Тунгуський метеорит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приблизне місце події

Тунгу́ський метеори́т — великий метеорит, що впав 30 червня 1908 року в басейні річки Підкам'яна Тунгуска (Росія, Сибір).

Повалені дерева в районі тунгуської події, за матеріалами експедиції Л. Кулика, 1927

За свідченнями 30 червня 1908 року о 7 годині 14,5±0,8 хвилин за місцевим часом (0 год 14,5 хв за Грінвічем) над басейном Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Політ завершився вибухом на висоті 7—10 км над незаселеним районом тайги. Потужність вибуху оцінюється у 10—20 мегатон[1], що відповідає енергії найпотужніших водневих бомб.

Вибухова хвиля двічі обігнула земну кулю. Вона була зареєстрована в обсерваторії Ботавія[Джерело?], у Потсдамі, де було зареєстровано дві хвилі: одна безпосередньо від місця вибуху, та друга — з іншого боку земної кулі[1]. Сейсмічні хвилі спостерігались в Іркутську[1], Ташкенті, Слуцьку, Єні, Тбілісі[2]. За повідомленнями А. В. Вознесенського акустичні явища поширилися в радіусі близько 800 км (на площу понад 1 млн км²)[Джерело?].

У результаті вибуху було повалено дерева на території понад 22 000 км²[1], вибито вікна в будівлях у радіусі кількох сотень кілометрів від епіцентру вибуху[Джерело?]. На нічному небі над територією від Атлантики до центрального Сибіру спостерігалось інтенсивне світіння хмар.

Дослідження[ред.ред. код]

Перші дослідження цього явища розпочато лише в 20‑х роках ХХ-го століття. До місця падіння об'єкта було надіслано чотири експедиції, організовані АН СРСР, очолювані мінералогом Леонідом Куликом. На місці вибуху дерева було повалено радіально, хоча у центрі деякі з них залишилися стояти, однак без гілок. Більшість лісу вигоріло. Вивал лісу мав характерну форму «метелика», вісь симетрії якого добре збігається з напрямком польоту боліда — з південного сходу на північний захід[1].

На місці події не було виявлено кратерів чи значних залишків метеорита. Не було виявлено ніяких слідів радіоактивного забруднення. Однак подальший аналіз частинок на місці падіння (у торфі) виявив дрібні оплавлені кульки силікатів та магнетиту з підвищеним вмістом алюмінію, брому, цезію, кобальту та іридію[2]. Останній є звичайним для метеоритів, але дуже рідко трапляється на поверхні Землі. Іридій було виявлено також в антарктичній кризі 1908—1909 року утворення[1].

Єдиного погляду на походження тунгуського метеориту немає. Розглядаються версії, що це могло бути ядро невеликої комети, кілька слабкопов'язаних між собою метеорних тіл або кам'яний астероїд розміром 90—190 м. Космічне тіло рухалося назустріч Землі зі швидкістю близько 40 км/с та увійшло в атмосферу під кутом близько 30° до горизонту[1].

Альтернативні версії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 5471 Тунгуска — астероїд, названий на честь явища[4].
  • шкала Торіно - призначена для оцінки небезпеки зіткнення з космічними об'єктами

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Тунгуський метеорит // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 484—486. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
  2. а б в Тунгусский метеорит - загадка XX столетия
  3. «Подкаменная Тунгуска, 1908 год. «Тунгусский метеорит»». Климат, лёд, вода, ландшафты. 2011-06-26. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2013-05-02.  (рос.)
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]