Шепарович Юрій Зеновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шепарович Юрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Шепарович
 Четар
Загальна інформація
Народження 5 травня 1897(1897-05-05)
Колодіївка, нині Тисменицький район, Івано-Франківська область
Смерть 26 квітня 1973(1973-04-26) (75 років)
Лексінгтон, округ Грін, штат Нью-Йорк, США США
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Військова служба
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
комендант пробоєвої сотні 1-ї бригади УСС
CMNS: Шепарович Юрій Зеновійович у Вікісховищі

Юрій Зеновійович Шепарович (5 травня 1897, с. Колодіївка, нині Тисменицький район, Івано-Франківська область — 26 квітня 1973, м. Лексінгтон, округ Грін, штат Нью-Йорк, США) — український військовик та кооперативний діяч. Четар УГА. Брат Романа, Лева і Юліяна Шепаровича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Шепарович (в центрі). Зелена, 1932 р.

Народився 5 травня 1897 році у селі Колодіївка поблизу Станиславова.

Закінчив гімназію в Коломиї та економічний факультет у Празі.

У 16 років добровольцем вступив на службу до легіону УСС. Старшинську школу закінчив у Моравії.

Під час другого відступу Української Галицької Армії був командантом пробоєвої сотні 1-ї бригади УСС. Важко поранений 13 липня 1919 під Садками у кривавому бою проти кавалерії ген. Люціяна Желіґовського. У 1920—1921 роках був інтернований у польському таборі в с. Пикуличах поблизу Перемишля.

З 1927 року працював начальним директором Бучацького Повітового Союзу Кооператив у Бучачі (зокрема, у грудні 1932 р. сфотографований у приміському селі Зеленій[1]), Сокалі та Бережанах.

Пізніше емігрував до США. Помер 26 квітня 1973 року, похований на кладовищі в місті Лексінгтон, штат Нью-Йорк.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 290–291.

Література[ред. | ред. код]