для розвитку економіки міста став 1999 рік, коли промисловість подолала тривалий період спаду виробництва. Важливим для промисловості міста став 2003 рік, коли завершилося будівництво заводу німецької фірми Leoni AG (ТзОВ «LEONI Wiring Systems UA (GmbH)»). У розбудову проекту було інвестовано понад 50 млн. євро. Виготовленими на заводі кабельними мережами оснащуються автомобілі світових брендів «Опель», «Порше» та «Фольксваґен»[17]. Після 2008 року на показники промисловості негативно вплинула світова фінансова криза.
Промисловість в місті представлена такими галузями: машинобудівною, металообробною, деревообробною, легкою, харчовою, поліграфічною та виробництвом будівельних матеріалів. Стрий — осідок газового промислу області і тут розташоване Стрийське газопромислове управління.
Найважливіші підприємства міста:
- ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» — одне із найбільших і найстаріших сьогодні діючих (діє із 1874 року) підприємств регіону;
- ТзОВ «LEONI Wiring Systems UA (GmbH)» — завод по випуску кабельних мереж для автомобілей;
- ВАТ Стрий-Авто — виробник автобусної техніки;
- ТзОВ Discovery Drilling Equipment Ltd. (створений на базі ВАТ „Стрийський завод «Металіст»“) — виробництво бурової геологорозвідувальної техніки;
- ТзОВ «Екран» — виробництво дверей та вікон з ПВХ;
- ТзОВ «Перша Українська Цинковня» — завод гарячого цинкування металу, як частина концерну «Екран»;
- ВАТ „Меблевий комбінат «Стрий»“ — одне із найбільших і найсучасніших українських виробників меблів із масиву деревини;
- ТзОВ „Видавничий Дім «Укрпол»“ — лідер у галузі поліграфії в Західному регіоні України;
- «Стрітекс» — україно-данська швейна фабрика, одне із найстаріших підприємств регіону;
- ВАТ «Стрийський завод КПО» — випуск ковальсько-пресового обладнання;
- Комбінат хлібопродуктів № 1 та Комбінат хлібопродуктів № 2 — виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості;
- ПП «СМіО» (торгова марка «Стрийські делікатеси») та ПП «Роман» — виробництво м'ясопродуктів.
Медицина [ред.]
У 1809 році в Стрию був заснований перший оздоровчий центр — аптека, пізніше на її базі була відкрита перша приватна лікарня. Відкрив її чех Баулік. До того часу люди в основному лікувалися методом народної медицини в домашніх умовах. В середині XIX століття у Стрию відкрилася друга приватна лікарня. Лікування було дорогим і не всі жителі могли оплатити послуги лікарів. Тому за показником смертності місто посідало третє місце серед міст Австро-Угорської імперії наприкінці XIX століття.
Дещо покращилися умови лікування під час Першої світової війни, коли у Стрию відкрилися військові шпиталі. За допомогою до військових лікарів зверталися мешканці Стрия та навколишніх сіл. В цей час наприкінці XIX століття відкрилася перша стаціонарна міська лікарня. З утворенням ЗУНР у місті розташувалася військова лікарня Третього корпусу Української Галицької Армії, яка була створена в 1919 році. Поряд діяла міська лікарня.
При радянський владі було запроваджено безплатне лікування мешканців, відкрито лікарню і поліклініку.
На сьогоднішній день охорона здоров'я міста представлена чотирма медичними установами, які підпорядковані відділу охорони здоров'я виконкому Стрийської міської ради:
- Стрийська центральна міська лікарня, складається з таких відділень: терапевтичне, пульмонологічне, кардіологічне, неврологічне, шкірно-венерологічне, інфекційне, поліклінічне.
- Стрийська міська дитяча лікарня, складається з таких відділень: педіатричне, поліклінічне.
- Стрийський міжрайонний пологовий будинок, складається з таких відділень: пологове, патологія вагітних, гінекологічне, жіноча консультація.
- Стрийська міська стоматологічна поліклініка, складається з таких відділень: терапевтичне, ортопедичне, дитяче.
