Азаров Микола Янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Янович Азаров
Микола Янович Азаров

Час на посаді:
11 березня 2010 — 28 січня 2014[1]
Президент   Віктор Янукович
Попередник Юлія Тимошенко
Наступник Сергій Арбузов (в.о.)
Арсеній Яценюк

Час на посаді:
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Станіслав Сташевський
Віктор Пинзеник
Наступник Олександр Турчинов
Віктор Пинзеник

5-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
5 січня 2005 — 24 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Олександр Турчинов

4-й в.о. Прем'єр-міністра України
Час на посаді:
7 грудня 2004 — 28 грудня 2004
Президент Леонід Кучма
Попередник Василь Дурдинець
Наступник Микола Азаров

14-й Перший віце-прем'єр-міністр України, 7-й Міністр фінансів України
Час на посаді:
26 листопада 2002 — 4 лютого 2005
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Олег Дубина
Ігор Юшко
Наступник Анатолій Кінах
Віктор Пинзеник

Народився 17 грудня 1947(1947-12-17) (66 років)
Калуга, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Політична партія Партія праці (19922000)
Партія регіонів (20002014)
Дружина Людмила Азарова
Діти син Олексій
Професія за фахом — геолог-геофізик
Особистий підпис Nikolay Azarov signature.svg.jpg
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Пошани
Орден Дружби

Мико́ла Я́нович Аза́ров, уродж. Пахло́[2] (* 17 грудня 1947, Калуга, РРФСР, СРСР) — український політик, колишній прем'єр-міністр України (11 березня 201028 січня 2014).

Один з лідерів (з 23 квітня 2010 — Голова) Партії регіонів, перший віце-прем'єр-міністр та міністр фінансів України в першому (2002–2005) та другому (2006–2007) урядах Віктора Януковича.

З 3 червня 2014 року знаходиться в розшуку СБУ[3].

Біографія

Народився 17 грудня 1947 року в Калузі, РРФСР, СРСР. Батько — Пахло Яан Робертович (1924), гірничий інженер, естонець за національністю, народився на хуторі Лайузе в Йиґевамаа[4]; мати — Кваснікова (Азарова) Катерина Павлівна (1927).[5]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[6] Прізвище Азаров, як стверджує сам Микола Янович, успадковане ним від бабусі — Азарової, у якої він перебував в дитинстві на вихованні. Також, село, де він ріс, називається Азарово[7]. За іншими даними, після шлюбу взяв прізвище дружини Людмили Азарової[6]. Але ще за іншими даними, дівоче прізвище дружини Азарова — Мурлан[8] чи Мурлян, а Азарова — дівоча фамілія бабусі.[9]

Закінчив у 1970 році Московський державний університет за спеціальністю геолог-геофізик. З 1971 до 1976 року — начальник дільниці, головний інженер у тресті «Тулашахтоосушення» комбінату «Тулавугілля». В 1976–1984 роках — завідувач лабораторії, потім відділу Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. З 1984 до 1995 року — заступник директора та директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

1994–1998 рр. — народний депутат України другого скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член Президії Верховної Ради України. 1995–1998 рр. — член валютно-кредитної Ради Кабінету Міністрів України. 1997 р. — член Вищої економічної Ради Президента України. 1998 р. — член Міжвідомчої комісії із питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. 1999 р. — член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

М. Азаров під час зустрічі з В. Путіним в грудні 2003.

1996 — 2002 рр. — Голова Державної податкової адміністрації України; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

У 19931994 рр. був виконувачем обов'язків голови Партії праці. З листопада 2000 року — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». 5 березня 2001 року очолив Партію регіонів, а через півроку подав у відставку з цієї посади. У квітні 2003 року на 5-му з'їзді Партії регіонів обраний головою політради. 23 квітня 2010 року обраний Головою Партії регіонів України.

Листопад 2002 — 3 лютого 2005 — Перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів України. У грудні 2004 — січні 2005 (після відпустки, а згодом відставки Віктора Януковича та перед призначенням Юлії Тимошенко) в. о. Прем'єр-міністра України.

26 березня 2006 обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

6 грудня 2006 Азаров вручив орден «За відродження України» І ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, якого перед тим було оголошено персоною нон ґрата в Україні.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010, обраний за списками Партії регіонів. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Звання та нагороди

Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997).

Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник податкової служби.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004)[10]. Заслужений економіст України (1997)[11].

