Франс Мазерель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франс Мазерель
Frans Masereel
Ім'я при народженні Frans Masereel
Дата народження 31 липня 1889(1889-07-31)
Місце народження Бланкенберг, Бельгія
Дата смерті 3 січня 1971(1971-01-03) (81 рік)
Місце смерті Авіньйон, Франція
Громадянство Бельгія Бельгія
Навчання Академія мистецтв, Гент
Роки творчості 1900 — 1970
Твори Графічні цикли, мозаїки, портрети, станковий живопис, кераміка
Премії

Гран прі 25-го фестиваля графіки в Венеції у 1950 р.

Франс Мазерель (фр. Frans Masereel, 31 липня 1889, Бланкенберг, Бельгія — 3 січня 1972, Авіньйон, Франція) — художник і відомий графік 20 століття.

Початок біографії і навчання[ред.ред. код]

Народився в містечку Бланкенберг. Вже у 1896 році батьки переїхали до міста Гент. Франс навчався в школі, а потім в Акадедії мистецтв міста Гент, де опановував живопис і створення гравюр на дереві. Його перший вчитель — Ян Делвін. За порадою професора Делвіна майбутній художник береться за вивчення реального життя і мандрує. Подорожував по територіях близьких Німеччині, французькій Бретані, був у Тунісі, приїздив у Париж і Лондон. Повернення в Бельгію, розбурхану 1-ю світовою війною, спонукало до вимушеної втечі і він перебрався в Швейцарію у 1915 р.

Гент[ред.ред. код]

Журнал «Аркуш» («La Feuille»)[ред.ред. код]

Значною подією в житті і творчості Мазереля була праця в журналі «Аркуш», що виходив в Женеві і мав антибуржуазне, антивоєнне спрямування. Ромен Роллан згадував :

Ліві лапки Наша кривава доба ховає за завісою героїки і ідеалізму велику жорстокість, блюзнірство, потребує гнівного викриття, як у Дом'є чи Гойї. До них слід додати і Мазереля. Його малюнки, які щоденно з'являлись в газеті «La Feuille» — крик болю і праведного гніву, який виправдають в майбутньому. Праві лапки

Для цього видання художник створив близько 1 000 малюнків. Тоді і виробилася особлива графічна манера художника — узагальнення, майже плакатність, відбір небагатьох деталей, оперування великими чорно-білими площинами. Вони споріднені з карикатурами, але виконані не тонкими лініями, а великими штрихами і плямами. Художнику часто досить грубуватого натяку на тему і глядачу усе стає зрозумілим. Більшість малюнків трагічні за темами, адже засуджували буржуазне схвалення війни, убивства, відсутність конструктивних пошуків для виходу з війни.

Графічні цикли Мазереля[ред.ред. код]

В період між двома війнами Мазерель створив декілька графічних циклів. Вони були надруковані як книги, але мали лише графічні відбитки без тексту. Малюнки, близькі до невеличких плакатів за формою, були і так добре зрозумілими, але не нагадували сучасні комікси.

  • «Мертві, повстаньте!» (1917 р.) як нагадування про загиблих у імперіалістичній війні.
  • «Мій часослов» (1919), де сумне межує з веселим (аркуші «Політичне зібрання», «Прання», «Схід сонця»)
  • «Місто» (1925)
  • «25 картин людських страстей» (1918), де подав історію життя молодого робітника, його пошуки себе і свого місця в жорстокому суспільстві, важкий труд і злидні, навчання, любов, його політичну діяльність і смерть.
  • «Ідея»
  • «Від чорного до білого» (1939)
  • Трагічні події 2-ї світової війни відбилися в цилі «Долі» (1943)
  • Надії на краще, сподівання, що життя оновлять нові покоління після війни 1939—1945 років присутні в циклі «Юність» (1948)
  • «Се людина» (1949)
  • «Наша доба» (1952)
  • Дещо винятком стоїть графічний цикл «Моя країна», що присвячений містам Бельгії. («Місто Остенде», «Місто Шарлеруа» тощо). Створення циклу стало можливим після визнання митця на батьківщині. У 1951 році його нарешті обрали членом Королівської академії в Бельгії, коли той отримав престижне Гран Прі в Венеції.

Міжнародне визнання графіка[ред.ред. код]

У 1950 р. Мазерель отримав Гран Прі 25-го фестиваля графіки в Венеції. Адже він автор світлин до багатьох літературних творів і станкової графіки. Його графіка на сторінках

  • «Гамлета» Шекспіра
  • «Жерміналь» Золя
  • «Скутого Прометея» Есхіла
  • «Старого і море» Хемінгуея тощо.

Живопис Мазереля[ред.ред. код]

З 1923 року Мазерель починає систематично займатися живописом. На відміну від гнівної чи філософськи сумної газетної чи станкової графіки, живопис Мазереля спокійніший, життєствердний. Він і в живопис переніс товсті контури, великі мазки, узагальнення і натяк на деталі. Колорит трохи штучний, в межах небагатьох, але приємних фарб. Приємні і сюжети, що дивним чином нагадують зразки класичного живопису, незважаючи на модернову, грубувату художню манеру. Серед них

  • «Жінка в дюнах»
  • «Матрос»
  • «Зелені штори»
  • «Дівчина зі снопом»

Брався Мазерель і за створення портретів («Жюль Суперв'єль», «Ромен Роллан», «Роже Мартен Дюгар»). Неможливість виставляти свої картини в Бельгії спонукала до виставок в Парижі. Але ясне реалістичне забарвлення полотен Мазереля не знаходило відгуку в мистецькому середовищі столиці Франції, де правили бал майстри паризької школи. Успіху виставки Мазереля не мали, тоді як графік він був вже добре знаний.

Космополітичний Мазерель і буржуазне суспільство.[ред.ред. код]

Мазерель походить з буржуазної фламандської родини і його творчість відносять до мистецтва Бельгії 20 століття. Але він типовий західноєвропейський космополіт, що не жив постійно в Бельгії. Серед міст, де жив і працював Мазерель — Ніцца, Женева, Париж, Саарбрюкен, Валлоріс, Авіньйон, де він і помер. Його зовнішня біографія не багата на значні події, які збагачені лише подорожами, мистецькими звершеннями, закордонними виставками.

Сам Мазерель мав потяг до міст, до нової буржуазної урбанізації, до трагічного протистояння природи, людини і буржуазного суспільства. Реакційне суспільство в Бельгії добре зрозуміло пафос творів Мазереля і довго вважало його відступником, майже єретиком. Мазерель пізно отримав визнання на Батьківщині.

Уява про нього як про графіка — досить хибна. Він також автор картонів для мозаїк в Метлаху, професор в Художньо-промисловому училиці Саарбрюкена, займався керамікою, театрально-декораційним мистецтвом.

Джерела.[ред.ред. код]

Використані матеріали англійської, російської вікіпедій

Посилання[ред.ред. код]