Черняков Іван Тихонович

Черняков Іван Тихонович
рос. Иван Тихонович Черняков
Народився	21 жовтня 1936(1936-10-21) Нова Слобода Путивльського району Сумської області, УРСР
Помер	4 грудня 2011(2011-12-04) (75 років) Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	краєзнавець
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь	історія, археологія
Заклад	Інститут археології НАН України, Одеський археологічний музей
Вчене звання	старший науковий співробітник
Науковий ступінь	кандидат історичних наук

Іва́н Ти́хонович Черняко́в (21 жовтня 1936 — 4 грудня 2011) — український історик, археолог, популяризатор науки (кандидат історичних наук).

Життєпис

Народився 1936 року в с. Нова Слобода Путивльського району Сумської області.

У 1944—1948 рр. навчався в Новослобідській школі, 1948—1951 рр. — Бунякинській семирічці. У 1955 р. закінчив з відзнакою Путивльське педагогічне училище.

Бажання присвятити своє життя вивченню стародавньої історії привело Івана Чернякова на історичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (1955—1959 рр.).

«Одеський період» життя

Початок і значна частина наукового життя вченого пов'язана з Одеським археологічним музеєм, в якому він працював: у 1959—1961 рр. — молодшим науковим співробітником, у 1961—1965 рр.— заступником директора з наукової роботи, у 1965—1973 рр. — директором, у 1973—1976 рр. — завідувачем відділу історії стародавнього Єгипту. Саме він домігся включення музею до системи Академії наук України (1971 р.), відкриття в ньому «Золотої комори» (1970 р.) та встановлення біля фасаду будівлі установи копії відомої скульптурної групи «Лаокоон з синами» (1971 р.).

«Київський період» життя

У 1975 р. в Інституті археології АН УРСР захистив кандидатську дисертацію «Північно-Західне Причорномор'я у добу пізньої бронзи» (науковий керівник — д.і.н. В. М. Даниленко). З 1976 р. до 1998 рр. працював в Інституті археології: до 1977 р. — молодшим науковим співробітником, у 1977—1998 рр. — старшим науковим співробітником, у 1984—1986 рр. — завідувачем сектору новобудовних експедицій, у 1986—1988 рр. був головою Польового комітету, у 1988—1992 рр. — завідувачем відділу первісної археології.

Одеський археологічний музей

Протягом 1998—1999 рр. був заступником директора з наукової роботи історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», у 1999—2001 рр. — завідувачем сектору охорони пам'яток археології Центру з охорони пам'яток історії та культури м. Києва, у 2001—2004 рр. — старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України.

• Член-кореспондент Українського відділення Міжнародної організації ІКОМОС.
• Член правління та виконавчий директор Українського благодійного фонду «Трипілля».

Наукові здобутки

Серед наукових здобутків:

• перші знахідки пам'яток енеолітичної культури Гумельниці на українському лівобережжі Дунаю,
• розкопки унікальних пізньотрипільських курганів,
• розробка концепції ролі культури трипільської цивілізації в давній історії Європи,
• створення (разом з М. М. Шмаглієм) першої культурної періодизації пам'яток епох енеоліту-бронзи межиріччя Дунаю та Дністра,
• дослідження десятків курганів інших історичних періодів,
• виділення «ямної» буджацької культури III тис. до н. е.,
• вивчення сабатинівської культури другої половини II тис. до н. е.,
• створення етногенетичної концепції кімерійців з їх археологічною інтерпретацією найдавніших відомих за назвою племен, яким належали пам'ятки культури багатопружкової кераміки, сабатинівської та білозерської культур кінця II тис. до н. е.,
• обґрунтування археологічних реалій «міста людей кімерійських» Гомера в залишках сабатинівського поселення Виноградний Сад в Південному Побужжі,
• інтерпретація повідомлень Геродота про кімерійців та їхні могили в конкретних археологічних пам'ятках Північного Причорномор'я.
• В останні десять років свого життя активно займався дослідженнями середньовічної та Нової історії України, а також написанням біографій цілої низки видатних археологів та істориків.

Нагороди

Лауреат премії імені В. В. Хвойка в галузі охорони пам'яток археології України 2011 р.