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ (1999)[12] і ІІІ (1996)[13] ступенів.

Кавалер ордена Пошани (Росія, 17 грудня 2012 року)[14], ордена Дружби (Росія, 6 грудня 2007 року)[15].

Кавалер Ордену Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Великий командор ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки (15 березня 2011)[16].

Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського патріархату) (№ 002) — вручена 4 січня 2013 року.[17]

Почесний громадянин Донецької області[18].

Наукові праці

Автор і співавтор понад 112 наукових праць, співавтор книг: «Геологические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса», «Все про податки».

Політична діяльність

Україна Народний депутат України
2-го скликання
Партія праці 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 12 вересня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 11 березня 2010

Микола Азаров, як повідомлялося у пресі, є одним з авторів економічної політики обох урядів В. Ф. Януковича[19][20][21]. За його власними словами, він є автором 14 бюджетів за роки незалежності України (пряма мова з ВР, грудень 2006 року)[22][23][24].

Впродовж головування економічним блоком кабінету міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1% в 2004 р.)[25][26]. Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві[27]; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківський системі та двозначне зростанні інвестицій в основний капітал (131,3% 2003 р., 128,0% 2004 р., пор. 101,9% 2005 р.)[28].

Явища, які відбувалися в податковій системі України за часи головування Миколи Азарова, в опозиційній, а потім і в економічній пресі та офіційних урядових сайтах дістали назву «Азаровщина»[29][30]. У пресі та офіційних прес-релізах часто вживається як характеристика економічної та соціальної політики уряду Віктора Януковича в цілому[31][32][33][34].

Євромайдан

Докладніше: Євромайдан

21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.[35], що призвело до виникнення Євромайдану.

24 листопада 2013 року в інтерв'ю російському «Першому каналу» прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на його думку під час Помаранчевої революції було «втілено технологію повалення законного уряду», натомість з Євромайданом влада «не має наміру гратися»[36]. Азаров обґрунтував рішення уряду рецесією, обсягами світової кризи, існуючими умовами фінансового ринку та економічним тиском Російської Федерації.

22 січня 2014 року назвав учасників події в центрі Києва терористами, які повинні відповісти за свої дії.[37]

28 січня 2014 подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України.[38], яку цього ж дня затвердив президент[1]. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд. Згідно з Конституцією України,

Уряд, відставку якого прийнято президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну, але не довше ніж шістдесят днів.
[39][40][41]

Після відставки Микола Азаров покинув територію України й полетів у Австрію.

28 лютого 2014 уряди Австрії[42] й Швейцарії[43] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем’єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка - загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів.[44]

Особисте життя

Жив на державній дачі в Конча-Заспі[45]

  • Дружина Людмила Миколаївна Азарова (1946 р.н.), викладач..[6][46]
    • Син Олексій Миколайович Азаров (13.07.71)[47]- бізнесмен, депутат, за фахом інженер, В 2002–2003 рр.. Олексій Азаров був радником прем'єр-міністра Віктора Януковича[46]
      • Одна внучка. (нар. в 2007 році)[48]
  • Мати Катерина Павлівна Квасникова — живе в Калузі[49].

Захоплення: живопис та книги.

Критика

Мова

Миколу Азарова критикують за те, що він не користується українською мовою під час публічних виступів у Верховній Раді, на засіданнях Уряду, та у своїх інтерв'ю[50][51]. Іноді, однак, під час доповідей у Верховній Раді користується російськими і українськими словами одночасно:

« Стаття третя вилучена. Потім, Адаме Івановичу, и уважаемые народные депутаты, мы проголосуем статьи в той нумерации, в какой они сейчас розданы вам в материалах, а потом отредактируем и приведем у відповідність номера этих статей.[52]  »

19 грудня 2006 року з ложі уряду у залі Верховної Ради України, під час обговорення державного бюджету на 2007 рік, у відповідь на репліку опозиціонерів, Микола Янович Азаров, у пориві щирого обурення, сказав народним депутатам:

« Да пошли вы. Для вас это игры, а для меня — вся жизнь.  »

Показовою у відношенні володіння українською мовою була заява про складання депутатських повноважень, заповнена М. Азаровим у вересні 2006, де Микола Янович написав свою посаду, як «віце-прем'ер-міністр» (замість правильного віце-прем'єр-міністр)[53].

