Філіп IV Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Філіп IV Великий
Dei Gratia Rex Castellae, Aragonum, Legionis, utriusque Siciliae, Hierusalem, Portugaliae, Hungariae, Dalmaciae, Croaciae, Navarrae, Granatae, Tolleti, Valenciae, Galletiae, Maioricarum, Hispalis, Sardiniae, Cardubae, Corsicae, Murciae, Giennis, Algarbii, Algezirae, Gibraltaris, Insularum Canarie necnon Indiarum Orientalium et Occidentalium, insularum et terrae firmae Maris Oceani, archidux Austriae, dux Burgundiae, Bravantiae et Mediolani, Attenarum, Neopatriae et comes Habsburgii, Flandriae, Tirolis, Barchinonae, [Rossilionis] et Ceritaniae, marchio Oristanni et comes Gotiani
Philip IV of Spain - Velázquez 1644.jpg
Король Іспанії
Правління 1621-1665
Попередник Філіп III Благочестивий
Наступник Карл II Зачарований
Інші титули Король Португалії
Біографічні дані
Дата народження 8 квітня 1605(1605-04-08)
Вальядолід
Дата смерті 17 вересня 1665(1665-09-17) (60 років)
Мадрид
Місце поховання Ескоріал, Іспанія
Дружина Єлизавета Бурбон
Другий шлюб Маріанна Австрійська
Діти Балтазар Карлос, Марія Терезія, Маргарита Тереза, Карл, Хуан Хосе
Династія Габсбурги
Батько Філіп III Благочестивий
Мати Маргарита Австрійська
Escudo de Armas de Felipe II a Carlos II.svg
Firma del Rey Felipe IV de España.svg

Філіп IV Великий (*8 квітня 1605 - †17 вересня 1665) — король Іспанії (1621-1665) та Португалії (1621-1640). Син Філіпа III Благочестивого.

Життєпис[ред.ред. код]

Син Філіпа III Благочестивогота Маргарити Габсбург. У 1608 році отримав титул принца Астурійського. Після смерті у 1621 році свого батька стає королем. При сходжені на трон визначив головні завдання: активна зовнішня політика, боротьба з корупцією. Відразу були відсторонені від посад родичі та посіпаки герцогів Лерми, Осуни, Усєди.

На початку його правління (з 1622 року) провідну роль у політичному житті (до 1643 року) відігравав valido (фаворит) Гаспар де Гусман, граф-герцог Оліварес, отримавший посаду державного радника та першого міністра. При підтримці короля останній у 1624 році розпочав політику ліквідації особливих прав й привіліїв окремих областей королівства.

Король та Оліварес намагалися поліпшити якість адміністративного апарату, реформувавши різні державні органи. Було утворено Верховну та Виконавчу ради замість 13 Державних рад.

Водночас король намагався досягти зовнішніх успіхів. У 1621 році перервав перемир'я з Республікою Об'єднаних Провінцій. Було розпочато економічну блокаду Голландії. Суходолом спрямовано війська на чолі із Спінолою та фон Феріа. У 1622 році у порівнянні з 1621 роком державний бюджет збільшено удвічі - до 8 млн. дукатів. У середині 1620-х років податки зросли у 2 рази, а кредитна заборгованість уп'ятеро. Відбувалося зростання грошової маси шляхом карбування не забезпечених сріблом валлонів (мідних монет).

До 1627 році іспанські війська зуміли досягти низки успіхів. Втім у у війні за Мантуанську спадщину іспанці зазнали поразки. Послаблені фінанси змусили короля у 1631 році укласти Нераскський мир з Францією (інфляція збільшилася, у 1627 році оголошено про банкрутство, у 1628 році валлони девальвувалися на 50%). Короля спіткали невдачі також у війні з Голландією - було втрачені землі у Бразилії. З 1630 року податки на свої посади стали сплачувати державні службовці. У 1630-1631 роках пройшли голодні бунти з центром у Країні Басків, причиною якої була впровадження податка на сіль.

