Хуан Карлос I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хуан Карлос I
Busto de Juan Carlos I de España (2009).jpg
король
Початок правління: 22 листопада 1975
Кінець правління: 19 червня 2014
Коронація: 27 листопада 1975
Попередник: Альфонс XIII
Наступник: Філіп VI
Дата народження: 5 січня 1938(1938-01-05) (76 років)
Місце народження: Рим, Італія
Дружина: королева Софія Грецька
Діти: 1 - Гелена, герцогиня де Луго
2 - Крістіна, герцогиня
Пальма-де-Майоркська

3 - Феліпе, принц Астурійський
Династія: Бурбони
Батько: Хуан, граф Барселонський
Мати: Марія де лас Мерседес
Бурбон-Сицилійська

Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[1] (* 5 січня 1938 в Римі) — король Іспанії з 22 листопада 1975 до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів французького походження. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року Хуан Карлос I оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Феліпе. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Сходження на престол[ред.ред. код]

1969 року Франциско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[2], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975 року. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[3].

Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, легалізувавши політичні партії (1977) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі Конституції Іспанії, ратифікованої народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і легітимним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної монархії, і гарантувалися цивільні права й свободи. Провінції отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

1981 року король Хуан Карлос І вчинив успішний опір спробі державного перевороту, яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року король бере участь у буденному політичному житті та сприймається, насамперед, як символ національної єдності й гарант демократичних свобод.

Сім'я[ред.ред. код]

З 1962 р. одруженний на Софії Грецькій, дочці короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 року.
  • 10 березня 2007 р. під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «заткнутися». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? стала інтернет-мемом.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Іван Карл I
  2. "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " New York Times. 14 November 1971.
  3. Bernecker, Walther (1998). «Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish» 33 (1). с. 65–84. 
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.