17 березня 2010 року віце-прем'єр Володимир Семиноженко заявив про швидкий прогрес у вивченні Миколою Азаровим української мови[54].

2 червня 2010 року у виступі на відкритті засідання Кабміну Азаров сказав: «…в країні сформувался цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів»[55].

13 лютого 2012 року на М. Азарова житель м. Лисичанськ Віталій Шведов подав позов до Вищого адміністративного суду України з вимогою скасувати постанову Верховної Ради про призначення Миколи Азарова прем'єр-міністром. Причиною позову є невідповідність Азарова вимогам законодавства в частині володіння державною мовою[56].

Відомий український мовознавець, професор Олександр Пономарів в 2013 році заявив[57]:

« Азаров - це взагалі клінічний випадок. Я більше таких не знаю. Його навчити українській мові неможливо.  »

Азаров і українофобія

В 1992 році Азаров став одним із засновників Громадянського конгресу України[58], який проголосив своєю ідеологією захист інтересів російськомовної меншини[59] і який деякі ЗМІ визначали як «збіговисько українофобів, з якого вийшли багато діячів, які вирішили свої особисті і життєві проблеми на ниві розпалювання ненависті до нашої країни»[60].

Після приходу до влади у 2010 році, уряд Азарова і самого прем'єра активніше пов'язують з українофобією. Так, у липні 2010 Юлія Тимошенко заявила, що «майже весь уряд Януковича є українофобом. Це люди, які апріорі не люблять Україну і всі наші цінності»[61]. 16 грудня 2010 року Львівська міська рада ухвалила заяву, в якій від Президента України вимагається «відставка одіозних членів попереднього складу Кабінету міністрів, що заплямували себе проявами соціальної та національної українофобії (М. Азарова, С. Тігіпка, Д. Табачніка та ін.)»[62].

Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності[63], Леопольд Табурянський, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки М. Я. Азарова.

Ворог преси

Прем'єр-міністр Микола Азаров разом з президентом Віктором Януковичем і міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченко стали найбільшими ворогами української преси у 2012–2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[64]

Декларація про доходи

Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова. Тобто в біографії Азарова значиться, що він ніколи не займався бізнесом, жив на одну зарплату. Отож і декларація 2009 року Миколи Яновича відповідна: ні автомобілів, ні дач, ні житлових будинків, ні великих земельних ділянок, ні серйозних рахунків в банку, лише одна квартира. Але насправді з родиною Азарова пов'язаний чималий перелік елітної нерухомості. Це — будинки, санаторії під Києвом та в Криму, які змінили власника фактично так само, як у випадку Януковича і «Межигір'я»[65]
.