Неаполь та Сицилія з 1630 до 1650 року щорічно надавали короні 4 млн. дукатів. До 1632 року валлони девальвувалися на 300%, що негативно вплинуло на торгівлю. Проте у 1634 році активні дії Філіппа сприяли підготовці новій іспанській армії, яка в союзі з імперською армією завдала поразки шведам у битві при Нердлінгені (на той час тривала Тридцятирічна війна). Втім за ці успіхи довелося заплатити погіршення фінансового стану. У 1635 році король вимушен був продати усю особисту власність на Сицилії. Новий етап успіхів тривав до 1637 року. Тоді ж розпочалася війна із Францією - було втрачено Фуентаррабію, фортецю у Піренеях. Але вже у 1638 році іспанці повернули її.

У 1640 році розпочалося повстання в Каталонії. Того ж року повстала Португалія. Це було викликано політикою центрального уряду з обмеження старовинних привілеїв областей (провінцій) королівства. У 1642 році на допомогу каталонцям рушили французька армія, яка завдала поразки іспанцям при Леріді. У 1643 році король відправив у відставку герцога Олівареса після поразки при Рокруа в Нідерландах. Новим першим міністром став Луїс де Аро, який відновив Державні ради.

У 1644 році відвойвано Леріду. У 1647 році оголошено друге банкротство. З 1647 до 1652 року вирували численні бунти. У 1647 році у Неаполі відбулося повстання на чолі із Мазаньєло. У 1648 році відбулося повстання в Андалузії, у 1649 році - у Гранаді, у 1652 році - у Кордові та Севільї. У 1647-1648 роках Філіп намагався перехопити військову ініціативу, проте не досяг певного успіху. У 1647-1649 роках виривували епідемії мору у Валенсії, Андалузії, Каталонії, Севільї, Неаполі. Зрештою за Вестфальським миром (1648 рік) Філіп IV остаточно визнав незалежність Північних Нідерландів.

Король продовжував війну з Францією. У 1652 році зумів відвоювати Каталонію та Дюнкерк, а у 1654 році - Рокруа. У 1655 році досягнуто перемоги у Моденській війні, а згодом завдано поразки французам при Валансьєні. У 1656 році у Мадриді розпочалися перемовини про укладання миру з Францією. Проте внаслідок незгоди Філіппа IV видати свою доньку за Людовика XIV, а також вимоги іспанців відновити статус принца Конде, перемовини перервалися. Того ж року розпочалася війна з Англією (нею керував Олівер Кромвель). Було втрачено острів Ямайку. У 1656 році за наказом короля розпочався наступ на Португалію. У 1658 році Франція захопила Дюнкерк. У 1659 році укладено Піренейський мир. Згідно з ним до Франції відходив Руссільон, Артуа.

У 1663 та 1665 році король організував два походи на підкорення Португалії, але марно. Результатом численних війн стало значне зменшення населення. Лише Кастилія втратила 4% (200 тисяч осіб), сільське государство, торгівля та ремесла перебували у занепаді.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Єлизавета Бурбон (1602-1644) — донька Генріха IV Великого, короля Франції.

Діти:

2. Дружина — Марія Ганна Габсбург (1635-1696), донька Фердинанда III, імператора Священної Римської імперії.

Діти:

Від коханки Марії Кальдерон:

  • Хуан Хосе Австрійський (1629-1679)

Див. також[ред.ред. код]

Попередник
Філіп III Благочестивий
Royal Arms of Spain (1580-1668).svg Король Іспанії
1621-1665
Royal Arms of Spain (1580-1668).svg Наступник
Карл II Зачарований
Попередник
Філіп II Благочестивий
Shield of the Kingdom of Portugal (1481-1910).png Король Португалії
1621-1640
Shield of the Kingdom of Portugal (1481-1910).png Наступник
Жуан IV Відновитель