Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізабелла II (ісп. Isabel II, 1830—1904) — королева Іспанії (з 1833, з 1837 перший конституційний монарх країни), дочка Фердинанда VII і Марії Христини Неаполітанської. Вступила на престол унаслідок відміни її батьком салічного закону. У перші роки правління малолітньої королеви (уряд якої очолювали іспанські ліберали, що дали в 1837 країні конституцію) престол оспорював її дядько Дон Карлос Старший, що почав першу карлістську війну.
За розпорядженням Ізабелли в Мадриді був збудований Королівський театр (Teatro Real) в 1850.
Повалена в 1868, після чого покинула країну. У 1870 в еміграції відмовилася від прав на престол на користь свого сина, що став в 1874 королем як Альфонс XII. за часів правління сина і внука продовжувала жити в Парижі, де й померла.