Праці

Автор близько 300 публікацій, серед яких 6 монографій та два посібники для вузів. Крім того, рукописи ще 6 книг зберігаються у його особистому архіві, серед яких є фундаментальна наукова монографія «Кімерійці».

• (рос.)Найден город. — Одесса: Маяк, 1971. — 132 с.
• (рос.)Племена Северо-Западного Причерноморья в позднем бронзовом веке (вторая половина ІІ тыс. до н. э.). — Автореф. дис. канд. ист. наук. — К.: ИА АН УССР, 1975. — 29 с.
• (рос.)Северо-Западное Причерноморье во второй половине ІІ тыс. до н. э. — К.: Наукова думка, 1985. — 172 с.
• Чмихов М. О., Черняков І. Т. Хронологія археологічних пам'яток епохи міді-бронзи на території України. — К.: НМК ВО, 1988. — 180 с.
• (рос.)Гудкова А. В., Охотников С. Б., Субботин Л. В., Черняков И. Т. Археологические памятники Одесской области: справочник. — Одесса, 1991. — 184 с.
• Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. Курс лекцій. — К.: Либідь, 1992. — 376 с.
• (рос.)Путивль: На перепутьях истории Украины и России. — К.: Оптима, 2005. — 232 с.
• Вікентій Хвойка: 1850—1914. — К.: Архетип, 2006. — 200 с.
• Черняков І., Пироженко І. Вишгород. Межигір'я. — К., 2007. — 174 с.
• (рос.)Романюк В., Черняков И. Что было на месте Одессы. — К.: Автограф, 2008. — 224 с.

Джерела

• До 60-річчя Івана Тихоновича Чернякова // Археологія — 1996. — № 3. — С. 157—158.
• До 60-річчя Івана Тихоновича Чернякова // Северо-Восточное Приазовье в системе евразийских древностей (энеолит — бронзовый век). Материалы конференции. — Ч.1. — Донецк, 1996. — С.138.
• Мезенцева Г. Черняков Іван Тихонович // Дослідники археології України: енциклопедичний словник-довідник. — Чернігів: Сіверянська думка, 1997. — С.55.
• Івану Тихоновичу Чернякову виповнилося 65 років // Сумська старовина. — 2001. — № 8-9. — С.222.
• Дегтярьов С. І., Казаков А. Л. Черняков Іван Тихонович // Сумщина в іменах. — Суми, 2003. — С.558.
• Бурдо Н. Б. Черняков Іван Тихонович // Енциклопедія трипільської цивілізації. — Т. ІІ. — К., 2004. — С.604–605.
• Рябова В. О. Черняков Іван Тихонович // Сумське земляцтво в м. Києві. — Вип.1. — К.: Довіра, 2005. — С.236–237.
• Сухобоков О. Іван Черняков // Ант. — 2006. — № 16-18. — С.81-84.
• Охотников С. Б. Археология в Одессе: 185 лет Одесскому археологическому музею (1825—2010). — Одесса: СМИЛ, 2010. — С.68, 152, 154—155.
• Охотников С. Б. Памяти Ивана Тихоновича Чернякова // Материалы по археологии Северного Причерноморья. — 2011. — Вып. 12. — С. 402—403. (рос.)
• Ковальчук  О.  Черняков Іван Тихонович // Українські історики. — Вип. 3. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2010. — С.312–314.
• Рябова В., Титова О. Життя за покликом серця: до 75-річчя від дня народження І. Т. Чернякова // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2 (14-15). — С.107–109.

Посилання

• Пам'яті видатного вченого земляка Івана Чернякова.-За матеріалами «Путивльские ведомости»
• Черняков, Иван Тихонович.-Государственная публичная историческая библиотека России [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Черняков, Иван Тихонович. Электронный каталог. [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Черняков, Иван Тихонович Библиотеки Украины и России (полные тексты)^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Черняков, Иван Тихонович [Архівовано 30 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• ЭЛЕКТРОННАЯ НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА ПО ИСТОРИИ ДРЕВНЕРУССКОЙ АРХИТЕКТУРЫ ЛЯДСЬКІ ВОРОТА КИЄВА — ОБЕРТ КОЛЕСА СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