Церква святого Симеона Стовпника (Петропавлівська Борщагівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Симеона Стовпника
Світлина 2014 року
50°26′10″ пн. ш. 30°20′32″ сх. д. / 50.4362333° пн. ш. 30.3423806° сх. д. / 50.4362333; 30.3423806Координати: 50°26′10″ пн. ш. 30°20′32″ сх. д. / 50.4362333° пн. ш. 30.3423806° сх. д. / 50.4362333; 30.3423806
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаПетропавлівська Борщагівка
Архітектор Єрмаков Євген Федорович
Кінець будівництва 1755, кам'яна споруда 1909
Відбудовано 2011
Стан пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 30
Церква святого Симеона Стовпника (Петропавлівська Борщагівка). Карта розташування: Україна
Церква святого Симеона Стовпника (Петропавлівська Борщагівка)
Церква святого Симеона Стовпника (Петропавлівська Борщагівка) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква святого Симеона Стовпника у Вікісховищі

Храм Симеона Стовпника — пам'ятка історико-культурної спадщини місцевого значення, що розташована в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Історія храму[ред. | ред. код]

1755 в селі коштом громади збудовано дерев'яну церкву на честь преподобного Симеона Стовпника. Керував роботами ігумен Петропавлівського монастиря Антоній Величківський.

Храм багато разів оновлювався та реконструювався. Останні рази — в 1849-1850 роки за рахунок державної скарбниці, яка виділила 1508 рублів, та в 1861-1863 роки, кам'яна була збудована протягом 1908-1909 рр.

Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Симеона Стовпника с. Петропавлівська Борщагівка XVIII ст. - Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ., ХІХ ст. - Білогородської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/petr_019.xml

Перебудова[ред. | ред. код]

Незважаючи на ремонти та добудови, наприкінці XIX століття вона вже не могла задовольнити потреби парафіян, оскільки кількість дворів зросла до 262, а число мешканців — до 1675 осіб. Постало питання про будівництво нового храму.

У газеті «Киевлянин» № 27 від 5 лютого 1908 р. був оголошений конкурс щодо зведення церкви в селі Петропавлівська Борщагівка. Підряд на будівництво отримав селянин-самоук з містечка Димер Київського повіту Петро Темко, який мав добрі і рекомендації після зведення церков у селах Сваром'я Чернігівської губернії та Боярка Київського повіту.

Згідно з проектом єпархіального архітектора Є. Ф. Єрмакова, на основі типових проектів середини XIX сторіччя, протягом 1908-1909 років було споруджено нову кам'яну будівлю храму — двоповерхову 5-купольну. Згідно з планом це хрестово-купольна споруда з гранчастою апсидою. Вона мала три входи — центральний та два бокових. На другому поверсі розташовувалася парафіяльна бібліотека.

Стіни церкви були викладені з цегли й тиньковані. На художнє оформлення фасадів церкви вплинули модні на той час прийоми псевдо-руського стилю в архітектурі, а також ремісничі традиції місцевих майстрів-мулярів. Фасади виконані в еклектичних формах «неоруського» стилю, а оздоблення верхньої частини стін церкви, поребрика елементів декору взяті з дерев'яного зодчества. У середині церкву тиньковано та виконано розпис.

Церква, яка вміщала до 800 осіб, була розташована на пагорбі майже в центрі села, біля ставу та головної дороги, що прямувала вздовж села. Вона формувала вертикальну домінанту забудови. Вартість робіт становила 7400 рублів. Цеглу, дерево, вапно виділила громада.

8 жовтня 1909 року архітектор Євген Єрмаков склав акт огляду, в якому зазначив, що

церковь выстроена во всем согласно утвержденному на этот предмет проэкту и смете... вполне добро, качественно и прочно

.

За свідченням сучасника:

новый Борщаговский храм великолепен... удостоверяет эстетическому вкусу и вызывает чувство духовной радости.


Радянські часи[ред. | ред. код]

Свято-Симеонівська церква в селі Петропавлівська Борщагівка залишалася діючою до 1932, а потім розділила долю більшості і православних храмів більшовицької країни. У церкві і розташували клуб, спортзал і котельню. Було розібрано бані та дзвіницю. Із часом облаштовано новий дах, прибудовано металеві і сходи, зроблено нові отвори в стінах, зрізано частину пагорба, на якому височіла церква, знищено огорожу подвір'я. Будівля церкви повністю втратила свій первісний вигляд.

У 1950-1970 церкву використовувати як сільський клуб. Повністю розібрали південний прикіл, до бокового входу було підведено довгі сходи. На північному фасаді облаштовали вхід та металеві сходи до кіноапаратної. У вівтарній частині храму розмістили котельню, до апсиди прибудували димар, знесли металеву огорожу, перепланували й забудували навколишню територію.

Відновлення[ред. | ред. код]

В червні 2011 завершилася чергова реконструкція храму, відновлено первісний зовнішній вигляд та оздоблення пам'ятки.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]