Христина Катракіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Христина Кущ-Катракіс
Christina Katrakis
Christina-Katrakis.jpg
Ім'я при народженні Христина Анатоліївна Кущ
Дата народження 16 грудня 1980(1980-12-16) (34 роки)
Місце народження Київ
Національність українка
Громадянство США США
Жанр живопис
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Університет штату Арканзас
Університет Мемфіса
Напрямок поп-арт[1]
Вплив Марія Примаченко, Джед Джексон
Нагороди

Серія картин «Зона» була включена до колекції ООН «The 2010 Highly Commended Artists» для участі в світовому турне «2010 Freedom to create Exhibition»[2][3]

Звання

почесний член Національної Спілки Художників України (2008)[4]

Сайт http://www.christinakatrakis.com

Христина Кущ-Катракіс (англ. Christina Kushch-Katrakis, * 16 грудня 1980, Київ) — американська художниця українського походження, мистецтвознавець, арт-критик і педагог. Почесний член Національної спілки художників України (2008).

Дитинство[ред.ред. код]

Христина народилась 16 грудня 1980 у Києві в сім'ї з глибокими творчими коренями. Її батько — відомий український скульптор Анатолій Кущ[5], мати — етнограф і історик мистецтва Олена Кущ (Пількевич)[6][7]. Прапрадід Ксенофонт Катракіс був знаним іконописцем та монументальним живописцем церковних фресок з грецького острову Крит[8] (згодом його прізвище взяла собі і Христина[9]).

Тож і Христина з дитинства долучилась до мистецтва. Її батько згадує: «Здається, Христина з першого дня життя не розлучалася з пензлем. Одного разу поїхали з нею в Грузію до друзів. Їй тоді було чотири роки. Поки ми пили вино, Христина всі стіни будинку розписала. Малювала голих вершниць»[10].

Коли Христині було 6 років, вона постраждала від Чорнобиля[11]. "Дача, де ми жили тоді, була за 30 кілометрів від реактора. Через це довго мала проблеми зі щитовидною залозою. Мій син народився із «чорнобильським» серцем. Це коли воно має багато дірочок. Помер, коли йому було вісім днів. І я захотіла зробити щось таке, щоб усім розповісти, що я пережила. Почала малювати «Зону», — згадувала Христина Катракіс в одному з своїх інтерв'ю[8].

Згодом за серію картин «Зона» була нагороджена премією ООН в галузі мистецтва «Свобода творити». У картинах є елементи з творчості художниці Марії Примаченко. В дитинстві Христина з мамою приїжджали до Марії в її село. «Вона подарувала мені картину „Великий звір їсть зорі“. Відтоді вона завжди зі мною. Марію Примаченко називаю своїм ангелом-охоронцем. Коли малювала „Зону“, відчувала її присутність. Тому в деяких картинах є ті самі зорі й той самий звір»[7][12].

Христина виїхала в Америку, коли їй було 12 років. Тоді її батько отримав замовлення на монумент у Чикаго. Батьки повернулися в Україну, а дівчинка залишилася навчатись в США[13].

Навчання[ред.ред. код]

У 1992–1993 навчалась в Англійському міжнародному інституті іноземних мов у Вашингтоні, в 1993–1994 — в Католицькій школі Св. Миколая в Чикаго, в 1993 — в Школі мистецтв «Глен Еко», Меріленд.

У 1994–1998 навчалась в Києві, де здобула середню освіту у галузі мистецтва — з золотою медаллю закінчила Державну художню середню школу імені Т. Г. Шевченка. В 1996–1998 також навчалась на курсах з мистецтва, мистецтвознавства і анатомії в Італії і Франції (Академія Лоренцо де Медічі у Флоренції та Університет Сорбонна у Парижі).

У 1998–2000 навчається в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (курс В. Шаталіна і Т. Яблонської), а також на курсах з історії і археології при Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

В 2002 році Христина отримує ступінь бакалавра мистецтв (B.A.) і бакалавра вишуканих мистецтв (B.F.A.) в Державному університеті штату Арканзас. Там же у 2003 здобуває ступінь магістра мистецтв (M.A.). У травні 2005 захищає дисертацію в Університеті Мемфіса і здобуває найвищу в США академічну ступінь в галузі образотворчого мистецтва для практикуючих художників — магістр вишуканих мистецтв (M.F.A.)

Викладацька і кураторська діяльність[ред.ред. код]

В 2003–2004 як асистент Університету штату Арканзас викладає мистецтво (рисунок і живопис). У 2004–2006 в Університеті Мемфіса викладає рисунок, структурний рисунок/анатомію, живопис, акварель.

