Чернятин (Хмільницький район)
| село Чернятин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Хмільницький район |
| Громада | Калинівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | XVII ст.[1][2] |
| Населення | 734 |
| Площа | 3,478 км² |
| Густота населення | 211,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22444 |
| Телефонний код | +380 4333 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°30′20″ пн. ш. 28°43′14″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
273 м |
| Водойми | річка Бузинова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22400, Вінницька обл., Хмільницький р-н, м. Калинівка, вул. В.Нестерчука, буд. 19 |
| Карта | |
  Чернятин | |
 Чернятин | |
| Мапа | |
| |
Черня́тин — село в Україні, у Калинівській міській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 734 особи.
Селом протікає річка Бузинова, права притока Десни (лівої притоки Південного Бугу).
Географія[ред. | ред. код]
Від адміністративного центру громади село віддалене на 18 км і на 4 км від залізничної станції Голендри.
Історія[ред. | ред. код]
З ? тому "Дій резиденцій..."[pl] Романа Афтаназія дізнаємося, що Чернятин довгий час був одним з сіл (разом з Слобідкою і Топорівкою) маньковецького ключа.[3]
Колись ці землі належали родині Свірщів (Swierszczow h. Jastrzebiec), аж поки Ян Свірщ в середині XVI ст. не помінявся з державою: він їй Маньківці, вона йому Гусятин і Кутківці. Пізніше Чернятин належав Виговським, Любомирським і Понінським.[3]
У 1730 р., за сто років до зведення палацу, король Польщі Август ІІ віддав маньковецький ключ Томашу Домбському[pl]. Від нього ключ перейшов до сина[4] Юзефа[pl], кавалера ордена св. Станіслава, а далі до дочки вже Юзефа, Теклі[5], яка одружилася з Ігнацієм Вітославським.[3]
У 1820 році було збудовано палац[6]. Біля палацу знаходився ландшафтний парк, закладений przez ogrodnika Діонісієм Міклером, twórcę parków i ogrodów na Волині i Поділлі[7].
Після польського повстання 1863 року маєтки учасників виступу були конфісковані в казну і продані, причому маєтки не могли продаватися полякам. Пан Вітославський у повстанні взяв участь, тому його спіткала та ж доля — конфіскація. Так у 1865 році власниками Чернятина стали московські дворяни Микола Олександрович[8] та Марія Михайлівна Львови.[8][2].
У палаці розташований Чернятинський коледж ВНАУ[9]
На південний захід від села було окреме поселення — хутір. Його теж назвали Чернятином, але через те, що це був тільки хутір, стали називати Малим Чернятином.
До революції 1917 року селом володіли пани Паляж та Домбровський. Пан і багаті селяни займали 2500 га землі, а бідняки мали у користуванні 932 га.[джерело не вказане 59 днів]
У 2017 році село увійшло до складу Новогребельської сільської громади.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р, «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Калинівської міської громади.[10]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Калинівського району, село увійшло до складу новоутвореного Хмільницького району[11].
Освіта[ред. | ред. код]
У селі у палаці Вітославських — Львових знаходиться Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету.
Люди[ред. | ред. код]
В селі народився Костир Микола Трохимович (1818—1853) — український філолог.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олещенко Є., Лівандовська Л. Люби і знай свій рідний край: Село, що в імені твоєму? — Калинівка, 2006. — С.: 138—141.
Література[ред. | ред. код]
- Черня́тин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.297
- Був замок, а тепер коледж для агрономів. Розповідаємо про розкішний маєток графа Львова у Чернятині // Лариса Олійник, 26 лютого 2023. Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту з NDF.
Посилання[ред. | ред. код]
- Czerniatyn (4,5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 819. (пол.)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Чернятин, Жмеринський район // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область
- ↑ а б Чернятин // Ukraine.Kingdom.kiev.ua, 23 лютого 2008
- ↑ а б в Чернятин на сайті «Замки та храми України» Ірини Пустиннікової
- ↑ Dostał od ojca klucz markowiecki (mańkowieckiego) na Podolu, osiedlając się tam
- ↑ Pozostawił córkę Teklę, późniejszą żonę Ignacego z Sielca Witosławskiego, oboźnego koronnego i syna Franciszka Ignacego
- ↑ Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej[pl], wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 10: Województwo bracławskie, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1996, s. 69-77, ISBN 83-04-04314-9, ISBN 83-04-03701-7 (całość).
- ↑ Wioletta Brzezińska-Marjanowska. Dionizy Mikler - twórca parków i ogrodów na Wołyniu i Podolu (PDF). www.repcyfr.pl. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2013. Процитовано 25 листопада 2013.
- ↑ а б Чернятин // sergekot.com, 17 серпня 2012, знімки зроблені 14 жовтня 2008.
- ↑ https://discover.ua/locations/palac-vitoslavskih
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»