Пінчук Віктор Михайлович

Віктор Михайлович Пінчук
Народився	14 грудня 1960 (51 рік) Київ  Україна
Громадянство	Україна
Національність	єврей
Відомий	олігарх, народний депутат, меценат
Діяльність	бізнесмен в галузі металургії, банків, мас-медіа

Ві́ктор Миха́йлович Пінчу́к (14 грудня 1960) — український підприємець єврейського походження, політик, мільярдер та меценат, зять колишнього президента Леоніда Кучми. Засновник інвестиційно-консалтингової компанії EastOne та благочинної організації Фонд Віктора Пінчука. Один із найбагатших олігархів України. Претендент на входження до рейтингу 100 найвпливовіших особистостей у світі сучасного мистецтва за 2008 рік.

Біографічна довідка

Народився 14 грудня 1960 (м.Київ); дружина Пінчук Олена Леонідівна; дочки Марія та Катерина, син Роман. Пінчук походить з відомого єврейського роду, що належить до гілки ашкеназі.

Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1983), за фахом — інженер-металург, «Обробка металів тиском».

1981—1983 — лаборант Дніпропетровського металургійного інституту. 1982 — різальник холодних труб, Нижньодніпровський трубопрокатний завод. 1983—1997 — стажист-дослідник, інженер, старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Державного науково-дослідного проектного інституту трубної промисловості, Дніпропетровськ. З 1997 — президент науково-виробничої інвестиційної групи «Інтерпайп», Дніпропетровськ. До січня 2000 — радник Президента України, до лютого 2000 — член Ради підприємців при КМ України. Ініціатор програми «Інвестиції в культуру» (з 1992). Ініціатор створення Членської благодійної організації «Фонд соціального порятунку» (м. Дніпропетровськ, 1998). Член політвиконкому партії «Трудова Україна» (травень 2000 — квітень 2004). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).

Кандидат технічних наук (1987, проблеми розробки нових технологічних схем виробництва трубної продукції). Автор (співавтор) понад 100 наукових праць. Вільно володіє англійською мовою.

З 1998 року перебував у фактичному шлюбі, а у 2002 році офіційно одружився на Олені Франчук, дочці президента України Леоніда Кучми.

Народний депутат

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998, виборчий округ № 26, Дніпропетровської області. З'явилося 59,8%, за 25,8%, 17 суперників. На час виборів: президент Науково-виробничої інвестиційної групи «Інтерпайп» (м. Дніпропетровськ). Також у березні 1998 — кандидат в народні депутати України від блоку «Трудова Україна», № 8 в списку. Член фракції НДП (травень 1998 — квітень 1999), член групи «Трудова Україна» (з квітня 1999); голова підкомітету з питань підприємництва, інвестиційної політики та антимонопольного законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002 — квітень 2006, виборчий округ № 26 Дніпропетровської області, самовисування. За 38,25%, 9 суперників. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (червень 2002 — квітень 2004), член фракції «Трудова Україна» (4 грудня 2004), позафракційний (грудень 2004 — січень 2005), член групи «Демократична Україна» (січень — вересень 2005), член фракції «Вперед, Україно!» (вересень — листопад 2005), член групи Народного блоку Литвина (листопад 2005- квітень 2006). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (червень 2002 — квітень 2006).

Діяльність

У 1999 році Віктор Пінчук був у центрі скандалу «… з ознаками розкрадання державного майна, ухилення від сплати податків і укривання валютних коштів за межами України» [1]

Політична кар'єра Пінчука представлена депутатськими мандатами в парламентах третього і четвертого скликання, роботою на посаді радника Президента, а також у Раді підприємців у Кабінеті Міністрів. У виборах до Верховної Ради 2006 року Пінчук участі не приймав, зробивши остаточний вибір на користь бізнесу та благодійності. Сьогодні Пінчук відійшов від офіційних владних структур, займається підприємницькою діяльністю, а також бере активну участь в громадському житті України. Як меценат Пінчук щедро фінансує різні проекти, пов'язані з розвитком мистецтва, також колекціонує дорогий живопис. Так, один з найдорожчих митців світу початку 2000-х — Демієн Герст — назвав Віктора Пінчука «найбільшим з трьох колекціонерів, з якими він працює».

