Кантата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Канта́та (італ. cantata, від лат. canto — співаю) — твір урочистого або лірико-епічного характеру, що складається з декількох закінчених номерів, виконується співаками-солістами, хором у супроводі оркестру і призначений для концертного виконання. Кантата - вид ліричної поезії — урочистий багаточастинний вірш.

Види кантат[ред.ред. код]

Зустрічаються кантати урочистого, радісного, ліричного, скорботного, розповідного характеру; поділяються на світські та духовні (релігійні). Зазвичай кантата складається із оркестрового вступу, арій, речитативів і хорів. Кантата близька до ораторії, відрізняється від неї меншими масштабами, відсутністю драматичної розробки сюжету, переважно камерним характером.

Історія виникнення та розвитку[ред.ред. код]

Кантата виникла в Італії в першій половині XVII століття. Термін кантата вперше використав у своїй збірці Кантати та арії на сольний голос (1620) італійський композитор Алессандро Ґранді. Початково цим терміном позначали твори, які протиставлялися тодішнім «сонатам» — інструментальним творам. В першій половині XVII ст. італійська кантата була сольною (голос із остинатним супроводом) та відрізнялася від арії наскрізним розвитком мелодії від куплета до куплета[1]. Пізніше створювалися кантати, що містили дві арії да капо, з'єднані речитативом. Такі кантати були близькі до оперних сцен. Розквіт італійської кантати відноситься до середини XVII ст. і пов'язаний з творчістю композиторів Джакомо Каріссімі, Алессандро Страделла, Алессандро Скарлатті та інших.

Італійські кантати були світськими; духовна кантата сформувалася в Німеччині. Поряд з оркестром і солістами в ній великого значення набув хор. До жанру кантати звертались композитори різних епох. Високохудожні зразки духовних і світських кантат створив Йоганн Себастьян Бах. В його творчому доробку — більше 300 духовних кантат, 24 світських («Кавова», «Селянська», «Мисливська»). Серед російських та українських композиторів кантати створювали: Рахманінов — «Колокола» ; Прокоф'єв — «Олександр Невський»; Вербицький — «Заповіт», Лисенко — «Б'ють пороги», «На вічну пам'ять Котляревському», «Радуйся, ниво неполитая»; Січинський — «Лічу в неволі», «Дніпро реве»; Стеценко «Шевченкові» і т. д.

Примітки та джерела[ред.ред. код]

ВРЕ