Тягнибок Олег Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Тягнибок.
Олег Ярославович Тягнибок
Олег Ярославович Тягнибок
Нині на посаді
На посаді з 14 лютого 2004
Попередник Ярослав Андрушків
Народився 7 листопада 1968(1968-11-07) (44 роки)
місто Львів
Національність Українець
Політична партія Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png ВО «Свобода»
Релігія Українська греко-католицька церква
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Соціал-Національна партія України 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Свобода» 14 травня 2002 — 25 травня 2006
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — досі

Оле́г Яросла́вович Тягнибо́к (* 7 листопада 1968, місто Львів) — український політик, голова політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Народний депутат України ІІІ, IV та VII скликань (1998–2006, з 2012), кандидат на посаду Президента України на виборах 2010 року.

Зміст

Біографія

Олег Тягнибок на заходах присвячених річниці УПА. Київ, 14 жовтня 2006 року

Нащадок священичої родини Цегельських: дідо по матері Артемій Цегельський, прадід Ігнатій Цегельський та прапрадід Михайло Цегельський були священиками[1].

Народився в сім'ї медиків. Батько — Тягнибок Ярослав Васильович.

1985 — закінчив СШ № 8 у м. Львові.

1982–1989 — член комсомолу[2].

Після закінчення школи вступив до Львівського медінституту, після 2-го курсу призваний до Радянської армії (з липня 1987 по травень 1989).

Після поновлення в медінституті ініціював створення в цьому виші Студентського братства, яке очолював з лютого 1990 по грудень 1991.

Грудень 1991 — листопад 1994 — очолював Студентське братство м. Львова.

Був учасником й одним із керівників студентських голодувань 1990 та 1992 років у Києві[3].

1989–1990 — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

1990–1992 — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

З жовтня 1991 — член Соціал-національної партії України (СНПУ).

1993 — закінчив Львівський державний медичний інститут (лікувальний факультет, лікар-хірург), 1999 — Львівський державний університет ім. І.Франка (спецправничий факультет, юрист).

Серпень 1993 — липень 1996 — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

1994–1998 — депутат Львівської обласної ради народних депутатів.

Травень 1995 — березень 1999 — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Січень 1997 — березень 1998 — голова Львівської обласної організації СНПУ.

Березень 1998 — лютий 2004 — голова Київської міської організації СНПУ.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.

Народний депутат України 3 скликання з березня 1998 по квітень 2002. На час виборів — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.[4]

Член Комітету ВРУ з питань бюджету з липня 1998, член фракції УНП[5] зі січня 2001 до березня 2002.

Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002, висунутий виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».

Всеукраїнське Об'єднання «Свобода» очолив у лютому 2004 року.

У липні 2004 року виключений із фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені прокуратурою як антисемітські та ксенофобські[6]. Проте переміг в усіх судових процесах із цієї справи[7][8][9][10][11][12][13].

На парламентських виборах 2006 року партія Всеукраїнське об'єднання «Свобода», очолювана Тягнибоком, не потрапила до нового складу Верховної Ради України.

З 2006 — депутат Львівської обласної ради (фракція ВО «Свобода»).

У березні 2009 року, після перемоги Всеукраїнського об'єднання «Свобода» на Позачергових виборах до Тернопільської обласної ради Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду Президента на найближчих виборах і розраховує потрапити до 2-го туру виборів[14].

2010 — очолив список кандидатів в депутати Львівської обласної ради від ВО «Свобода».

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода». У парламенті став членом Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

Одружений. Разом з дружиною Ольгою виховує 3 дітей: доньок Ярину-Марію, Дарину-Богдану та сина Гордія.

Тягнибок у радянській кінохроніці

Вибори Президента України 2010

Результати за округами на виборах 2010 року.

У I турі виборів посів 8-е місце, отримавши 352 282 голоси виборців (1,43 %)[15].

Цитати

17 липня 2004 в Івано-Франківській області на заходах, присвячених пам'яті Дмитра Клячківського (Клим Савур), Тягнибок виступив з такими словами:

[…]Вони не боялися, як і ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і з іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу. […] і треба віддати Україну, нарешті, українцям. […] Оті молоді люди, і ви, сивочолі, оце є та суміш, якої найбільше боїться москальско-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні[16]

2012 року Центр Симона Візенталя помістив Олега Тягнибока за це висловлювання на п'яте місце у топ-10 антисемітів та кривдників євреїв усього світу[17][18].

Політичні погляди

Основною політичною ідеологією Тягнибока є український націоналізм[19], а точніше український соціал-націоналізм, основи якого заклав український націоналіст Ярослав Стецько. Його праця «Дві революції» — була взята за ідеологічну основу для розвитку програми партії «Свобода»[20] і Тягнибок вважає його натхненником своєї ідеологічної ідентичності[21]. Згідно з тезами в цьому творі, найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, a інтерес нації і безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця. «Українська Самостійна Соборна Держава» на своїх етнічних теренах є запорукою миру та стабільності в регіоні і для міжнародного співжиття, а також передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації[22].

Будучи прихильником українського націоналізму, Тягнибок не вважає, що всі в Україні повинні бути націоналістами, i підтверджує, що має ідеологічних противників з «представників так званої лівацької інтелігенції»[23]. Керується планом дій в «Програмі захисту українців»[24], але вважає, що «… все, що стосується політики й націоналізму, то в Україні є багато різних націоналістичних угруповань, радикальніших, ніж Свобода»[23].

