Лещенко Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Лещенко
Serhiy Leshchenko, Ambassador's residence.jpg
Сергій Лещенко у 2011 році
Народився 30 серпня 1980(1980-08-30) (34 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик, журналіст, публіцист

Сергій Анатолійович Лещенко (* 30 серпня 1980) — український журналіст, публіцист і політик, народний депутат 8-го скликання від партії «Блок Петра Порошенка» (з 2014 року), колишній заступник головного редактора інтернет-видання «Українська правда» (2002–2014).

Біографія[ред.ред. код]

Сергій Лещенко народився 30 серпня 1980 року в Києві. У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Роботу в журналістиці почав в 2000 році з випробувального терміну в програмі новин «Репортер» на телеканалі «Новий канал» під керівництвом Андрія Шевченка. У вересні 2000 року став кореспондентом інтернет-видання «Українська правда». Продовжував працювати у редакції регіональних новин «Нового каналу» до весни 2001 року, поєднуючи цю роботу з роботою в «Українській правді». У березні 2001 звільнився з «Нового каналу». У 2002 році став заступником головного редактора «Української правди». Став відомий завдяки журналістським розслідуванням, які проводив в тому числі спільно з Мустафою Найємом.

У січні 2011 року політтехнолог В'ячеслав Піховшек написав статтю, в якій допустив можливість убивства Сергія Лещенка з метою дискредитації президента Віктора Януковича[1]. Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» назвала таке припущення прихованою загрозою вбивства[2][3].

У 2012 році Лещенко проходив стажування у Великій Британії у рамках стипендіальної програми Меморіального фонду Джона Сміта (John Smith Fellowship). У червні 2013 року він опублікував документальну книгу «Американська сага Павла Лазаренка», засновану на матеріалах розслідування, що проводилося щодо колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка правоохоронними органами США[4][5]. У 2013 році проходив стажування у Стенфордському університеті (США) у рамках Draper Hills Summer Fellowship, а також стажування в Вашингтоні в рамках Reagan-Fascell Democracy Fellowship. Після Євромайдану Лещенко написав книгу «Межигірський синдром. Діагноз влади Віктора Януковича», яка була видана у вересні 2014 року[6].

У вересні 2014 року на з'їзді партії «Блок Петра Порошенка» Сергій Лещенко і Мустафа Найєм офіційно підтвердили свою участь у позачергових парламентських виборах за списками цієї політичної сили (19 і 20 місце)[7]. Під час передвиборчої кампанії декілька тижнів провів на виборчому округу № 102 на Кіровоградщині, агітуючи проти Олеся Довгого. Пройшовши у Верховну Раду, став членом Комітету з питань запобігання і протидії корупції.

Книги[ред.ред. код]

  • «Американська сага Павла Лазаренка» (2013)
  • «Межигірський синдром» (2014)

Відзнаки[ред.ред. код]

  • 2004 — 2-ге місце в конкурсі «Найкраще журналістське розслідування — 2004» (спільний проект Інституту масової інформації, Посольства Франції в Україні та Могилянської школи журналістики).
  • 2006 — лауреат премії імені Олександра Кривенка.
  • 2006 — лауреат у номінації «Людина року в галузі друкованих ЗМІ» загальнонаціональної програми «Людина року — 2006»
  • 2006 — «Персона року» в конкурсі «Лідери українського інтернету», організованому журналом Internet.ua.
  • 2011 — журналістська премія Східного партнерства від організації Fundacja Reporterow за статтю-розслідування «Офшорний дах для Януковича та Клюєва»[8].
  • 2013 — премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи»[9].
  • 2013 — 55-е місце в списку 100 найвпливовіших людей України за версією журналу «Кореспондент»[10].
  • 2014 — увійшов до списку «100 героїв інформації», вперше опублікованого організацією «Репортери без кордонів»[11][12]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вячеслав Пиховшек (25 января 2011). «Убить журналиста. Кто и как дестабилизирует президентство Виктора Януковича?». Известия в Украине. Архів оригіналу за 2012-08-15. Процитовано 2011-07-23. 
  2. «Death threats against website journalist echo Georgiy Gongadze murder» (en). Репортёры без границ. 11 февраля 2011. Архів оригіналу за 2012-08-15. Процитовано 2011-07-23. 
  3. Сергій Лещенко: стаття Піховшека — погроза, Бі-Бі-Сі (13 лютого 2011)
  4. Лещенко видав книгу «Амерканська сага Павла Лазаренка», Телекритика (11 червня 2013)
  5. Книга Сергія Лещенка «Американська сага Павла Лазаренка» показує корумповане нутро української політики, Українська правда (19 липня 2013)
  6. Сергій Лещенко видає нову книгу «Межигірський синдром. Діагноз владі Віктора Януковича», Телекритика (2 вересня 2014)
  7. Журналісти Найєм та Лещенко балотуватимуться від «Блоку Порошенка», Українська правда (14 вересня 2014)
  8. «Журналіст "Української правди" переміг на конкурсі для журналістів зі Східного партнерства». Українська правда (uk). 2011-11-29. Процитовано 2012-02-14. 
  9. «Preisträger 2013». Gerd Bucerius-Förderpreise Freie Presse Osteuropas (de). ZEIT-Stiftung. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-07. 
  10. ТОП-100 журнала Корреспондент. Полный список самых влиятельных людей Украины, Корреспондент (22 серпня 2013)
  11. Двоє українських журналістів потрапили до списку «100 героїв інформації» // MediaSapiens, 30.04.2014.
  12. Serhiy Leshchenko — 100 Information Heroes. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]