Фельдмаршал-лейтенант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петлиця австрийского фельдмаршал-лейтенанта

Фельдмаршал-лейтенант — історичне військове звання. Зараз не існує. В сучаності відповідає приблизно генерал-лейтенанту.

Історія[ред. | ред. код]

Звання вперше з'явилося в імператорській армії Габсбургів на початку Тридцятирічної війни у XVII столітті . Використовувалось до 1806 року. В армії Австро-Угорщини — до 1918 року.

Першим фельдмаршал-лейтенантом став вояка к. к. армії Ієронімус фон Коллоредо-Вальдзеє[de] за участь у битві при Сент-Омері.

Фельдмаршал-лейтенант не отримував маршальського жезлу, але мав право зватися превосходительством.

З українців (громадян Австро-Угорської імперії) звання отримали Людвик Сембратович (дата старшинства 1.05.1891), Олександр Шашкевич (дата старшинства 1.05.1906) і Маркел Лаврівський (дата старшинства 24.08.1917).

Чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта короткочасно також існував у Московській державі на початку XVIII сторіччя (фактично 1704—1711 роки). З'явився після прийому на службу московським царем Петром Олексійовичем Георга Бенедикта Огілві який мав чин фельдмаршала-лейтенанта Священної Римської імперії. Після відставки Огілві у 1706 році цей чин невикористовувався. Другим носієм цього чину був Генріх фон дер Гольц, який у 1707—1711 роках був на московській службі. Чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта потрапив до Військового статуту 1716 року. У переліку чинів війська (глава восьма Статуту «О армії та чинах генерального штабу і що до того належить»), чин генерал-фельдмаршала-лейтенанта займає третю ступінь. Молодше за генерал-фельдмаршала, та старше за генерал-фельдцейхмейстера. Опис полноважень генерал-фельдмаршала-лейтенанта надано у 11-й главі Статуту («Про генерал-фельдмаршала-лейтенанта»).

До Табелі про ранги (1722 рік), чин не потрапив.

Аналоги у різних країнах[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Adjustierungsvorschrift für die k.u.k. gemeinsame Armee, die k.k. Landwehr, die k.u. Landwehr, die verbundenen Einrichtungen und das Corps der Militär-Beamten. Gesamtausgabe Wien/Bozen 1912
  • Allgemeine Deutsche Biographie, 56 Bände, München-Leipzig 1875–1912
  • Antonio Schmidt-Brentano: Kaiserliche und k.k. Generale 1618–1815, Österreichisches Staatsarchiv
  • Antonio Schmidt-Brentano: Die k.k. bzw. k.u.k. Generalität 1816–1918, Österreichisches Staatsarchiv
  • Constantin von Wurzbach: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Österreich, 60 Bände, Wien 1856–1891
  • Felix Czeike: Historisches Lexikon Wien, 5 Bände, Wien 1992–1997
  • Georg von Alten: Handbuch für Heer und Flotte. Band III., Berlin 1911
  • Neue Österreichische Biographie (ab Band 10: Grosse Österreicher), bisher 21 Bände, Wien 1935–1982
  • Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950, bisher 12 Bände, Wien 1957 ff.

Посилання[ред. | ред. код]