Крім цього в місті діє:
- Стрийська залізнична лікарня
- Стрийська центральна районна лікарня
При Стрийській центральній районній лікарні діє клініка Міжнародного центру нейрохірургії[18], аналог такої клініки в Україні є лише у Києві.
Освіта [ред.]
Заклади дошкільної освіти [ред.]
Дошкільна освіта міста представлена 12 дошкільними навчальними закладами (дитячі садочки), 5 з яких — комбінованого типу і один — компенсуючого типу.
Заклади шкільної освіти [ред.]
Місто нараховує 13 середніх навчальних закладів (школи), з них 10 середніх загальноосвітніх шкіл, серед них одна — спеціалізована з вивчення англійської мови (ЗСШ № 4), одна гімназія та дві початкові школи № 11 та № 12.
Заклади шкільної освіти міста Стрия: ЗСШ І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Незалежності, 11, 13; вул. Мазепи, 7), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Т.Шевченка, 70), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 3 ім. І.Франка (вул. 50-річчя УПА, 2), Спеціалізована ЗСШ І-ІІІ ступенів № 4 (вул. Бобикевича, 3), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 5 імені В. Стасюка (вул. Т.Шевченка,18), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 6 (вул. Коперніка, 1), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 7 (вул. Колесси, 12), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 8 (вул. Вузька, 11), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 9 (вул. Грабовецька, 23), ЗСШ І-ІІІ ступенів № 10 (вул. Красівського, 31), Початкова школа І ступеня № 11 (вул. Січових Стрільців, 12 Б), Початкова школа—сад І ступеня № 12 (вул. Головацького, 5), Навчально-виховний комплекс "Школа І ступеня - гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького" (вул. Гайдамацька, 11; вул. Незалежності, 31).
Заклади спеціальної та вищої освіти [ред.]
У місті знаходиться Стрийська філія інституту підприємництва та перспективних технологій (вул. Січових Стрільців, 12 В) при Національному університеті «Львівська політехніка», Стрийський коледж (вул. Львівська, 169) Львівського національного аграрного університету, три вищі професійні училища: ВПУ № 8 (вул. О. Кобилянської), ВПУ № 34 (вул. Гайдамацька, 15), ВПУ № 35 (вул. Львівська, 141) та художньо-професійний ліцей (вул. Болехівська, 29).
Заклади позашкільної освіти [ред.]
Позашкільні заклади освіти міста Стрия: міська та районна ДЮСШ (вул. С. Крушельницької, 18 А), філія Малої академії наук України (вул. С. Крушельницької, 18), станція юних техніків (вул. С.Крушельницької, 16), станція юних натуралістів (вул. Заньковецької, 17 А), дитяча музична школа імені Остапа Нижанківського (вул. Валова, 11), школа мистецтв (вул. Шевченка, 24), центр творчості дітей та юнацтва (вул. С. Крушельницької, 18), хорова школа «Щедрик» (вул. Б. Хмельницького, 27), будинок працівників освіти (вул. О. Бобикевича, 5), польський культурний центр імені Корнеля Макушинського (вул. Шевченка, 191) (вивчення польської мови), міжшкільний виробничий комбінат (вул. С. Бандери, 51).
Культура [ред.]
У Стрию знаходиться більше 20 закладів культури[19]. Найголовніші із них: Народний дім, міський та районний будинки культури.
У місті діє Стрийське відділення Національної спілки письменників України та літературно-мистецькі об’єднання «Хвилі Стрия» та «Стрий-КО». Традиційними для міста стали Всеукраїнський конкурс юних піаністів імені Нестора Нижанківського та пісенний фестиваль «Цвіт папороті», який у 2009 році проводився у статусі всеукраїнського[20].