Володіючи кількома мовами, зокрема, українською, російською, англійською, польською, грецькою, давньогрецькою, італійською, іспанською, грузинською, угорською[14], Христина Катракіс також читає лекції з історії мистецтв, мистецтвознавства і сучасного мистецтва, здійснює кураторство в художніх галереях.

У 2000 виступала як приватний репетитор з мистецтва, засновник, директор і інструктор програми приватної Академії мистецтв Kallista Art Academy (Греція, Італія і США).

В 2007 в рамках освітнього туру по Греції читала лекції з історії мистецтв. В 2010 — лекції з живопису, графіки і історії мистецтв в Арт-центрі MBG Art Center і в Brooks Museum of Art[15] (Мемфіс). В 2010–2011 — лекції в Katrakis Gallery, де вона одночасно є власником і куратором. В 2011 — лекції і кураторство в Mironova Gallery[16]. В 2011–2012 — куратор арт фонду музею Воронова. В 2005–2012 — кураторська діяльність на виставках в музеях і галереях США та інших країн (аукціон Крістіз (східноєвропейська філія), Brooks Museum of Art, США, Caelum Gallery, Kouros Gallery, Anna Tzarev Gallery, Нью-Йорк, Art Museum of Memphis, Мемфіс, UIMA museum of Modern Art, Чикаго).

Бере участь у соціальних проектах президента США Барака Обами[17].

Роботи і виставки[ред.ред. код]

Основні роботи Христини Катракіс:

Роботи Христини Катракіс знаходяться в колекціях Білла Клінтона, Бреда Пітта, Джорджа Клуні, Софі Лорен, Шер, Тіни Тернер, відомих шанувальників і бізнесменів Європи, США і Канади[17].

Христина Катракіс бере участь в численних виставках і проектах, серед яких:

  • 2014: Ultra Violet Light (курирування спільного арт-проекту Ігоря Калінаускаса і Ізабель Коллін Дюфрен)[18]
  • 2013: Соціальний проект «Людина — не острів». Мистецьке об'єднання «Леміш», Львів[19][20].
  • 2011: Персональна виставка «Зростаючи»[21], Київ.
  • 2011: Серія робіт «Дерево життя», Виставка арт-аукціону Крістіз.
  • 2008: «В світле майбутнє», виставка на запрошення посла України в Америці, як художника, який буде представляти Україну. Вашингтон, США.
  • 2008: «Украініано Веро» в Палаці мистецтв «Український дім» за підтримки Державного комітету телебачення та радіомовлення України[22].
  • 2006–2011: участь в понад 150 виставках галерей Нью Йорка, Лос-Анжелеса, Чикаго, США.
  • 2006: «Степ» — художня книга ілюстрацій, США.
  • 2005: «Її Одіссея», «Весняне шоу», «Книга», «Монохроматичний світ», «Вечеря з Сафо» — музей Університету Мемфіса, США.
  • 2004: «Політично збуджене» — галерея «Delta Axis» в Marshall Arts Gallery, Мемфіс, Теннесі, США.
  • 2004: «Урожай скорботи» — виставка мистецтва, присвячена голодомору в Україні, музей Університету Мемфіса, США.
  • 2004: «Одіссея № 1» — виставка-конкурс мистецтва, Мемфіс.
  • «Одіссея-подорож» — виставка мистецтв, темпера по дереву, Університет штату Арканзас, Джонсборо, США.
  • 2003–2004: «Атлантида» — мультипроекти: фрески темперою, кераміка, скульптура, документальний фільм, оригінальний саунд-трек, оригінальні танці, концерт-шоу. Головна галерея, концертний хол Арканзаського університету.
  • 2003: «Жаль» — інсталяція, присвячена голодомору в Україні. Музей Університету Мемфіса, США.

Її картини на чорнобильську тематику були включені до колекції ООН «The 2010 Highly Commended Artists» і взяли участь у світовому турне «2010 Freedom to create Exhibition»[2][3][23].

Інша діяльність[ред.ред. код]

Діяльність Христини багатогранна. Крім занять мистецтвом вона також займається бізнесом (Христина є президентом компаній «K&K Ceramics» і «Boutique-Villas» Real Estate, засновником «World Tracker» Global Travel & Philanthropy Blog[24], президентом Міжнародної Академії мистецтв), як колишня фотомодель Христина періодично бере участь у фотосесіях, як співачка записала кілька музичних альбомів у стилі етно-модерн (зокрема, альбом «Atlantis»[25]), багато уваги приділяє благодійній діяльності (програма «Give a Voice to Children»[26]).

