Фронт Змін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Політична партія «Фронт Змін»
Front Zmin.jpg
Голова партії Арсеній Яценюк[1] (2009-2012)
Заснована/зареєстрована 26 червня 2007[2]
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія прагматичний лібералізм[3]
Союзники, блоки «Батьківщина», «Свобода»[4]
Кольори білий, зелений
Кількість членів 21 145
Веб-сторінка frontzmin.ua

Фронт Змін — політична партія України, яка проіснувала з 2007 по 2013 рік. Лідером партії з 2009 по 2012 рік був Арсеній Яценюк[1]. У 2013 році «Фронт змін» об'єднався з ВО «Батьківщина».

Під час існування партії діяло 707 територіальних і місцевих організацій «Фронту змін». При партії працював проект політичної освіти «Школа влади», покликаний навчати кандидатів у члени партії європейським стандартам управління і політичної діяльності[5].

Ідеологія[ред.ред. код]

Мета діяльності партії з травня 2010 року була визначена як «побудова країни динамічного, сталого розвитку, у якій буде втілено європейські цінності свободи, рівності, справедливості, солідарності та толерантності, принципи демократії і суспільного діалогу, а також забезпечено можливість участі всіх громадян України у виробленні нової державної політики»[6].

Ідеологію партії було прийнято визначати як лібералізм[3][7][8]. При цьому «Фронт змін» фактично ігнорував питання національної ідентичності[9]. Деякі ініціативи партії оцінювалися як лівопопулістські[9].

Історія партії[ред.ред. код]

Партія була створена на установчих зборах 3 березня 2007 року[2]. Зареєстрована Міністерством юстиції Україні 26 червня 2007 року під назвою «Народна трудова партія»[2][10]. Керівником партії був Віктор Вашкевич[11].

18 жовтня 2008 року «Народна трудова партія» прийняла рішення про зміну назви на «Демократичний фронт»[11].

23 вересня 2009 року партія «Демократичний фронт» прийняла рішення про перейменування в партію «Фронт Змін»[2][12]. Новим головою партії замість Віктора Вашкевича був обраний Андрій Іванчук[12].

28 листопада 2009 року замість Андрія Іванчука лідером партії було обрано Арсенія Яценюка[1]. У 2007 році Яценюк був обраний до Верховної Ради України за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона», але членом жодної партії не був. У грудні 2008 року він заснував громадську організацію «Фронт Змін» (коли партія «Фронт Змін» ще носила назву «Демократичний фронт», а її керівником був Віктор Вашкевич)[13]. При цьому стверджувалось, що громадська організація «Фронт Змін» стала громадянською платформою для створення політичної партії «Фронт Змін»[5].

Участь у виборах[ред.ред. код]

Президентські вибори 2010 року[ред.ред. код]

Обравши 28 листопада 2009 року своїм лідером Арсенія Яценюка, партія «Фронт Змін» підтримала його висунення в президенти[1]. На президентських виборах Яценюк зайняв четверте місце, отримавши 6,96% голосів.

Деякі аналітики висловлювали думку, що на результатах Яценюка позначилася невдала виборча кампанія. На білбордах Яценюка, що з'явилися по всій Україні в кінці червня 2009 року, Яценюк був зображений в мілітаристському стилі, тоді як до цього у нього був образ «молодого ліберала»[14].

21 лютого 2010 року новообраний президент Віктор Янукович запропонував трьох кандидатів на пост прем'єр-міністра України: Яценюка, Сергія Тігіпка та Миколу Азарова[15]. Яценюк відхилив пропозицію після того, як української парламент 9 березня 2010 року ухвалив поправку, яка дозволила взяти участь у формуванні коаліції більшості окремим депутатам, а не лише парламентським фракціям[16]. Замість цього він закликав до дострокових парламентських виборів[17].

Місцеві вибори 2010 року[ред.ред. код]

На виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року партія «Фронт Змін» посіла третє місце по Україні, отримавши підтримку майже 7% виборців. Стверджується, що особливістю «Фронту Змін» стала рівна підтримка по всій території Україні. Усього депутатами різних рівнів від партії стали 2827 чоловік. 12 представників партії стали мерами міст[5].