У Стрию діє декілька мистецьких колективів, зокрема такі[19]: муніципальний чоловічий хор «Каменяр» (художній керівник та диригент - заслужений діяч мистецтв України Степан Целюх), Народний камерний хор імені Михайла Вербицького (художній керівник та диригент – заслужений працівник культури України Ігор Михайлів), Зразковий дитячий хор «Щедрик» (художній керівник та диригент – Ігор Іваницький), Народний камерний оркестр (художній керівник – Іриней Турканик), Народний танцювальний ансамбль «Стрияночка» (керівник – Олексій Боровницький), Народний драматичний колектив (керівник – Іван Нагірний), Народний вокально-інструментальний гурт «Говерла» (керівник – Михайло Золотуха).
Бібліотеки [ред.]
Всі бібліотеки міста об'єднані у Централізовану бібліотечну систему. За сприяння Стрийської міської ради, місцевих підприємців та програми «Бібліоміст» бібліотеки є комп'ютеризовані і під'єднані до мережі Інтернет. Центральна міська бібліотека в 2010 році стала членом Української бібліотечної асоціації[21].
| Назва бібліотеки | Створена | Адреса | Бібліотечний фонд |
|---|---|---|---|
| Центральна бібліотека імені Маркіяна Шашкевича | 1940 | вул. Шевченка, 63 | 125000 примірників |
| Бібліотека-філія №2 | 1956 | вул. Вишнева, 13 | 1130 примірників |
| Бібліотека-філія №3 | 1972 | вул. 50-річчя УПА, 13 | 19804 примників |
| Центральна дитяча бібліотека імені Стефаника | 1948 | вул. С. Крушельницької, 27 | 53000 примірників |
| Бібліотека-філія №4 | 1962 | вул. Грабовецька, 21 А | 21000 примірників |
| Бібліотека-філія №6 | 1990 | вул. 50-річчя УПА, 13 | 23052 примірників |
Музеї [ред.]
У Стрию на сьогоднішній день діє близько десятка музеїв. Головним музеєм міста є краєзнавчий музей «Верховина».
- Краєзнавчий музей «Верховина» (вул. Олесницького, 15), основна функція музею — збереження і зібрання матеріалів та предметів з етнографії та історичного розвитку Стрийщини.
- Музей «Верховина» має декілька філіалів, зокрема:
- Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (вул. Олесницького, 4) — меморіальний комплекс жертвам репресій, розташований у будинку колишньої тюрми;
- Музей Петра Обаля (вул. Шевченка, 107) — музей-виставкова зала українського художника і викладача малювання Петра Обаля;
- Музей-садиба родини Бандерів (вул. Львівська, 20) — музей створений в будинку, в якому впродовж 1919—1928 років проживав під час свого навчання в Стрию Степан Бандера;
- Музей Ольги Бачинської (вул. Валова, 6) — музей відомої стриянки Ольги Бачинської, учасниці багатьох громадських товариств і подій;
Крім музею «Верховина» та його філій в місті діють ще такі музеї:
- Літературно-мистецький музей «Хвилі Стрия» (вул. О. Бобикевича, 5) — музей літературно-мистецького об'єднання «Хвилі Стрия»;
- Музей бджільництва Прикарпатського краю (вул. Валова, 10) — музей історії бджільництва Прикарпатського краю;
- Кімната-музей Остапа та Нестора Нижанківських (вул. Валова, 11) — музейні експозиції присвячені стрийським композиторам;
- Музей Афганської пам'яті (вул. Я. Матейка, 7) — музей присвячений пам'яті війни в Афганістані;
- Музей історії Народного дому та стрийського осередку «Просвіти» (вул. Народна, 8) — музей головної культурної споруди міста та історії стрийського осередку «Просвіти».
Релігія [ред.]
Найбільшою релігійною громадою є греко-католицька. У місті діє Стрийська єпархія УГКЦ, до складу якої входять п'ять адміністративних районів Львівської області: Стрийський район, Городоцький район, Жидачівський район, Миколаївський район (центральна частина), Перемишлянський район (північно-східна частина). При єпархії діє міжнародний благодійний фонд «Карітас». До храмів УГКЦ у Стрию належать: кафедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Успенська, 18), Благовіщення Пречистої Діви Марії (вул. Б. Хмельницького, 78), Святих Апостолів Петра і Павла (вул. І. Карпенка-Карого), Святих Володимира і Ольги (вул. Коссака, 7 А), Всіх Святих Українського Народу (вул. І. Виговського, 8), Блаженного Священномученика Миколая Чернецького (вул. Добрівлянська)*, Блаженного Священномученика Йосифата Коциловського (вул. Львівська)*, Святого Апостола Якова (вул. Шевченка)*.
До релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату належить церква Архістратига Михаїла (вул. Крушельницької, 21) та собор Святого Іонна Хрестителя (вул. Ленкавського).
Костел Різдва Пресвятої Богородиці (вул. 22 січня, 1) — єдиний римо-католицький храм міста. При єпархії діє релігійна місія «Карітас-Спес-Стрий».
Також в місті діють ряд протестантських громад, зокрема: свідки Єгови, християни віри євангельської, адвентисти та баптисти.
-
Церква Успення Пресвятої Богородиці
-
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії
Архітектура [ред.]
Значною мірою на архітектуру міста вплинуло 18 великих пожеж. Найбільша пожежа 1886 року знищила 3/4 міста (970 будинків): всі громадські будівлі, житлові квартали, суд, магістрат, костел, військові склади, податковий уряд, повітову раду, синагогу. Для відбудови міста уряд Австро-Угорщини надав грошову допомогу в сумі 10 000 золотих крейцерів для відбудови міста згідно з архітектурним планом Львівського політехнічного товариства, котрий передбачав правильні геометричні форми забудови кварталів, спорудження двоповерхових кам'яних домів. Кошти для новобудов збирали в цілій імперії. Саме тому в Стрию немає споруд з XVIII і XIX століть. Зате чудово представлені зразки архітектурних стилів початку XX століття - романтичний модерн, сецесія, конструктивізм. Найдавніші будови - реконструйований наприкінці XIX століття костел та будинок санстанції, збудований у стилі класицизму.
У першій половині XX століття Стрий мав ошатний та привабливий вигляд: бруковані вулички із газовими ліхтарями, перед будинками - городи з квітами, вздовж вулиць висаджені низькорослі дерева декоративних порід.
Пам'ятки архітектури [ред.]
В Стрию налічується 105 пам'яток архітектури місцевого значення[22]. До найголовніших історико-архітектурних пам'яток міста належать:
- Костел Різдва Пресвятої Богородиці (пл. 22-го Січня, 1) — одна із найстаріших будівель міста. Зведений у 1425 році, пережив декілька реконструкцій.
- Церква Архістратига Михаїла (вул. С. Крушельницької, 21) — колишній костел Святого Йосифа, збудований у стилі модерн з елементами неоготики у 1912 році.
- Народний дім (вул. Народна, 8) — один із міських закладів культури побудований на кошти українців і відкритий у 1901 році, архітекртурний стиль — еклектизм.
- Міський будинок культури (вул. С. Крушельницької, 18) — колишній будинок товариства «Сокіл» зведений у 1906 році.
- Будинок санстанції (вул. Шевченка, 26) — колишній фільварок, одна із найстаріших будівель міста. За переказами, цей будинок спорудив колишній стрийський староста, а пізніше король Польщі Ян III Собеський для своєї дружини Марії.
- Будинок центру творчості дітей та юнацтва (вул. С.Крушельницької, 16) — колишня вілла «Турег», збудована у другій половині XIX століття у стилі еклектичного історизму.
- Будинок середньої школи № 7 (вул. Ф. Колесси, 12) — будівля колишньої гімназії, зведена у стилі класицизм.
Пам'ятники [ред.]
У 1862 році в парку «Вільшина» (тепер парк імені Тараса Шевченка) спорудили один із перших, а можливо й перший пам'ятник у Стрию присвячений пам'яті австрійських солдат, що загинули під Маджентою і Сольферіно (скульптор Ципріан Годебський). Приблизно у 1919—1920 роках пам'ятник знищено.[23]
У Стрию встановлено багато пам'ятників видатним українським діячам, зокрема єдиний в Україні пам’ятник-триптих Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці[24], єдиний на Львівщині пам'ятник Ярославу Стецьку[25], а також пам'ятники Степану Бандері, Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченку, два пам'ятники Івану Франку, пам'ятник «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни», скульптурна композиція «Пієта» (як частина меморіального комплексу), арка на честь 600-річчя міста, пам'ятний знак Зеновію Красівському та два пам'ятники радянському солдату.
