Фронт Змін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Політична партія «Фронт Змін»
Front Zmin.jpg
Голова партії Арсеній Яценюк[1]
Заснована/зареєстрована 26 червня 2007[2]
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія прагматичний лібералізм[3], проєвропеїзм[4]
Союзники, блоки «Батьківщина», «Свобода»[5]
Кольори білий, зелений
Кількість членів 21 145
Веб-сторінка frontzmin.ua
Партійний квиток партії «Фронт змін», виконаний у вигляді пластикової картки.

Фронт Змін — політична партія України, що очолювалася до липня 2012 року народним депутатом України Верховної Ради України Арсенієм Яценюком[1]. На даний час обов'язки лідера партії виконує керівник її секретаріату Світлана Войцеховська.

На даний час діють 707 територіальних і місцевих організацій партії. При партії працює проект політичної освіти «Школа влади», покликаний навчати кандидатів у члени партії європейським стандартам управління і політичної діяльності[6].

Зміст

Ідеологія [ред.]

Мета діяльності партії з травня 2010 року визначена як «побудова країни динамічного, сталого розвитку, у якій буде втілено європейські цінності свободи, рівності, справедливості, солідарності та толерантності, принципи демократії і суспільного діалогу, а також забезпечено можливість участі всіх громадян України у виробленні нової державної політики»[7].

Ідеологію партії прийнято визначати як лібералізм[3][8][9]. При цьому «Фронт змін» фактично ігнорує питання національної ідентичності[10]. Деякі ініціативи партії оцінювалися як лівопопулістські[10].

Історія партії [ред.]

Партія створена на установчому зборах 3 березня 2007 року[2]. Зареєстрована Міністерством юстиції Україні 26 червня 2007 року під назвою «Народна трудова партія»[2][11]. Керівником партії був Віктор Вашкевич[12].

18 жовтня 2008 року «Народна трудова партія» прийняла рішення про зміну назви на «Демократичний фронт»[12].

23 вересня 2009 року партія «Демократичний фронт» прийняла рішення про перейменування в партію «Фронт Змін»[2][13]. Новим головою партії замість Віктора Вашкевича був обраний Андрій Іванчук[13].

28 листопада 2009 року замість Андрія Іванчука лідером партії було обрано Арсенія Яценюка[1]. У 2007 році Яценюк був обраний до Верховної Ради України за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона», але членом жодної партії не був. У грудні 2008 року він заснував громадську організацію «Фронт Змін» (коли партія «Фронт Змін» ще носила назву «Демократичний фронт», а її керівником був Віктор Вашкевич)[14]. При цьому стверджується, що громадська організація «Фронт Змін» стала громадянською платформою для створення політичної партії «Фронт Змін»[6].

Участь у виборах [ред.]

Президентські вибори 2010 року [ред.]

Обравши 28 листопада 2009 року своїм лідером Арсенія Яценюка, партія «Фронт Змін» підтримала його висунення в президенти[1]. На президентських виборах Яценюк зайняв четверте місце, отримавши 6,96% голосів.

Деякі аналітики вважають, що на результатах Яценюка позначилася невдала виборча кампанія. На білбордах Яценюка, що з'явилися по всій Україні в кінці червня 2009 року, Яценюк був зображений в мілітаристському стилі, тоді як його попереднім образом був «молодий ліберал»[15].

21 лютого 2010 року новообраний президент Віктор Янукович запропонував трьох кандидатів на пост прем'єр-міністра України: Яценюка, Сергія Тігіпка та Миколу Азарова[16]. Яценюк відхилив пропозицію після того, як української парламент 9 березня 2010 року ухвалив поправку, яка дозволила взяти участь у формуванні коаліції більшості окремим депутатам, а не лише парламентським фракціям[17]. Замість цього він закликав до дострокових парламентських виборів[18].

Місцеві вибори 2010 року [ред.]

На виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року партія «Фронт Змін» посіла третє місце по Україні, отримавши підтримку майже 7% виборців. Стверджується, що особливістю «Фронту Змін» стала рівна підтримка по всій території Україні. Усього депутатами різних рівнів від партії стали 2827 чоловік. 12 представників партії стали мерами міст[6].

Парламентські вибори 2012 року [ред.]

За рік до парламентських виборів до «Фронту Змін» почали переходити помітні політики з інших опозиційних сил. Так, у вересні до партії вступили Микола Мартиненко, Руслан Князевич, Роман Ткач, Роман Зварич і Леся Оробець[19].

У грудні 2011 року Арсеній Яценюк підписав з В'ячеславом Кириленком угоду про спільну опозиційну діяльність та об'єднання його партії «За Україну!» з «Фронтом Змін» після виборів[20]. 22 січня 2012 року Яценюк підписав «Угоду про спільні дії Об'єднаної опозиції Україні» із заступником голови партії «Батьківщина» Олександром Турчиновим, головою партії «Свобода» Олегом Тягнибоком і лідерами інших опозиційних сил. Згідно з угодою, опозиційні сили зобов'язалися сформувати єдиний список на мажоритарних округах, а після перемоги на виборах в 2012 році утворити парламентську більшість[5].

У лютому 2012 року стало відомо про переговори «Фронту змін» з партією «Батьківщина» про створення спільного списку кандидатів у народні депутати[8]. На початку березня журналіст «Української правди» Сергій Лещенко повідомив, що, за інформацією видання, в разі досягнення згоди єдиний список буде формуватися на базі «Батьківщини», а очолить його Арсеній Яценюк, тоді як начальником штабу буде Олександр Турчинов[21]. Наприкінці квітня про це було оголошено офіційно[22].