Парламентські вибори 2012 року[ред.ред. код]

За рік до парламентських виборів до «Фронту Змін» почали переходити помітні політики з інших опозиційних сил. Так, у вересні до партії вступили Микола Мартиненко, Руслан Князевич, Роман Ткач, Роман Зварич і Леся Оробець[18].

У грудні 2011 року Арсеній Яценюк підписав з В'ячеславом Кириленком угоду про спільну опозиційну діяльність та об'єднання його партії «За Україну!» з «Фронтом Змін» після виборів[19]. 22 січня 2012 року Яценюк підписав «Угоду про спільні дії Об'єднаної опозиції Україні» із заступником голови партії «Батьківщина» Олександром Турчиновим, головою партії «Свобода» Олегом Тягнибоком і лідерами інших опозиційних сил. Згідно з угодою, опозиційні сили зобов'язалися сформувати єдиний список на мажоритарних округах, а після перемоги на виборах в 2012 році утворити парламентську більшість[4].

У лютому 2012 року стало відомо про переговори «Фронту змін» з партією «Батьківщина» про створення спільного списку кандидатів у народні депутати[7]. На початку березня журналіст «Української правди» Сергій Лещенко повідомив, що, за інформацією видання, в разі досягнення згоди єдиний список буде формуватися на базі «Батьківщини», а очолить його Арсеній Яценюк, тоді як начальником штабу буде Олександр Турчинов[20]. Наприкінці квітня про це було оголошено офіційно[21].

У червні 2012 року Арсеній Яценюк був обраний головою ради «Об'єднаної опозиції»[22]. У липні Яценюк та інші члени «Фронту змін» припинили членство в партії, щоб взяти участь в парламентських виборах за списком «Батьківщини» як безпартійні[23]. Виконуючою обов'язки лідера «Фронту змін» стала керівник секретаріату партії Світлана Войцеховська[24].

За підсумками парламентських виборів «Об'єднана опозиція» отримала 62 місця в парламенті (25,55% голосів) за пропорційною системою і ще 39, вигравши в 39 мажоритарних округах — в загальній складності 101 місце (22,67%) з 450[25]. Лідером фракції був обраний Яценюк[26].

Фінансування[ред.ред. код]

У різний час фінансування партії приписувалося Дмитру Фірташу, Віталію Гайдуку, Віктору Пінчуку, Ринату Ахметову[27]. У 2011 році Яценюк заявляв, що діяльність партії фінансується 28 бізнесменами[28].

Об'єднання з ВО «Батьківщина»[ред.ред. код]

Ще в квітні 2012 року після оголошення про спільну з «Батьківщиною» участь у парламентських виборах Яценюк підкреслював, що «„Фронт змін“ існував і буде існувати»[29], але також заявляв, що об'єднання опозиції може закласти основу для створення єдиної партії[30].