Спорт [ред.]
Найпопулярнішим видом спорту в Стрию є футбол. Традиції стрийського футболу закладались ще на початку XIX століття, коли в Стрию існували дві команди – польська «Погонь» та українська «Скала». Трохи пізніше з’явилися команди «РКС» та «Стриянка».
Перші відомості про футбол у Стрию відносяться до 1906 року, до речі, другі у Галичині[26]. Перший матч у Стрию відбувся 29 червня 1906 року, коли збірна стрийської гімназії поступилась збірній Львова - 0:3. Наступного року було засновано Студентський Клуб Спортовий (СКС), який незабаром був перейменований у «Погонь».
У 1911 році українці Стрия організували власний спортивний клуб. Клуб отримав назву – Український Спортовий Клюб (У.С.К.) «Скала». 28 серпня 2011 року клуб відзначив своє сторіччя і є одним із найстаріших футбольних клубів України[27]. Сьогодні ФК «Скала» виступає в групі «А» Другої ліги Чемпіонату України з футболу.
Високих успіхів стрияни досягли в автомодельному спорті (кордові моделі), двічі поспіль (2010 р.[28], 2011 р.[29]) стаючи чемпіонами України. В Стрию із цього виду спорту проводилися етапи чемпіонату України, 57-ий чемпіонат Європи (з 31 липня по 2 серпня 2008 року)[30], фінальний етап Кубка Європи-2011 (з 9 вересня по 11 вересня 2011 року)[31].
У місті є декілька стадіонів, на найбільшому з них, стадіоні «Сокіл» домашні поєдинки проводить місцева футбольна команда «Скала», проводяться чемпіонати із легкої атлетики та автомодельного спорту (кордові моделі).
У Стрию діють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, 15 спортивних клубів за місцем проживання, а також 12 спортивних залів та відкритих спортивних майданчиків.[32] Найпопулярніші види спорту серед молоді — це: футбол, єдиноборства та бойові мистецтва (бокс, карате, дзюдо), легка атлетика, теніс, картинг, настільний теніс та багато інших.
Міста-побратими [ред.]
| Місто | Країна | Дата угоди |
|---|---|---|
| Новий Сонч[33][34] |  Польща |
6 червня 2004 |
| Лешно[33][34] | Польща |
6 червня 2004 |
| Львувецький повіт[33][34] | Польща |
6 червня 2004 |
| Закопане[33][34] | Польща |
6 червня 2004 |
| Збоншинек[34] | Польща |
6 червня 2004 |
| Бєльці[33] |  Молдова |
30 грудня 1980 |
| Дюрен[33][35] |  Німеччина |
15 вересня 2001 |
| Даугавпілс[33] |  Латвія |
|
| Кішкунгалаш[33] |  Угорщина |
|
| Ґрадачац[33] |  Боснія і Герцеговина |
|
| Менсфілд[33][36] |  Велика Британія |
|
| Ле-Ерб'є[33] |  Франція |
|
| Веґревіль[37] |  Канада |
2009 |
Видатні люди [ред.]
Письменники, поети, перекладачі [ред.]
У Стрию народилися відомі українські перекладачі і поети: Анатолій Онишко, Ігор Шанковський, поетеса, письменниця і художниця Ліда Палій та поетеса, перекладач, мистецтвознавець Марта Калитовська. В місті певний час працював український письменник та громадський діяч Лесь Мартович, який видав у Стрию літературно-художній, науково-публіцистичний збірник «Ватра». Уродженцями міста також є американський письменник Луї Беглі та польські письменники Юліан Стрийковський та Корнелій Макушинський. У стрийській гімназії навчався польський поет Казимир Вежинський.