Христина також плідно працює в кінематографі:

Роки Фільм, програма Країна, студія, режисер Участь
2011-2012 Художній фільм «Хроніки темних шляхів»[27] США, Німеччина; режисер Мері Ламберт художник[14]
2012 Документальний фільм «Створення пристрасті» Італія, продюсер Мауро Калеві, режисер Манфредо Летео[28], постановник Стефано Біні[29] художник-постановник, автор сценарію, ідея, сюжет
2012 Культурно-освітні програми на телебаченні канали PBS[30] і Renaissance Center (США) художник по проектах, менеджер, со-продюсер
2010—2012 Документальні фільми і художній фільм «Зона» Visionaire Media (Голлівуд, США), режисер Мері Ламберт художник-постановник, креативний консультант, со-сценарист, со-продюсер

Генеалогічні корені по материнській лінії[ред.ред. код]

Дід Христини по материнській лінії — останній цар Грузії та Вірменії (царський рід Багратіоні і Дадіані) і принц литовського царського роду (царський рід Ягайло Гедимін) — Симон Багратіон Дадіані Гедимін Пільке (в часи репресій прізвище було змінено на Пількевич) (1887–1955), його бабусею по материнській лінії була Ізабелла де Савой з королівського роду Савойських королів П'ємонту і Сардинії.

Бабуся Христини Катракіс по материнській лінії — польсько-українська графиня, онука графині Евеліни Ганської, дружини Оноре де Бальзака — Марія Магдалена Наральська-Ганська (1901–1999)[6].

Відгуки про творчість[ред.ред. код]

Роботи Христини несуть в собі «транснаціональний» характер, оскільки досліджують саму взаємозалежність між міфічним та нагальним, між древнім та сучасним, між місцевим та глобальним. Її семіотика є явно міфічною, але художнє відображення є сучасним й мінливим. Більш того, її роботи сповнені сенсом переконливої універсальності, де зображені нею фігури є неначебто закарбованим, схопленим у мить якогось особистого вчинку, чи зусилля, вони є суцільно справжніми, реальними, доступними та знайомими
Мистецтвознавець, професор Олександр Сидоренко (США)[8]
Мені подобається на її полотнах море. Воно не холодне, як у Айвазовського, а тепле, літнє. Хочеться в ньому скупатись
Музикант Олег Скрипка[10]
Вона дивовижний художник, я люблю емоційні оповіді її картин
Голлівудський кінорежисер Мері Ламберт[11]
Віктор Пінчук обіцяв нас познайомити. Казав, вона класна художниця. Бачу, він правий. Зараз мало художників, в яких відчувається рука майстра. Намазали, наляпали - і готово. А вона детально промальовує кожну деталь
Художник Сергій Поярков[10]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Любимица Брэда Питта привезла в Киев выставку (рос.)
  2. а б Christina Katrakis. Freedom to create. Main Prize — Commended 2010 (англ.)
  3. а б 2010 Freedom to Create Prize: Highly Commended Entries(англ.)
  4. Катракис Кристинаpit-art.com (рос.)
  5. Фото Христини Кущ-Катракіс з батьками
  6. а б Christina Kushch-Katrakis
  7. а б «Зону» намалювала після смерті синаГазета по-українськи, № 1343 за 23.12.2011
  8. а б в Олександр Сидоренко. Світ Христини Катракіс
  9. Ліна Кушнір. Скульптура — це тяжке мистецтво. Інтерв'ю з Анатолієм Кущем — Україна молода. № 224, 30.11.2010
  10. а б в Картины Христины Кущ-Катракис есть у Клинтона
  11. а б Bill Ellis. Touched by tragedy of Chernobyl, artist's work radiates power (англ.)
  12. Конец света. Искусство Чернобыля(рос.)
  13. Дівчина з пам'ятника схожа на мене"Газета по-українськи", № 1170 за 04.02.2011
  14. а б Резюме Христини Катракіс (англ.)
  15. http://www.brooksmuseum.org
  16. http://www.mironova-gallery.com
  17. а б Спробуйте літо на смак з Христиною Катракіс
  18. «Ultra Violet Light» project — Dali, Picasso, Warhol & I
  19. Проект «Людина — не острів» / Мистецьке об'єднання «Леміш»
  20. Репортаж про проект «Людина — не острів» / Канал ZIK
  21. Персональна виставка Христини Кущ-Катракіс «Зростаючи»
  22. Каталог «Украініано Веро»
  23. http://www.christinakatrakis.com/resume.php
  24. «World Tracker» Global Travel & Philanthropy Blog
  25. The Atlantis Project(англ.)
  26. Give a Voice to Children (англ.)
  27. http://www.darkpathchronicles.com
  28. http://www.manfredoleteo.com
  29. http://www.stefanobini.com
  30. PBS Documentary — Christina Katrakis (англ.)

Посилання[ред.ред. код]