Послідовно виступає із засудженням сталінізму та комунізму і вважає період України в СРСР — «московсько-большевицьким окупаційним режимом», а червоний прапор — прапором «Голодомору-геноциду, терору і поневолення України: саме під цим прапором було здійснено найтяжчі злочини проти української Нації»[25]. Вважає героєм українського націоналіста Степана Бандеру: «Я є українським націоналістом, для мене Бандера з великої букви Герой[19]»; «Вороги України не могли подолати Бандеру живого, вони бояться його й мертвого. Адже Бандера для мільйонів українців, попри недолугі і нікчемні рішення судів, був і залишається українським Героєм.»[26][27]

Програма, якою керується Тягнибок, викликає гарячі дискусії чи заперечення в Україні певними політичними силами[28], а його висловлювання щодо відновлення України в якості ядерної держави[29][30][31][32] та повернення смертної кари[33][34][35][36] критикуються[Джерело?]. Тягнибок хоче позбавити Крим його автономного статусу,[37] і вважає, що вся Росія «хвора на імперський синдром».[38]

Олег Тягнибок і Йошіхіко Окабе

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ Цегельський Ю. Заґа роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову. — США. — «Смолоскип», 1992.
  2. ↑ Україні потрібна люстрація за принципом трьох «к», — екс-комсомолець Тягнибок // zaxid.net
  3. ↑ Як «кинули» серп і молот // Україна молода
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=338003 Тягнибок Олег Ярославович
  5. ↑ Стенограма засідання 06.06.2001]
  6. ↑ «П'ята графа» й п'яте колесо до воза виборчої кампанії Ющенка // Україна молода
  7. ↑ Тягнибок не розпалював ворожнечу, коли закликав боротися з жидівсько-москальською мафією
  8. ↑ Нардеп Тягнибок виграв суд у прокуратури, на черзі — телеканал «Інтер» та Генадій Москаль
  9. ↑ Тяганина довкола Тягнибока закінчилася закриттям кримінальної справи
  10. ↑ Тягнибок не хоче вибачатися перед окупантами
  11. ↑ ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА. Марш проти Тягнибока
  12. ↑ Єврейського маршу українським Києвом не буде
  13. ↑ Суд зобов'язав комуністів вибачитися перед «Свободою»
  14. ↑ Тягнибок іде в Президенти
  15. ↑ Вибори Президента України 17.01.2010 — Результати голосування по Україні
  16. ↑ .Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина 17 липня 2004
  17. ↑ Тягнибок із Мірошниченком потрапили в світову десятку антисемітів
  18. ↑ Тягнибок та Мірошниченко потрапили у міжнародний рейтинг антисемітів
  19. ↑ а б Олег Тягнибок: Українці потребують твердої і рішучої національної влади
  20. ↑ Про партію Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Офіційна сторінка
  21. ↑ Ярослав Стецько — ідеолог соціального націоналізму (до сторіччя Провідника ОУН) 19 січня 2012
  22. ↑ 19 січня — 100 років від дня народження Ярослава Стецька 12 січня 2012
  23. ↑ а б В інтерв'ю ТСН.ua лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок розповів, чому не зважає на соціологію і чому за нього голосують росіяни.
  24. ↑ Програма ВО «Свобода» (чинна) — Програма захисту українців
  25. ↑ Геть червоний прапор совєцької окупації! 04 травня 2011, УП
  26. ↑ Олег Тягнибок, Янукович зі Сталіним проти Бандери та українців
  27. ↑ Бути бандерівцем сьогодні, 01 січня 2012
  28. ↑ Олександр Фельдман, То хто тут фашисти?…, УП, 12 травня 2009
  29. ↑ Миролюбивий Тягнибок пропонує захищатися від Росії ядерною зброєю
  30. ↑ Про повернення Україні ядерного статусу
  31. ↑ Олег Тягнибок: Передача всіх запасів високозбагаченого урану США — це диверсія проти безпеки держави
  32. ↑ Олег Тягнибок: «У світі рахуються з силою — силою духу, силою патріотизму, силою зброї»
  33. ↑ Олег Тягнибок: «Професіоналізм» у владі без патріотизму приводить лише до «професійного грабунку»
  34. ↑ Національна Конституція (проект Всеукраїнського об'єднання «Свобода»)
  35. ↑ Виступ Олега Тягнибока у програмі «Від першої особи»
  36. ↑ Олег Тягнибок відповів на питання журналіста «RIA»
  37. ↑ Олег Тягнибок: Якщо ми не змінимо статус Криму, то його змінить Росія за грузинським сценарієм
  38. ↑ Тягнибок вважає, що 90 % росіян невиліковно хворі
  39. ↑ «Тягнибок стал Личностью года по версии журнала Корреспондент» (російською). Корреспондент.net. 20.12.2012. Архів оригіналу за 2012-12-23. Процитовано 2012-12-21. 
  40. ↑ Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку «Українсько-японська дружба і співробітництво»
  41. ↑ Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку

Посилання

q: Тягнибок Олег Ярославович у Вікіцитатах?
Commons-logo.svg Тягнибок Олег Ярославович на Вікісховищі?

Офіційні та підтримка

Інтерв'ю

Критика

Кандидати на посаду Президента України 2010
Ця стаття захищена від незареєстронваих та непідтверджених користувачів.
 Редагування цієї статті незареєстрованими чи непідтвердженими користувачами є забороненим на даний момент.
Дивіться правила захисту сторінок та журнал захисту для детальнішої інформації. Якщо ви не можете редагувати цю статтю і бажаєте внести зміни, то ви можете зробити запит на редагування, обговорити зміни на сторінці обговорення, зробити запит на зняття захисту, ввійти в систему або зареєструватися.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тягнибок_Олег_Ярославович&oldid=12587545