Художники [ред.]
Одним із найперших відомих стрийських художників є представник Львівського ренесансу — Василь зі Стрия [38]. Половину свого життя в місті прожив український художник та викладач малювання Петро Обаль. До найвідоміших стрийських художників також належать Ігор Боднар, Олекса Харків, Григорій Паламар, Ігор Завозін та Остап Оброца.
Музиканти, композитори, диригенти [ред.]
У Стрию свої дитячі роки провів популярний український пісняр, композитор, акордеоніст Богдан Веселовський. Із містом тісно пов'язані долі таких українських копозиторів, як Філарет Колесса, Нестора та Остапа Нижанківських. Уродженцями міста є польський композитор Джозеф Кофлер, українські диригенти Тарас Микитка та Ярема Скибинський, брати Володимир та Леонтій Бебешки (відомий за псевдонімом «Левко Дурко»). В місті певний час жив та працював український диригент та композитор Євген Форостина.
Архітектори [ред.]
У місті провели свої дитячі роки та навчалися такі українські архітектори, як Іван Левинський, Василь Нагірний та Григорій Пежанський. Тут працювали Адам Опольський та Сильвестр Гавришкевич.
Історики, етнографи та мандрівники [ред.]
У Стрию народився відомий український філософ, історик культури Мірчук Іван. Тут провів свої дитячі роки український історик Ярослав Ісаєвич. Уродженцем міста є відомий польський мандрівник і кореспондент Казімєж Новак, який свого часу став першою людиною в світі, яка самостійно двічі перетнула Африку з півночі на південь і у зворотному напрямку. В місті певний час проживав чеський етнограф, дослідник українського народного побуту і фольклору в Галичині Франтішек Ржегорж.
Релігійні діячі [ред.]
У 1683—1684 роках у місті проживав молдовський митрополит і політичний діяч Дософтей. Із містом пов'язані імена багатьох провідних діячів УГКЦ: Андрій Білецький, Олекса Бобикевич, Мирослав Любачківський, Олексій Зарицький. Теперішній глава УГКЦ Святослав Шевчук народився в Стрию.
Громадсько-політичні та військові діячі [ред.]
Відомі громадсько-політичні діячі: Віталій Антонов (підприємець, почесний консул Литовської Республіки у Львові), Ольга Бачинська, Збіґнєв Месснер (Прем'єр-міністр Польщі у 1985—1988 роках), Ярослав Кондратьєв (генерал-полковник міліції, ректор Національної академії внутрішніх справ України), Зеновій Красівський (літератор і правозахисник) та Олесницький Євген. Найвідоміші діячі ОУН, пов'язані зі Стриєм: Степан Бандера (навчався і провів тут свої юні роки), Лев Ребет (уродженець міста), Гасин-Лицар Олекса та Осип Грицак (уродженець міста)
Відомі військові діячі, пов'язані із Стриєм: Густав Ціріц, Петро Смородський та Ігор Тенюх.
Спортсмени [ред.]
Відомі стрийські спортсмени: Ганна і Марія Музичуки (шахи), Олександр Зубріхін (бокс), Роман Романчук (бокс) та футболісти: Володимир Данилюк, Юрій Дубровний, Василь Кардаш, Сергій Сібіряков, Андрій Тлумак.
Почесні громадяни міста [ред.]
- Степан Бандера[39].
- Оксана[40] та Володимира Бандери — рідні сестри Степана Бандери.
- Григорій Паламар[41] — Заслужений художник України.
- Ігор Завозін[42] — член спілки художників України.
- Михайло Мандрик[43] — громадський діяч.
- Ярослав Кривко — генеральний директор ВО «Львівтрансгаз» (до 1993 року).
Цікаві факти [ред.]
