Тягнибок Олег Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Ярославович Тягнибок
Олег Ярославович Тягнибок

Нині на посаді
На посаді з 14 лютого 2004
Попередник Ярослав Андрушків

Народився 7 листопада 1968(1968-11-07) (45 років)
місто Львів
Національність Українець
Політична партія Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png ВО «Свобода»
Релігія Українська греко-католицька церква
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Соціал-Національна партія України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Свобода» 14 травня 2002 25 травня 2006
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 досі

Оле́г Яросла́вович Тягнибо́к (* 7 листопада 1968, місто Львів) — український політик, голова політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Народний депутат України ІІІ, IV та VII скликань (19982006, з 2012), кандидат на посаду Президента України на виборах 2010 та 2014 років. Старший брат Андрія Тягнибока.

Біографія

Олег Тягнибок на заходах присвячених річниці УПА. Київ, 14 жовтня 2006 року

Ранні роки

Нащадок священичої родини Цегельських: дід по матері Артемій Цегельський, прадід Ігнатій Цегельський та прапрадід Михайло Цегельський були священиками[1].

Народився в сім'ї медиків. Батько — майстер спорту СРСР, кандидат медичних наук, лікар збірної СРСР з боксу, Тягнибок Ярослав Васильович[2].

Освіта

19751985 — Львівська спеціалізована загальноосвітня школа № 8. Закінчив із атестатом про закінчення повної загальної середньої освіти.

19851993[3] — лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Закінчив із дипломом бакалавра про закінчення вищої освіти за спеціальністю лікар-хірург.

19951999 — спецправничий факультет Львівського державного університету ім. І.Франка. Закінчив із дипломом бакалавра про закінчення вищої освіти за спеціальністю юрист.

Професійна діяльність

Після закінчення школи вступив до Львівського медінституту, але після 2-го курсу призваний до Радянської армії (з липня 1987 по травень 1989). Закінчив службу у званні єфрейтора.

Після поновлення в медінституті ініціював створення в цьому виші Студентського братства, яке очолював з лютого 1990 по грудень 1991.

Грудень 1991 — листопад 1994 — очолював Студентське братство м. Львова.

Був учасником й одним із керівників студентських голодувань 1990 та 1992 років у Києві[4].

1989–1990 — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

1990–1992 — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

Серпень 1993 — липень 1996 — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Політична діяльність

Результати за округами на виборах 2010 року.
Підтримка Тягнибока на виборах Президента України 2014.

19821989 — член комсомолу[5].

З жовтня 1991 — член Соціал-національної партії України (СНПУ).

19941998 — депутат Львівської обласної ради народних депутатів.

Травень 1995 — березень 1999 — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Січень 1997 — березень 1998 — голова Львівської обласної організації СНПУ.

Березень 1998 — лютий 2004 — голова Київської міської організації СНПУ.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.

Народний депутат України 3 скликання з березня 1998 по квітень 2002. На час виборів — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.[6]

Член Комітету ВРУ з питань бюджету з липня 1998, член фракції УНП[7] зі січня 2001 до березня 2002.

Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002, висунутий виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».

Всеукраїнське Об'єднання «Свобода» очолив у лютому 2004 року[8].

У липні 2004 року виключений із фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені прокуратурою як антисемітські та ксенофобські[9]. Проте переміг в усіх судових процесах із цієї справи[10][11][12][13][14][15][16].

У 2005 р. Тягнибок підписався під відкритим листом до президента В. Ющенка, до Голови Верховної Ради України В. М. Литвина та Голови Верховного Суду України В. Т. Маляренка, в якому зазначено, що «багаторічне руйнування України і зубожіння всього українського народу супроводжувалося одночасним і неймовірним збагаченням багатьох євреїв, які відповідальні разом з Л. Кучмою у встановленні антинародного, україножерського і відверто злочинного режиму», та закликав уряд «зупинити злочинні дії організованого єврейства», яке поширило свій вплив в Україні[17][18]. Заяву підписали понад сто науковців, громадських і політичних діячів.

На парламентських виборах 2006 року партія Всеукраїнське об'єднання «Свобода», очолювана Тягнибоком, не потрапила до нового складу Верховної Ради України.

З 2006 — депутат Львівської обласної ради (фракція ВО «Свобода»).

У 2008 році — кандидат на посаду міського голови Києва на дострокових виборах, отримав 1,37% голосів.[19]

У березні 2009 року, після перемоги Всеукраїнського об'єднання «Свобода» на Позачергових виборах до Тернопільської обласної ради Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду Президента на найближчих виборах і розраховує потрапити до 2-го туру виборів[20].

2010 — У I турі президентських виборів посів 8-е місце, отримавши 352 282 голоси виборців (1,43%)[21].