У червні 2012 року Арсеній Яценюк був обраний головою ради «Об'єднаної опозиції»[23]. У липні Яценюк та інші члени «Фронту змін» припинили членство в партії, щоб взяти участь в парламентських виборах за списком «Батьківщини» як безпартійні[24]. Ще в квітні Яценюк підкреслював, що «„Фронт змін“ існував і буде існувати»[25], але також заявляв, що об'єднання опозиції може закласти основу для створення єдиної партії[26].

Фінансування [ред.]

У різний час фінансування партії приписувалося Дмитру Фірташу, Віталію Гайдуку, Віктору Пінчуку, Ринату Ахметову[27]. У 2011 році Яценюк заявляв, що діяльність партії фінансується 28 бізнесменами[28].

Примітки [ред.]

  1. ↑ а б в г ««Фронт перемен» поддержит своего новоизбранного лидера Яценюка». LB.ua. 2009-11-28. 
  2. ↑ а б в г «Статут партії». Фронт Змін. Процитовано 2012-02-02. 
  3. ↑ а б Павел Булгак (2011-01-19). «Объединенный Фронт перемен: первые противоречия». Наш Век. Процитовано 2012-02-02. 
  4. ↑ http://frontzmin.sumy.ua/photo/sumskij_front_zmin_za_evrointegraciju/20
  5. ↑ а б «У День Соборності Об’єднана опозиція оголосила Угоду про спільні дії». Фронт Змін. 2012-01-22. Процитовано 2012-02-02. 
  6. ↑ а б в «Про партію». Фронт Змін. Процитовано 2012-02-02. 
  7. ↑ «Партія «Фронт Змін» оголосила про зміну мети своєї діяльності». Міністерство юстиції України. 2010-07-23. Процитовано 2012-02-02. 
  8. ↑ а б Ольга Куришко (2012-02-20). ««Батькивщина» идет на «Фронт»». Коммерсантъ Украина. Процитовано 2012-04-04. 
  9. ↑ «Днепропетровская оппозиция разработала механизм для «мажоритарщиков»». LB.ua. 2012-03-29. Процитовано 2012-04-04. 
  10. ↑ а б Андрій Скумін (2012-04-02). «Відкритий запит, пропозиції — нуль». Український тиждень. Процитовано 2012-04-04. 
  11. ↑ Олександр Лавринович (2007-07-26). «Про реєстрацію Політичної партії «Народна трудова партія»». Міністерство юстиції України. Процитовано 2012-02-02. 
  12. ↑ а б ««Народна трудова партія» заявила про зміну назви та мети діяльності». Міністерство юстиції України. 2008-11-03. Процитовано 2012-02-02. 
  13. ↑ а б «Партія «Демократичний фронт» заявила про зміну назви на «Фронт змін»». Міністерство юстиції України. 2009-10-27. Процитовано 2012-02-02. 
  14. ↑ «Реєстр громадських організацій». Міністерство юстиції України. 2012-01-27. Процитовано 2012-02-02. 
  15. ↑ Alina Pastukhova (19 ноября 2009). «Paid advisers descend on candidates, nation». Kyiv Post. Процитовано 2011-11-28. 
  16. ↑ «Янукович рассматривает кандидатуры Тигипко, Яценюка и Азарова на пост украинского премьера». Интерфакс-Украина. 21 февраля 2010. Процитовано 2011-11-28. 
  17. ↑ «Яценюк отказался от предложения Януковича занять высокий пост». РИА Новости. 9 марта 2010. Процитовано 2011-11-28. 
  18. ↑ «Відкритий лист лідера «Фронту Змін», [[народного депутата]] України Арсенія Яценюка до президента України Віктора Януковича». Фронт Змін. 8 марта 2010. Процитовано 2011-11-28.  Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  19. ↑ «Яценюк продовжує поповнювати свою силу «багнетами»». Українська правда. 2011-09-09. Процитовано 2012-02-02. 
  20. ↑ «Кириленко об'єднався з Яценюком». Українська правда. 2011-12-22. Процитовано 2012-02-02. 
  21. ↑ «Арсеній Яценюк може замінити Юлію Тимошенко». Українська правда. 2012-03-02. Процитовано 2012-04-04. 
  22. ↑ «ТИМОШЕНКО І ЯЦЕНЮК ОБ’ЄДНАЛИСЯ». Українська правда. 2012-04-23. Процитовано 2012-04-23. 
  23. ↑ «Об’єднана опозиція обрала свого лідера». Дзеркало тижня. 2012-06-07. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-03. 
  24. ↑ «Яценюк покинул "Фронт перемен" ради списка "Батькивщины"». ТСН.ua. 2012-07-14. Процитовано 2013-01-01. 
  25. ↑ «"ФРОНТ ЗМІН" ІДЕ В РАДУ З "БАТЬКІВЩИНОЮ"». Українська правда (uk). 2012-04-07. Процитовано 2013-01-01. 
  26. ↑ «Unification of opposition could lay basis for single party, says Yatseniuk». Kyiv Post (uage=англійською). 2012-04-23. Процитовано 2013-01-01. 
  27. ↑ «У Яценюка опровергли слухи о продаже Фронта змін Ахметову». Фокус.ua. 2011-07-21. Процитовано 2012-02-02. 
  28. ↑ «Яценюк розповів, хто його фінансує». Українська правда. 2011-12-28. Процитовано 2012-02-02. 

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фронт_Змін&oldid=12621210