Юзеф Вронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юзеф Гоене-Вронський Józef Hoene-Wroński, (1776-1853)

Вронський Юзеф (Гоене-Вронський (Вронський) Юзеф Марія) (пол. Józef Hoene-Wroński; Польща/Франція), 17781853), справжнє ім'я — Гоене́ Жозе́ф (Hoëné J.) (24 серпня 1776, Вольштин, Польща - 9 серпня 1853, Париж, Франція), польський математик та філософ-містик.

Біографія[ред.ред. код]

У 1794 році Вроньскій брав в якості офіцера артилерії участь у захисті Варшави від прусських військ. В битві під Мацейовицями він був узятий в полон, але генерал Тормасов відпустив його, після чого Вронський вступив офіцером у російську армію, де служив в штабі Суворова. У 1797 вийшов у відставку і відправився до Німеччини, де вивчив юридичні науки. Потім відправився в Париж та Марсель, де вступив в польський легіон, але незабаром знову відправився до Німеччини, щоб вивчати там історію філософії та вищу математику . У 1811 році, повернувшись до Парижа, змінив уроджене прізвище Гене (Гоене) на Вронський, під яким почав публікувати свої наукові праці.

Філософські погляди[ред.ред. код]

Особливістю його підходу було прагнення включити в коло своїх занять так звані універсальні ідеї. Керівною його ідеєю був месіанізм, як він сам її назвав і який, за вченням Вронського, повинен вести людство по шляху до абсолютної правди і абсолютного добра. Він вчив, що тільки тепер людині здається, ніби абсолют для нього недоступний, але прийде час, коли погляд цей зміниться. До здійснення цього ідеалу в майбутньому покликані слов'яни; свої погляди на цей предмет він виклав у відкритому листі, написаному в 1851 році в Меце і адресованому російському імператору. У релігійному відношенні Вронський був гарячим прихильником католицизму, хоча визнавав, що всі догмати, будучи лише [[гіпотеза] ми, мають тимчасову силу і будуть змінені абсолютними істинами.

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Математичні роботи Вронського відзначені широтою охоплення матеріалу і спільністю постановки задач. Лагранж був тієї думки, що теорії Вронського можуть зробити переворот у науці. Але хвороблива гордість Вронського, його схильність до містицизму і, нарешті, складність позначень, використаних в його творах, привели до того, що його праці залишилися непоміченими сучасниками. Уже після смерті Вронського дослідники його праць у другій половині XIX століття виявили, що йому належить авторство значної кількості методів і деяких тверджень, які на той час були заново відкриті іншими математиками. Незважаючи на це, ім'я Вронського присутнє в сучасних курсах математичного аналізу через введений ним вперше в 1812 році функціонального визначника (так званий вронськіан).

Твори[ред.ред. код]

  • «Introduction à la philosophie de mathématique» (1811)
  • «Resolution générale des équations de tous les dégrés» (1812)
  • «Phil osophie de l’infini» (1814)
  • «Canon des logarithmes» (1829; русский перевод, 1845)
  • «Messianisme» (1831)
  • «Instruction pour l’anneau arithm étique» (1833)
  • «Metapolitique» (1840)
  • «Prolégomènes de messianisme ou le destin de la France, de l’Allemagne et de la Russie» (1843)
  • «Adresse aux nations Slaves» (1847)
  • «Adresse aux nations civilisées» (1848)
  • «Cents pages decisives» (1849)
  • «Epitre à S. M. l’Empereur de Russie» (1851)
  • «Philosophie absolue de l’histoire» (1852)

Література[ред.ред. код]