2010 — очолив список кандидатів в депутати Львівської обласної ради від ВО «Свобода».

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода». У парламенті став членом Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

20 грудня 2013 р. Арсеній Яценюк повідомив, що СБУ порушила кримінальну справу «за заклики до державного перевороту» проти нього, Олега Тягнибока й Олександа Турчинова.[22]

14 березня 2014 р. Головним слідчим управлінням Слідчого комітету Російської Федерації по Північно-Кавказькому федеральному округу порушено кримінальну справу стосовно громадян України, що перебували у лавах УНА-УНСО, серед яких Олег Тягнибок і його брат Андрій. Вони підозрюються в участі у банді, яка брала участь у бойових діях проти федеральних сил на стороні чеченських сепаратистів в період 1994—1995 рр. (ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК РФ (створення стійкої озброєної групи (банди) в цілях нападу на громадян, керівництво такою групою (бандою) і участь в здійснюваних нею нападах).[23]

У 2014 році балотувався на посаду Президента України.

Родина

Тягнибок з мамою у радянській кінохроніці

Цитати

17 липня 2004 в Івано-Франківській області на заходах, присвячених пам'яті Дмитра Клячківського (Клим Савур), Тягнибок виступив з такими словами:

[…]Вони не боялися, як і ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і з іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу. […] і треба віддати Україну, нарешті, українцям. […] Оті молоді люди, і ви, сивочолі, оце є та суміш, якої найбільше боїться москальско-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні[26]

2012 року Центр Симона Візенталя помістив Олега Тягнибока за це висловлювання на п'яте місце у топ-10 антисемітів та кривдників євреїв усього світу[27][28].

Політичні погляди

Основною політичною ідеологією Тягнибока є український націоналізм[29], а точніше український соціал-націоналізм,[Джерело?] основи якого заклав[Джерело?] український націоналіст Ярослав Стецько. Його праця «Дві революції» — була взята за ідеологічну основу для розвитку програми партії «Свобода»[30] і Тягнибок вважає його натхненником своєї ідеологічної ідентичності[31]. Згідно з тезами в цьому творі, найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, a інтерес нації і безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця. «Українська Самостійна Соборна Держава» на своїх етнічних теренах є запорукою миру та стабільності в регіоні і для міжнародного співжиття, а також передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації[32].

Будучи прихильником українського націоналізму, Тягнибок не вважає, що всі в Україні повинні бути націоналістами, i підтверджує, що має ідеологічних противників з «представників так званої лівацької інтелігенції»[33]. Керується планом дій в «Програмі захисту українців»[34], але вважає, що «… все, що стосується політики й націоналізму, то в Україні є багато різних націоналістичних угруповань, радикальніших, ніж Свобода»[33].

Послідовно виступає із засудженням сталінізму та комунізму і вважає період України в СРСР — «московсько-большевицьким окупаційним режимом», а червоний прапор — прапором «Голодомору-геноциду, терору і поневолення України: саме під цим прапором здійснено найтяжчі злочини проти української Нації»[35]. Вважає героєм українського націоналіста Степана Бандеру: «Я є українським націоналістом, для мене Бандера з великої букви Герой[36]»; «Вороги України не могли подолати Бандеру живого, вони бояться його й мертвого. Адже Бандера для мільйонів українців, попри недолугі і нікчемні рішення судів, був і залишається українським Героєм.»[37][38]

Програма, якою керується Тягнибок, викликає дискусії чи заперечення в Україні певними політичними силами[39], а його висловлювання щодо відновлення ядерного статусу України[40][41][42][43] та повернення смертної кари[44][45][46][47] критикуються[Джерело?]. Тягнибок ще до початку конфліктів в Криму пропонував позбавити Крим його автономного статусу,[48] і вважав, що вся Росія «хвора на імперський синдром».[49]

Олег Тягнибок і Йошіхіко Окабе

Відзнаки

Мультимедіа

Цікаві факти

  • Під час інтерв'ю Радіо «Свобода», опублікованого 26 квітня 2009 р., журналіст Роман Скрипін повідомив Тягнибока про те, що в російськомовному розділі Вікіпедії в статті про нього його зарахували до сексуальних меншин (в результаті вандалізму, який відкотили), і про нього є розділ, присвячений «ксенофобським висловлюванням». Тягнибок назвав це провокацією і сказав: «Оскільки це російська версія, я не дивуюся цьому». Він також відповів, що його партія звернеться з цього приводу до Вікіпедії, поскаржився, що з інтернет-виданнями боротися дуже складно, його партія вже пробувала пару раз судитися, але це безперспективно.[56]

