Ернст Дойч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст Дойч
нім. Ernst Deutsch
Народився 16 вересня 1890(1890-09-16)[1][2] або 16 вересня 1896(1896-09-16)[3]
Прага, Богемське королівство, Долитавщина, Австро-Угорщина[3][2]
Помер 22 березня 1969(1969-03-22)[3][1][2]
Берлін, НДР[3][2]
  • інфаркт міокарда
  • Громадянство  Німеччина
     Австрія
    Діяльність актор театру, кіноактор, телеактор
    Роки діяльності з 1916
    IMDb nm0222074
    Нагороди та премії

    CMNS: Ернст Дойч у Вікісховищі

    Ернст Дойч (нім. Ernst Deutsch; 16 вересня 1890 — 22 березня 1969) — австрійський і німецький актор.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився 16 вересня 1890 року в єврейській родині, батько — празький комерсант Людвіг Дойч, мати — Луїза Краус. Дебютував на сцені Празького театру. У 20-х — початку 30-х років працював в театрах Відня, Дрездена, Берліна. У кіно з 1916 року («Помста померлої»).

    Для Дойча була характерна експресіоністська манера виконання, побудована на різких рухах, перебільшеною мімікою. Найбільш виразно це виявилося у ролях, зіграних в німецьких фільмах початку 20-х років: касир в фільмі «З вечора до півночі» (1920) і прислужник рабина в картині «Голем, як він прийшов у світ» (1920, режисер П. Вегенгер), Борух в стрічці «Старий закон» (1923, режисер Е. А. Дюпон).

    Після приходу в Німеччині до влади нацистів у 1933 році змушений був емігрувати — спочатку до Великої Британії, а у 1938 році — у США, де знімався під псевдонімом Ернст Доріан.

    Виступав на Бродвеї, потім преїхав у Голлівуд. У ролях служки храму («Процес», 1947, режисер Г. В. Пабст) і барона Курца («Третя людина», 1949, режисер К. Рід) виявив прагнення до точної психологічної розробки характерів.

    У 1947 році повернувся до Відня, виступав на сцені Бургтеатру. З 1951 року переїхав до Західного Берліна, був актором Шиллертеатру і Шльоспарктеатру. Знімався в кіно і на телебаченні. Остання поява на екрані в телефільмі «Перед заходом сонця» (1966).

    Загинув 22 березня 1969 року в залізничній аварії на дорозі з Цюриха у Мюнхен. Похований на єврейському кладовищі в Берліні.

    У 1973 році на його честь міський театр Гамбурга перейменували у Театр Ернста Дойча.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    2. а б в г Czech National Authority Database
    3. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118678019 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

    Література[ред. | ред. код]

    • Schürer, Ernst (1997). German Expressionist Plays:The German Library serial vol. 66. New York: Continuum. ISBN 978-0-8264-0950-8..
    • Grange, William (2006). Historical Dictionary of German Theater. Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6489-4. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 10 квітня 2018.
    • Jansohn, Christa (2006). German Shakespeare Studies at the Turn of the Twenty-first Century. University of Delaware Press. ISBN 978-0-87413-911-2. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 10 квітня 2018.
    • Sieg, Katrin (2002). Ethnic Drag: Performing Race, Nation, Sexuality in West Germany. University of Michigan Press. ISBN 0-472-11282-1. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 10 квітня 2018.
    • Nahshon, Edna (2012). Jews and Theater in an Intercultural Context. BRILL. ISBN 90-04-22717-2. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 10 квітня 2018.
    • Malkin, Jeanette R.; Rokem, Freddie (2010). Jews and the Making of Modern German Theatre. University of Iowa Press. ISBN 978-1-58729-934-6. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 10 квітня 2018.

    Посилання[ред. | ред. код]