Юпітер (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юпітер і Фетіда, Жан Енгр, 1811

Юпі́тер (лат. Iuppiter, Iupiter) — утворено від Iovis-pater (Батько Богів). Iovis — родовий відмінок латинізованої вимови грецького імені Зевс, що виникла через невміння італійців вимовляти грецький звук «з». Італьський бог неба з його атмосферними явищами — дощем, громом та блискавкою, творець достатку, врожайності, перемоги, зцілення; охоронець порядку, вірності, чистоти; верховний цар богів і людей.

У первісних ритуальних формулах його називали piter — батько. Це слово увійшло в ім'я Юпітера як друга його складова частина. Щодо першого складника, то він є коренем слова iov або diov, який повторюється в латинських словах divus, dius, dies та в грецькому Zeus і має значення «світити», «сяяти».

Крім пізнішої й загальноприйнятої назви Iuppiter, є давніші ймення — Diovis, Iovis, Diovis pater, Iuvepater або Diespiter.

Первісне значення слова Юпітер як божества світла й неба, підтверджується висловами sub Iove (sub divo) — «просто неба», sub Iove frigido — «на морозі» тощо.

Як бога світла (Iuppiter Lucetius) Юпітера шанували на вершинах гір і вважали за символ як денного, так і нічного світла.

Юпітеру-світлодару були присвячені дні повного місяця (іди), коли небесне світило можна спостерігати цілу добу. Кожної іди в святковій процесії по священній вулиці на Капітолій вели білу вівцю, яку приносили в жертву на північній вершині пагорба.

Юпітер керував небесними світилами та стихіями, тому мав епітети Fulgator (Громовержець), Pluvius (Той, що посилає дощ), Serenator (Той, що робить погоду).

Особливе піклування виявляв Юпітер про виноградарів; 19 серпня влаштовувалися свята з нагоди початку збирання винограду, а 11 жовтня відзначали закінчення цих робіт.

У Римі справляли чимало інших свят на честь Юпітера.

Громовержець рано взяв на себе роль бога війни. Римляни вбачали в ньому свого найголовнішого союзника, допомога якого приносить перемогу.

Будували храми його різним втіленням: Статорові — тому, який затримує на місці римські шереги, що похитнулися; Версорові — тому, що примушує ворога тікати; Вікторові, який приносить перемогу.

Юпітер був покровителем укладеного договору й добрих міжнародних відносин.

Осередком його культу був храм так званої Капітолійської Трійці — Юпітер, Юнона, Мінерва. Тут нововибраний консул складав свої перші жертви, а звитяжний полководець приносив подячні жертви.

Тріумф був найурочистішою церемонією на честь Юпітера. Він не тільки уславляв переможного вождя, але передусім був релігійним актом, виявом шани і вдячності Юпітерові Преблагому Великому.

Юпітера ототожнювали із Зевсом.

Література[ред.ред. код]


божество Це незавершена стаття про божество.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.