Лещенко Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Лещенко
Serhiy Leshchenko, Ambassador's residence.jpg
Сергій Лещенко у 2011
Народився 30 серпня 1980(1980-08-30) (34 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Ім'я при народженні Лещенко Сергій Анатолійович
Діяльність журналіст, публіцист

Сергій Анатолійович Лещенко (* 30 серпня 1980, Київ) — український політичний журналіст. Заступник головного редактора інтернет-видання «Українська правда»

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2012 року проходив стажування в Британії у рамках John Smith Fellowship.

У 2013 році проходив стажування у Стенфордському університеті (США) в рамках Draper Hills Summer Fellowship.

Журналістська діяльність[ред.ред. код]

Місця роботи[ред.ред. код]

Роботу в журналістиці розпочав у 2000 р. випробувальним терміном в програмі новин «Репортер» на телеканалі «Новий канал» під керівництвом Андрія Шевченка. Залишився працювати в редакції регіональних новин до весни 2001 року, суміщаючи цю роботу з роботою в «Українській правді». У березні 2001 звільнився з «Нового каналу».

З 4 вересня 2000[1] року — кореспондент інтернет-видання «Українська правда», нині — заступник головного редактора. Відомий журналістськими розслідуваннями, проведеними зокрема спільно з Мустафою Найємом.

Прихована погроза від Піховшека[ред.ред. код]

Політичний технолог В'ячеслав Піховшек у статті «Убити журналіста: Хто і як дестабілізує президентство Януковича»[2], опублікованій 25 січня 2011 в газеті «Известия в Украине», написав, що плану дискредитації Президента України Віктора Януковича не вистачає завершального штриха. І тому не виключено, що такою крапкою, на думку Піховшека, може бути убивство журналіста, як це було зроблено з Гонгадзе. На роль жертви, пише автор, можуть вибрати Сергія Лещенка. Водночас, твердить Піховшек, у нього не має жодного факту, який дозволяє припустити, що на Лещенка готується замах.

«Припущення, що Лещенко може зазнати тієї ж долі, що й Гонгадзе, є ледь прихованою погрозою убивства і є особливо огидною через те, що замовники вбивства Гонгадзе досі не постали перед правосуддям», — йдеться у заяві міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», січень 2011 р.

На думку самого Лещенка, «публікація В'ячеслава Піховшека є прихованою погрозою, бо в роздумах автора на тему вбивства журналіста він посилається на 2000 рік, коли був замордований Георгій Гонгадзе»[3].

Зламана скринька[ред.ред. код]

15 січня 2013 р. одну з поштових скриньок Сергія було зламано.[4]

Одну з моїх поштових скриньок зламано. Це – доконаний факт. Моя особиста думка – шукали способи надходження інформації до мене

Закордонні ЗМІ[ред.ред. код]

Пише для британського інтернет-видання openDemocracy: http://www.opendemocracy.net/author/sergii-leshchenko

Документальний фільм[ред.ред. код]

25 березня 2013 в рамках фестивалю Docudays UA відбулася прем'єра документального фільму-альманаху «Відкритий доступ». Героєм однієї з новел «Межигір'я» був Сергій Лещенко.

Книга[ред.ред. код]

У червні 2013 року вийшла з друку документальна книга Сергія Лещенка «Американська сага Павла Лазаренка», присвячена американському етапу життя політика-втікача, заснована на матеріалах слідства, що зберігаються в суді Північного округу Каліфорнія (місто Сан-Франциско).

Книга видана за рахунок коштів редакції «Української правди» та гранту Міжнародного фонду «Відродження» в розмірі 48 221 гривень.[5]

Частково розділи книги в електронному форматі можна знайти на сайті інтернет-видання «Українська правда»[6] В той же час Сергій піддав критиці видання Верховною радою України в паперовому вигляді «Стенографічний звіт»[7]

27 червня відбулася презентація книги в Лондоні в приміщенні Українського інституту. [1]

Протягом 2013 року відбулися презентації книги в Парижі, Вашингтоні та Інституті українських досліджень Гарвардського Університету.

Відзнаки[ред.ред. код]

  • 2004 — 2-ге місце в конкурсі «Найкраще журналістське розслідування — 2004» (спільний проект Інституту масової інформації, Посольства Франції в Україні та Могилянської школи журналістики).
  • 2006 — лауреат премії імені Олександра Кривенка
  • 2006 — лауреат у номінації «Людина року в галузі друкованих ЗМІ»: Загальнонаціональна програма «Людина року — 2006»
  • 2006 — «Персона року» в конкурсі «Лідери українського інтернету», організованому журналом Internet.ua.
  • 2011 — премія «Polit Club» з Віталієм Портніковим за найкращий журналістський матеріал року за результатами голосування у Facebook.
  • 2011 — переможець конкурсу для журналістів з країн Східного партнерства «Репортери для репортерів», яку присуджує Fundacja Reporterow (Польща), премію Лещенку вручив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський [2].
  • 2012 — фіналіст конкурсу для журналістів з країн Східного партнерства «Репортери для репортерів», яку присуджує Fundacja Reporterow (Польща) [3].
  • 2013 — переможець премії «Вільна преса Східної Європи», яку присуджує Норвезький фонд Fritt Ord Foundation разом з фондом Герда Буцеріуса газети «Zeit» (Німеччина) [4].
  • 2013 — під номером 55 увійшов до списку 100 найвпливовіших людей України, який готує журнал «Кореспондент» [5].
  • 2013–2014 — проходив стажування у Вашингтоні як Reagan-Fascell Fellow у Національному фонді підтримки демократії.
  • 2014 — увійшов до списку «100 героїв інформації», вперше опублікованого організацією «Репортери без кордонів».[8][9]
  • 2014 — переможець у номінації People Choice of Ukrainian у конкурсі блогерів «Німецької хвилі» [The https://thebobs.com/english/category/2014/peoples-choice-for-ukrainian-2014/ Bobs]

Відгуки[ред.ред. код]

Державний секретар МЗС Норвегії Грі Ларсен в ході вручення премії Сергію Лещенку в Нобелівському інституті в Осло 20 червня 2013 року відзначила його внесок у розвиток свободи слова в Україні[10]: «Even in a country like Ukraine critical journalism requires courage. As one of the best investigative journalists in the country, Sergey Leschenko does not shrink from shedding critical light on issues that challenge the personal interests of powerful figures and entities. Exposing corruption among the élite is just one example. The media situation in Ukraine is characterised by strong private and political interests dominating media ownership. An essential counterbalance to these interests is provided by strong, independent individual journalists and media outlets that report in an open and critical manner on political and economic issues. Sergey is an outstanding representative of this group, and one of those who on a daily basis helps uphold the freedom of the press in Ukraine».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]