14 червня 2013 року партія «Фронт Змін» на своєму з'їзді прийняла рішення про самоліквідацію партії з метою створення об'єднаної політичної сили з ВО «Батьківщина». Згідно з рішенням з'їзду, депутати місцевих рад усіх рівнів від «Фронту Змін» вступають в «Батьківщину», одночасно припинивши існування фракцій «Фронту Змін»[31]. Лідер партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк за пропозицією голови «Батьківщини» був обраним головою політради ВО «Батьківщина».[32]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г ««Фронт перемен» поддержит своего новоизбранного лидера Яценюка». LB.ua. 2009-11-28. Архів оригіналу за 2012-07-28. 
  2. а б в г «Статут партії». Фронт Змін. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-02-02. 
  3. а б Павел Булгак (2011-01-19). «Объединенный Фронт перемен: первые противоречия». Наш Век. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-02-02. 
  4. а б «У День Соборності Об’єднана опозиція оголосила Угоду про спільні дії». Фронт Змін. 2012-01-22. Процитовано 2012-02-02. 
  5. а б в «Про партію». Фронт Змін. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-02-02. 
  6. «Партія «Фронт Змін» оголосила про зміну мети своєї діяльності». Міністерство юстиції України. 2010-07-23. Процитовано 2012-02-02. 
  7. а б Ольга Куришко (2012-02-20). ««Батькивщина» идет на «Фронт»». Коммерсантъ Украина. Процитовано 2012-04-04. 
  8. «Днепропетровская оппозиция разработала механизм для «мажоритарщиков»». LB.ua. 2012-03-29. Процитовано 2012-04-04. 
  9. а б Андрій Скумін (2012-04-02). «Відкритий запит, пропозиції — нуль». Український тиждень. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-04-04. 
  10. Олександр Лавринович (2007-07-26). «Про реєстрацію Політичної партії «Народна трудова партія»». Міністерство юстиції України. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-02-02. 
  11. а б ««Народна трудова партія» заявила про зміну назви та мети діяльності». Міністерство юстиції України. 2008-11-03. Процитовано 2012-02-02. 
  12. а б «Партія «Демократичний фронт» заявила про зміну назви на «Фронт змін»». Міністерство юстиції України. 2009-10-27. Процитовано 2012-02-02. 
  13. «Реєстр громадських організацій». Міністерство юстиції України. 2012-01-27. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-02-02. 
  14. Alina Pastukhova (19 ноября 2009). «Paid advisers descend on candidates, nation». Kyiv Post. Процитовано 2011-11-28. 
  15. «Янукович рассматривает кандидатуры Тигипко, Яценюка и Азарова на пост украинского премьера». Интерфакс-Украина. 21 февраля 2010. Процитовано 2011-11-28. 
  16. «Яценюк отказался от предложения Януковича занять высокий пост». РИА Новости. 9 марта 2010. Процитовано 2011-11-28. 
  17. «Відкритий лист лідера «Фронту Змін», народного депутата України Арсенія Яценюка до президента України Віктора Януковича». Фронт Змін. 8 марта 2010. Процитовано 2011-11-28. 
  18. «Яценюк продовжує поповнювати свою силу «багнетами»». Українська правда. 2011-09-09. Процитовано 2012-02-02. 
  19. «Кириленко об'єднався з Яценюком». Українська правда. 2011-12-22. Процитовано 2012-02-02. 
  20. «Арсеній Яценюк може замінити Юлію Тимошенко». Українська правда. 2012-03-02. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-04-04. 
  21. «ТИМОШЕНКО І ЯЦЕНЮК ОБ’ЄДНАЛИСЯ». Українська правда. 2012-04-23. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2012-04-23. 
  22. «Об’єднана опозиція обрала свого лідера». Дзеркало тижня. 2012-06-07. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-03. 
  23. «Яценюк покинул "Фронт перемен" ради списка "Батькивщины"». ТСН.ua. 2012-07-14. Процитовано 2013-01-01. 
  24. «Яценюк идет на выборы как беспартийный». Аргументы и Факты Украина. 2012-07-16. Процитовано 2013-01-01. 
  25. Вибори-2012. Результати голосування, Українська правда
  26. Five factions, including Communist Party, registered in parliament, Kyiv Post (12 December 2012)
  27. «У Яценюка опровергли слухи о продаже Фронта змін Ахметову». Фокус.ua. 2011-07-21. Процитовано 2012-02-02. 
  28. «Яценюк розповів, хто його фінансує». Українська правда. 2011-12-28. Процитовано 2012-02-02. 
  29. «"ФРОНТ ЗМІН" ІДЕ В РАДУ З "БАТЬКІВЩИНОЮ"». Українська правда (uk). 2012-04-07. Процитовано 2013-01-01. 
  30. «Unification of opposition could lay basis for single party, says Yatseniuk». Kyiv Post (uage=англійською). 2012-04-23. Процитовано 2013-01-01. 
  31. «Яценюк каже, що з "Батьківщиною" вже назавжди. "Фронт змін" ліквідовують». Українська правда. 2013-06-14. Процитовано 2013-06-14. 
  32. З`їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка

Посилання[ред.ред. код]