Мультимедіа

Див. також

Примітки

  1. а б УНІАН: Янукович підписав указ про відставку Азарова та міністрів
  2. Микола Азаров став прем'єр-міністром, Gazeta.ua (2010-03-12)
  3. Особи, які переховуються від органів влади
  4. Азаров виявився наполовину естонцем. ТСН, Естонія, 6 жовтня 2011, 16:34
  5. «NewsYou.info. Биографии. Николай Азаров.». 
  6. а б в «Микола Азаров став прем'єр-міністром». Архів оригіналу за 2013-01-21. 
  7. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.1
  8. Выбор «тушканчиков»: Пахло-Мурлан и компания
  9. Первый памятник Азарову уже установили в России
  10. Указ Президента України № 1458/2004 від 9 грудня 2004 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  11. Указ Президента України № 1294/97 від 22 листопада 1997 року «Про присвоєння М. Азарову почесного звання „Заслужений економіст України“»
  12. Указ Президента України № 126/99 від 5 лютого 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  13. Указ Президента України № 1062/96 від 13 листопада 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  14. Указ Президента РФ № 1665 от 17 декабря 2012 «О награждении орденом Почета Азарова Н. Я.» // Официальный интернет-портал правовой информации. Государственная система правовой информации(рос.)
  15. Указ Президента РФ № 1636 от 6 декабря 2007 г. «О награждении орденом Дружбы Азарова Н. Я.»(рос.)
  16. Азарова посвятили у лицарі // Українська правда, 15 березня 2011
  17. Митрополит Павел вручил Николаю Азарову высшую награду УПЦ // Святая Успенская Киево-Печерская Лавра, , 04.01.2013 (рос.)
  18. Донбас відзначив «надзвичайні здібності» Азарова // Уніан, 17.12.2007
  19. Уряд скандалів і скандалістів
  20. Чому приречений уряд Януковича-Азарова?
  21. Формируется «правительство народного недоверия»?
  22. Азаровщина в дії: Коаліція «просунула» Держбюджет-2007
  23. Аналітична довідка щодо проекту держбюджету на 2007 рік, поданого урядом Януковича
  24. Юрій Єхануров: Янукович будет працювати. Але в уряді можливі заміни
  25. Основні показники економічного і соціального стану України 2001–2007 роки
  26. Бело-голубая разруха. Часть 2. Коля-НДС или экономический катехизис от Азарова
  27. http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=28011575
  28. http://bank.gov.ua/Macro/index.htm
  29. Стенограма 36-го засідання Верховної Ради України, 28 листопада 2000 року
  30. Про основні події, які відбулися на пленарному засіданні Верховної Ради України 19 січня 2005 року
  31. Азаровщина лютує в бухгалтерії
  32. «Азаровщина — це повне нехтування законом…»
  33. Богословська Інна Германівна Заявление в связи с подачей в отставку
  34. http://ura-inform.com/ru/rubric/2006/12/07/rogovuiv Стенограмма онлайн-конференции Василия Рогового
  35. Кабмін зупинив підготовку до Угоди про асоціацію з ЄС 12.12.2013 (рос.)
  36. Н. Азаров о Евромайдане: Играться не будем (рос.)
  37. Азаров объявил активистов в центре Киева террористами 22.01.2014 (рос.)
  38. Урядовий портал: Микола Азаров подав у відставку з поста Прем'єр-міністра України
  39. АЗАРОВ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ, УП, 28 січня 2014
  40. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 52/2014 Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України
  41. ЯНУКОВИЧ ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ АЗАРОВА, УП, 28 січня 2014
  42. Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна
  43. У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших "регіоналів"
  44. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників
  45. Николай Азаров. Политическая биография. Ч.2
  46. а б Азаров Николай. ДОСЬЕ :: Персональный сайт Сергея Руденко(рос.)
  47. Семейные тайны Николая Азарова — Аналитика — «ФРАЗА»
  48. Николай АЗАРОВ: «Отечественная глупость страшнее мирового кризиса» полная версия — Политика | KP.UA
  49. Скумін, Андрій (2012-01-21). «"Служу Отєчєству": до влади масово залучають людей із російським минулим». Український Тиждень. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-01-21. 
  50. Стенограма 27-го засідання Верховної Ради України, 23 жовтня 2003 року
  51. Стенограма 56-го засідання Верховної Ради України, 15 квітня 1997 року
  52. Стенограма 42-го засідання Верховної Ради України, 6 грудня 2006 року
  53. Янукович і його «проффесори». Чергові шедеври безграмотності
  54. «Українська правда»: «Асабіста» мова Азарова скоро стане взірцем?
  55. Кровосиси Азарова Відео. 13 сек
  56. УНІАН: На Азарова подали в суд за незнання державної мови
  57. Олександр Пономарів: Азарова неможливо навчити українській мові
  58. Биография Н. Я. Азарова в Лентапедии
  59. О.Голобуцький, В.Кулик. Партійно-політичний спектр сучасної України
  60. Пахло-Мурлан и его компания
  61. Тимошенко: Майже весь уряд Януковича — українофоби
  62. Львівська міська рада вимагає звільнити українофобів Азарова, Тігіпка, Табачніка
  63. найактивніших українофобів часів Незалежності
  64. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси
  65. «Межигір'я» Азарова, Українська правда, 22 червня 2010

Посилання

Попередник: 14-й Прем'єр-міністр України
11 березня 201028 січня 2014
Наступник:
Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: В.о. Прем'єр-міністр України
7 грудня28 грудня 2004,
5 січня24 січня 2005
Наступник:
Янукович Віктор Федорович Тимошенко Юлія Володимирівна
Попередник: Голови Державної податкової адміністрації України
1996 — 2002
Наступник:
' Кравченко Юрій Федорович
Попередник: 7-й Міністри фінансів України
26 листопада 20023 лютого 2005
Наступник:

Юшко Ігор Олегович
Пинзеник Віктор Михайлович
Попередник: 9-й Міністри фінансів України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:

Пинзеник Віктор Михайлович
Пинзеник Віктор Михайлович