Криворіжсталь

У той час коли Президентом України був Леонід Кучма, його зять Віктор Пінчук набув великих активів. 14 червня 2004 р. консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» співзасновником якого були Віктор Пінчук і Рінат Ахмєтов, отримав у власність 93,02%-ний пакет акцій заводу «Криворіжсталь», експертна оцінка якого складала 3-5  млрд. доларів США, сплативши 4 млрд. 260 млн. грн. 22 квітня 2005 р. Господарський суд м. Києва визнав незаконним продаж 93,02%-ного пакету акцій «Криворіжсталі» і постановив повернути їх Фонду держмайна. Проте 24 жовтня 2005 року компанія Mittal Steel Germany GmbH придбала 93%-й пакет акцій «Криворіжсталі» за 24 млрд. 200 млн. грн. (4,8 млрд доларів США), що в 5,7 рази перевищує суму, отриману за підприємство у 2004 році.

Втративши комбінат «Криворіжсталь», Пінчук залишається власником великих активів. До складу інвестиційно-консалтингової групи EastOne [http://www.eastonegroup.com, створеною Пінчуком у 2007 році у результаті реструктуризації ФПГ «Інтерпайп», входять великі підприємства, сфера діяльності яких охоплює трубну промисловість, банківські послуги, засоби масової інформації, страхову галузь та інше. За версією журналу Forbes, його актив оцінюється у 1,2 мільярди доларів США (станом на жовтень 2006). У його власності також знаходяться 4 телеканали (ICTV, Новий, СТБ, М1), газета «Факты и комментарии», видавництво «Економіка», яке видає газету Дело, журнал «ІнвестГазету», а також центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre у Києві.

Меценатство

За його сприяння давався найбільший приватний обід на Давоському форумі 2006-го року у підтримку України та фінансувалася українська експозиція на 52-му Венеціанському бієнале. 2008 року компанією, що управляє бізнесом Віктора Пінчука EastOne, було придбано 71% акцій видавництва «Економіка» (видає газету «Дело» та журнал «ІнвестГазета»).

Благодійною діяльністю Віктор Пінчук займається з 1992 року. Наразі Фонд Пінчука реалізує ряд благодійних проектів серед яких програма з відкриття Центрів допомоги новонародженим «Колиски надії», Центр Сучасного мистецтва PinchukArtCentre, Київська школа економіки (KSE) Підтримка місцевих єврейських громад в Україні та інші.

Інвестує гроші у творчість кінорежисера Стівена Спілберґа. За сприяння Віктора Пінчука та Стівена Спілберґа було знято документальний фільм «Назви своє ім'я» про Голокост. Також Віктор часто допомагає зіркам російського і українського кіно- та шоу-бізнесу^{[Джерело?]}.

Діяльність PinchukArtCentre та поширюване центром «сучасне мистецтво» викликає неодностайні оцінки в Україні..

Віктор Пінчук ініціював проект «Ялтинської європейської стратегії» (YES), намагаючись залучити до його участі відомих світових політиків — президентів, прем'єрів, депутатів Європарламенту, а також впливових лідерів громадської думки.

Суперечка за Нікопольський феросплавний

Влітку 2005 року суд прийняв рішення про незаконну приватизацію Пінчуком Нікопольського феросплавного заводу і відтак повернення контрольного пакету в державну власність. Довкола прав власності на завод розгорнулася війна, яка супроводжувалася взаємно виключними постановами судів, альтернативними зібраннями акціонерів, і спробами силового захоплення заводу. Прагнення уряду Юлії Тимошенко активно підтримала група «Приват» Ігоря Коломойського, якій вже належала решта українського виробництва феросплавів.

У серпні 2005 три загальноукраїнських телеканали Пінчука (ICTV, Новий і СТБ) перервали передачі і кілька днів транслювали мітинг «захисників заводу» в прямому ефірі, назвавши це «Новим Майданом»; серед виступаючих були Юрій Кармазін і Інна Богословська. Менше ніж за місяць по тому Президент Віктор Ющенко відправив перший уряд Юлії Тимошенко у відставку.

«Позиційні бої» за Нікопольський феросплавний завод тривали ще два роки і завершилися угодою між групами Пінчука і Коломойського щодо поділу власності над підприємством. Держава залишилася поза рамками угоди і не повернула нічого.

Дивись також

• PinchukArtCentre
• Інтерпайп
• Укрсоцбанк
• Криворіжсталь
• Київська школа економіки

Посилання

• Фонд Віктора Пінчука
• Біографія Віктора Пінчука
• Особова справа — Біографія Віктора Пінчука (рос.)
• Лідери України
• Віктор Пінчук, президент інвестиційно-наукової групи "Інтерпайп"
• Пинчук государственного значения. Украина криминальная.
• Український олігархат. 11 липня, 2011 ▪ Тиждень