- За назвою міста Стрий у багатьох містах України є Стрийська вулиця: у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Коломиї, Дрогобичі, Скольому. Також за назвою міста названо Стрийський парк у Львові, місцевість в Альберті й школу в Саскачевані (Канада). Назву двох останніх надав в 1910 році Зиновій Микитка син священика з Купчинець, Тернопільського повіту. До реєстру він подав три назви: Галич, Стрий і Микитка. Уряд прийняв назву Стрий.[44]
- Коли розпочали експлуатацію Дашавського родовища, у місті Стрий для освітлення вулиць було встановлено ліхтарі, які ніколи не гасилися, бо утримання ліхтарників обійшлося б дорожче, ніж вартість газу, який згорав за добу. Тому місто прозвали «містом вічного світла».[45]
- У 1939 році в Стрию у танковому полку служив відомий радянський та російський конструктор стрілецької зброї — Михайло Калашников. Саме тут вперше запримітили його здібності.[46]
- Під Стриєм помирає головний герой повісті «Поїзд точно за розкладом» німецького письменника, лауреата Нобелівської премії із літератури Генріха Белля. [47]
- У 1999 році в Стрию відкрита перша АЗС мережі автозаправних комплексів «ОККО».[48]
Примітки [ред.]
- ↑ а б Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 серпня 2012
- ↑ а б в г Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ а б Гаврош Олександр Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника. // «Україна Молода» № 121 за 8 липня 2009 року
- ↑ а б Все про прапор над Стриєм Сайт СГО «Новий Стрий»
- ↑ а б Стрий і Стрийщина Львівська газета
- ↑ Легенди і перекази / Сушко Л. Д.. — Київ: Наукова думка, 1985. — С. 97. — 20 000 прим.
- ↑ Дрогобицько-Стрийська конурбація goroda.blogsome.com
- ↑ а б в г д «Географія Стрийщини», Євстахій Сакаль, Щедрик -Стрий, 2005 р., ISBN 966-7378-56-X
- ↑ Prochaska A. Historja miasta Stryja. — Л. — 1926
- ↑ а б в Атлас Стрийщини, Стрий, "Щедрик", 2006, ISBN 966-7378-56-X
- ↑ а б в г д е ж и к UKRAINE historical demographical data of the urban centers populstat.info
- ↑ Історія міст і сіл УРСР, К., 1968.- С. 793
- ↑ а б в г д е «Стрийщина» (книга 1), сторінки історії, Щедрик — Стрий, 2009 р., ISBN 978-966-15-2401-8
- ↑ а б Всеукраїнський перепис населення Державний комітет статистики України
- ↑ Українське проводове мовлення www.proradio.org.ua
- ↑ Філія Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт "Львів-2" веб-сайт УКРАЇНА СЬОГОДНІ
- ↑ Про ЛЕОНІ Ваерінг Системс УА ГмБХ
- ↑ Західноукраїнська філія Міжнародного центру нейрохірургії Офіційний сайт Міжнародного центру нейрохірургії
- ↑ а б Стрий мистецький Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ XVI Всеукраїнський фестиваль української пісні “Цвіт папороті” Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ Сайт Стрийської міської Централізованої бібліотечної системи
- ↑ Вікі любить пам'ятки (статистика районів і міст)
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 71. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Подаруй коханій поїздку на курорт + Карпати на вихідні!
- ↑ 100-річчя Ярослава Стецька
- ↑ 1911 - 2011: Славетна історія галицького клубу
- ↑ Славетній галицькій футбольній команді «Скала» (Стрий) – 100 років
- ↑ Команда «Стрий-Бізнес» – чемпіони України 2010 року
- ↑ Команда «Стрий СТК ТСОУ» — чемпіони України 2011 року
- ↑ Стрий стане євростолицею автомодельного спорту
- ↑ Кубок Європи з автомодельного спорту
- ↑ Спорт у Стрию Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ а б в г д е ж и к л м Міста побратими Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ а б в г д Співробітництво міст України та Польщі
- ↑ Побратимські стосунки між містами та регіонами України та Німеччини
- ↑ Культурна й гуманітарна співпраця міст України та Великобританії
- ↑ Cooperation between the regions and twinning between the cities of Ukraine and Canada
- ↑ Володимир Січинський «Львівський ренесанс» www.ji.lviv.ua
- ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Стрия» Степану Бандері (посмертно) Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ Вночі з 23 на 24 грудня померла Оксана Бандера newzz.in.ua
- ↑ Рішення № 440 від 09.12.2009 Офіційний сайт Стрийської міської ради
- ↑ Завозін Ігор Творче об'єднання «Арт — Простір»
- ↑ Михайлу Мандрику присвоїли звання «Почесний громадянин міста Стрия» zik.ua
- ↑ Onomastica: Випуски 1 – 14Читати на Google Books
- ↑ Вісник Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки, Випуски 1 — 12, Видавництво Академії наук Української РСР, 1957Читати на Google Books
- ↑ Биография Калашников Михаил Тимофеевич persona.rin.ru
- ↑ Україна Генріха Белля
- ↑ Офіційний сайт мережі автозаправних комплексів «ОККО»
Джерела [ред.]
