Щедрін Родіон Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щедрін Родіон Костянтинович
Щедрин Родион Константинович
фотографія
З дружиною Майєю Плісецькою, 2009 рік
Основна інформація
Дата народження 16 грудня 1932(1932-12-16) (81 рік)
Місце народження Москва
Країна СРСР СРСР, Німеччина Німеччина
Професія композитор, піаніст, музичний педагог
Інструменти фортепіано
Жанр класична музика, опера, балет
Співпраця ДАБТ, Маріїнський театр
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Премії Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія Російської Федерації
Звання Народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв Росії
http://www.shchedrin.de

Родіо́н Костянти́нович Щедрі́н (рос. Родио́н Константи́нович Щедри́н, 16 грудня 1932) — радянський композитор, народний артист СРСР, лауреат Ленінської і Державної премії СРСР. Чоловік балерини Майї Плісецької.

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Народився в Москві у родині професійних музикантів. У 1941 році був прийнятий у Центральну музичну школу-десятилітку при Московській консерваторії, але з початком війни з родиною був евакуйований до Куйбишева. З поверненням вчиться у Московському хоровому училищі Свєшнікова. В 1947 році був відзначений на училищному конкурсі композиторських робіт, що вже на четвертому курсі дозволило йому стати членом Спілки композиторів.

У 1955 закінчив Московську консерваторію по класах композиції у Ю. Шапоріна і фортепіано у Я. Флієра (1955). У 1958 оженився на Майї Плісецькій, для якої пізніше написав цілу низку балетів.

Серед ранніх творів, що принесли Щедріну популярність — балет «Горбоконик» (1960), опера «Не тільки любов», «Озорні частушки» для оркестру. В цих твори тональні, барвисто оркестровані і включають фольклорні мотиви.

У 19651969 викладав у консерваторії клас композиції. Серед творів цих років — «Кармен-сюїта», ораторія «Ленін у серці народному», фортепіанний цикл 24 прелюдії і фуги.

З 1973 по 1991 роки Щедрін очолював Спілку композиторів РРФСР. Творчість цих років характеризується суміщенням елементів народного мистецтва і «авангардних» технік, зокрема додекафонії і сонористики. Твердим-ударним, конструктивним і віртуозним стилем відзначені його численні фортепіанні твори: п'ять концертів для фортепіано з оркестром, цикл 24 прелюдії й фуги (1970) і інші.

У 1989 році Родіон Щедрін був обраний до Верховної ради СРСР, він увійшов у Міжрегіональну групу народних депутатів «За перебудову». Щедрін брав участь у реабілітації на батьківщині висланих із країни М. Ростроповича й Г. Вишневської. З розпадом Радянського Союзу, Щедрін живе переважно у Мюнхені, зберігаючи, однак, російське громадянство.

Список творів[ред.ред. код]

Балети[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

Ораторії[ред.ред. код]

  • «Поеторія» (1968)
  • «Ленін у серці народному» 1969, (Державна премія СРСР в 1972)

Концерти[ред.ред. код]

Для оркестру:

  • «Озорні частушки», 1963
  • «Дзвони», 1968

Для фортепіано з оркестром:

  • № 1 1954
  • № 2 1966
  • № 3 «Варіації і тема», 1973
  • № 4 «Дієзні тональності», 1991
  • № 5 1999
  • № 6 2003

Інші:

  • Концерт для труби з оркестром
  • Концерт для віолончелі з оркестром. Sotto voce concerto. У чотирьох частинах (1994)
  • Parabola Concertante. Для віолончелі соло, струнного оркестру та литавр (2001)
  • Концерт для скрипки та струнного оркестру. Concerto cantabile. У трьох частинах (1997)
  • Концерт для альта та струнного оркестру з арфою. Concerto dolce (1997)]
  • Концерт для скрипки, труби та струнного оркестру. Concerto parlando (2004)
  • Концерт для гобоя з оркестром (2009)
  • Подвійний концерт «Романтичне приношення» (Romantic offering). Для фортепіано, віолончелі та оркестру [2010]

Для фортепіано[ред.ред. код]

  • п'єси
  1. «Поема» (1954)
  2. «Токкатіна» (1954)
  3. «Гумореска» (1957)
  4. «В наслідування Альбеніса» (1959)
  5. «Трійка» (1959)
  • 2 поліфонічні п'єси: Basso ostinato і двоголосна інвенція (1961)
  • 2 сонати (1962, 1996)
  • 24 прелюдії і фуги (1964 — 1970)
  • Поліфонічна зошит (25 прелюдій) (1972)
  • зошит для юнацтва (1981)
  • «Частушки». Концерт для фортепіано соло (2001)
  • «Щоденник». 7 п'єс для фортепіано (2002)
  • «Питання». 11 п'єс для фортепіано (2003)
  • Sonatine Concertante для фортепіано (2005)
  • Alla Pizzicato для фортепіано (2005)
  • Hommage a Chopin. Для чотирьох фортепіано (2005)
  • «Романтичні дуети». Сім п'єс для фортепіано в чотири руки (2007)
  • «Прості сторінки». Сім експромтів для фортепіано (2009)
  • «Концертний етюд» («Чайковський-етюд») для фортепіано (2010)

Інше[ред.ред. код]

  • пісні, в тому числі «Весёлый марш монтажников-высотников»,
  • кантата «Бюрократіада»
  • «Стихира на тисячоліття хрещення Русі» (1987)
  • «Запечатленный ангел» (для мішаного хора за мотивами однойменної повісті Лєскова)
  • мюзикл «Ніна і 12 місяців» (поставлений у Японії, 1988)

Музика до кінофільмів[ред.ред. код]

Книги Р. Щедрина[ред.ред. код]

  • Монологи разных лет, сост. Я. Платек — М.: «Композитор», 2002. — 192 с., ил.
  • Автобиографические записи. — М.: АСТ, 2008. — 288 с., ил., ISBN 978-5-17-050466-4, 978-5-9713-9494-5

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Комиссинский В. О драматургических принципах творчества Р. Щедрина. — М.: «Советский композитор», 1978. — 192 с.
  • Тараканов М. Е. Творчество Родиона Щедрина. — М.: «Советский Композитор», 1980. — 328 с.
  • Паисов Ю. Хор в творчестве Родиона Щедрина: Исследование. — М.: «Сов. Композитор», 1992. — 240 с., ил.
  • Холопова В. Н. Путь по центру. Композитор Родион Щедрин. — М.: «Композитор», 2000. — 310 с., ил.
  • Прохорова И. Родион Щедрин. Начало пути. — М., 1989.
  • Родион Щедрин Материалы к творческой биографии Ред.-сост. Е. С. Власова М.:Композитор, 2007, 488 с.
  • Родион Константинович Щедрин. Жизнь и творчество. Альбом фортепианных переложений с комментариями и иллюстрациями. Составитель Е. С. Власова. MPI. Челябинск, 2006, 140 с.
  • Синельникова О. В. Принцип монтажа в инструментальной музыке Родиона Щедрина. — Кемерово: Кемеровский гос.ун-т культуры и искусств, 2007. — 291 с., ил.
  • Лихачева И. Музыкальный театр Родиона Щедрина. М.,1977.
  • Gerlach H. Zum Schaffen von Rodion Schtschedrin. Berlin, 1982.
  • Михайлова Е. Н. Многослойность художественного пространства балетного театра Р. Щедрина. Дис. на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Саратов, 2009.
  • Аверьянова О. И. Русская музыка второй половины ХХ века: Родион Щедрин, Эдисон Денисов, Альфред Шнитке. Биографии. М., 2004.

Посилання[ред.ред. код]