Примітки

  1. Цегельський Ю. Заґа роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову. — США. — «Смолоскип», 1992.
  2. 1984 радянський фільм про батька Тягнибока
  3. після 2-го курсу призваний до Радянської армії з липня 1987 по травень 1989
  4. Як «кинули» серп і молот // Україна молода
  5. Україні потрібна люстрація за принципом трьох «к», — екс-комсомолець Тягнибок // zaxid.net
  6. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=338003 Тягнибок Олег Ярославович
  7. Стенограма засідання 06.06.2001
  8. а б Тягнибок Олег Ярославович
  9. «П'ята графа» й п'яте колесо до воза виборчої кампанії Ющенка // Україна молода
  10. Тягнибок не розпалював ворожнечу, коли закликав боротися з жидівсько-москальською мафією
  11. Нардеп Тягнибок виграв суд у прокуратури, на черзі — телеканал «Інтер» та Геннадій Москаль
  12. Тяганина довкола Тягнибока закінчилася закриттям кримінальної справи
  13. Тягнибок не хоче вибачатися перед окупантами
  14. ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА. Марш проти Тягнибока
  15. Єврейського маршу українським Києвом не буде
  16. Суд зобов'язав комуністів вибачитися перед «Свободою»
  17. ЗАЯВА ПРИПИНИТИ ЗЛОЧИННІ ДІЇ ОРГАНІЗОВАНОГО ЄВРЕЙСТВА
  18. Svoboda: The rise of Ukraine's ultra-nationalists(англ.)
  19. Попередні результати виборів до Київради
  20. Тягнибок іде в Президенти
  21. Вибори Президента України 17.01.2010 — Результати голосування по Україні
  22. Яценюк стверджує, що СБУ порушила кримінальну справу проти нього, Турчинова і Тягнибока
  23. У Росії вирішили, що Ярош, Тягнибок і Корчинський — колишні чеченські бойовики
  24. Цегельський Ю. Заґа роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову. — США. — «Смолоскип», 1992.
  25. 1984 радянський фільм про батька Тягнибока
  26. .Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина 17 липня 2004
  27. Тягнибок із Мірошниченком потрапили в світову десятку антисемітів
  28. Тягнибок та Мірошниченко потрапили у міжнародний рейтинг антисемітів
  29. Олег Тягнибок: Я люблю українців. Я – український націоналіст
  30. Про партію Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Офіційна сторінка
  31. Ярослав Стецько — ідеолог соціального націоналізму (до сторіччя Провідника ОУН) 19 січня 2012
  32. 19 січня — 100 років від дня народження Ярослава Стецька 12 січня 2012
  33. а б В інтерв'ю ТСН.ua лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок розповів, чому не зважає на соціологію і чому за нього голосують росіяни.
  34. Програма ВО «Свобода» (чинна) — Програма захисту українців
  35. Геть червоний прапор совєцької окупації! 04 травня 2011, УП
  36. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок tyahnybok1 не вказаний текст
  37. Олег Тягнибок, Янукович зі Сталіним проти Бандери та українців
  38. Бути бандерівцем сьогодні, 01 січня 2012
  39. Олександр Фельдман, То хто тут фашисти?…, УП, 12 травня 2009
  40. Миролюбивий Тягнибок пропонує захищатися від Росії ядерною зброєю
  41. Про повернення Україні ядерного статусу
  42. Олег Тягнибок: Передача всіх запасів високозбагаченого урану США — це диверсія проти безпеки держави
  43. Олег Тягнибок: «У світі рахуються з силою — силою духу, силою патріотизму, силою зброї»
  44. Олег Тягнибок: «Професіоналізм» у владі без патріотизму приводить лише до «професійного грабунку»
  45. Національна Конституція (проект Всеукраїнського об'єднання «Свобода»)
  46. Виступ Олега Тягнибока у програмі «Від першої особи»
  47. Олег Тягнибок відповів на питання журналіста «RIA»
  48. Олег Тягнибок: Якщо ми не змінимо статус Криму, то його змінить Росія за грузинським сценарієм
  49. Тягнибок вважає, що 90% росіян невиліковно хворі
  50. Олега Тягнибока нагороджено орденом Австрійського товариства ім. Альберта Швайцера
  51. Тягнибок отримав «Золотий хрест» від дивізії СС «Галичина»
  52. Олег Тягнибок нагороджений орденом Святого Володимира Великого
  53. «Тягнибок став Особою року за версією журналу Кореспондент» (російською). Корреспондент.net. 20.12.2012. Архів оригіналу за 2012-12-23. Процитовано 2012-12-21. 
  54. Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку «Українсько-японська дружба і співробітництво»
  55. Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку
  56. Олег Тягнибок: Я люблю українців. Я — український націоналіст, «Свобода», 26.04.2009

Посилання

Офіційні

Інтерв'ю

Критика