Література [ред.]
- Стаття Stryj у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XI (Sochaczew — Szlubowska Wola) з 1890 року (пол.)
- Prochaska A. «Ilustrowany Kalendarz Stryjski. — Стрий: 1912. — 111 с.(пол.)
- Prochaska A. «Historja miasta Stryja». — Л.: 1926.(пол.)
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- «Хвилі Стрия» / Віктор Романюк, Марія Дорошенко. — Стрий: Щедрик, 1995. — 656 с. — ISBN 5-7707-2522-2
- Тритомник «Стрийщина». — Нью-Йорк: НТШ, 1990—1993.
- Збірник краєзнавчих розвідок «Краєзнавчий вісник». — Випуск 1. — Стрий: Щедрик, 2002. — 106 с. — ISBN 966-7378-27-6
- Збірник краєзнавчих розвідок «Краєзнавчий вісник». — Випуск 2. — Стрий: Щедрик, 2006. — 204 с. — 300 прим. — ISBN 966-7378-57-8
- Збірник праць «Стрийщина крізь призму століть» / В. Петрик, І. Смуток, Л. Тимошенко, В. Ханас, А. Петрик. — 3. — Дрогобич: КОЛО, 2004. — 188 с. — 300 прим. — ISBN 966-7996-44-5
- «Стрийщина» (сторінки історії). — Книга 1. — Стрий: Щедрик, 2009. — 688 с. — ISBN 978-966-1524-01-8
- «Мандрівки вулицями Стрия» (Туристичний путівник) / О. Пилипів. — Стрий: ДП Видавничий дім «Укрпол», 2008. — 60 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8955-07-5
- «Стрий» (Фотоальбом) / Т. Гайдукевич. — Стрий: ДП Видавничий дім «Укрпол», 2007. — 96 с. — ISBN 966-96519-8-3
- Роман Пастух «Стрийщина крізь віки» (Енциклопедична книга-альбом). — Дрогобич: Видавництво "КОЛО", 2011. — 520 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2405-49-1
- Незалежний культурологічний часопис «Ї» — число 70 / 2012 «СТРИЙ STRYJ STRYI אירטס» — Львів, 2012. — 304 с. — 1000 прим.
Посилання [ред.]
- Офіційний сайт Стрийської міської ради(Перевірено 17 березня 2012)
- Офіційний сайт Стрийської районної державної адміністрації(Перевірено 17 березня 2012)
- Офіційний сайт Стрийської районної ради(Перевірено 17 березня 2012)
- Неофіційна сторінка м. Стрий (фотогалерея (в тому числі фото кінця XIX — початку XX ст.), веб-камера, інтерактивна карта міста)(Перевірено 17 березня 2012)
- Ми, стрияни. сторінка про культурне життя міста, віртуальна галерея стрийських художників(Перевірено 17 березня 2012)
- Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (Перевірено 17 березня 2012)
- Стаття «Стрий» на сайті «Замки і храми України» (Перевірено 17 березня 2012)
- Стаття «Стрый» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.) (Перевірено 17 березня 2012)
- Гаврош Олександр Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника. // «Україна Молода» № 121 за 8 липня 2009 року(Перевірено 17 березня 2012)
|
||||||||||
|
||||||||
|
|||||
