Топільня
| село Топільня | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Лугинська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 459 |
| Площа | 1,05 км² |
| Густота населення | 437,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11310 |
| Телефонний код | +380 4161 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°11′42″ пн. ш. 28°04′41″ сх. д. / 51.19500° пн. ш. 28.07806° сх. д.Координати: 51°11′42″ пн. ш. 28°04′41″ сх. д. / 51.19500° пн. ш. 28.07806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
192 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11300, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Топільня, вул. Центральна, 61 |
| Карта | |
  Топільня | |
 Топільня | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Топі́льня — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 459 осіб. Входить до складу Лугинської селищної громади.
Історія[ред. | ред. код]
Перша загадка про село датується першою половиною XVII століття[1].
У 1906 році в селі Білокоровицької волості Овруцького повіту Волинської губернії мешкало 268 осіб, налічувалось 44 дворових господарства[2].
Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 127 місцевих жителів, з них 111 осіб загинуло, 67 — нагороджено орденами і медалями. У період німецької окупації поблизу села діяли партизанські загони з'єднань Степана Маликова та Олександра Сабурова. 5 травня 1943 року в Топільні за зв'язок із партизанами есесівцями було розстріляно 27 осіб і спалено 36 будинків. 86 місцевих жителів відправлено до Білокоровичів, де 23 з них було розстріляно, а решту ув'язнено в концтаборах[1].
На початку 1970-х років у селі діяв відділок хмелерадгоспу «Олевський», восьмирічна школа, будинок культури, 2 бібліотеки із книжковим фондом 8 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини[1].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 459 осіб, з них 97,82 % зазначили рідною українську мову, а 2,18 % — російську[3].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
1954 року в центрі населеного пункту було встановлено обеліск слави на честь О. Н. Пивоварова, який загинув під час виконання завдання партизанського загону[1].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква у Топільні -
Сільська вулиця -
Сільська вулиця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 388.
- ↑ Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 175. Архівовано з джерела 19 грудня 2014
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 листопада 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Топільня
Джерела[ред. | ред. код]
- Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
| ||||||||