Фламіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фламін в жрецькій шапці (апекс). Бюст з Лувра

Фла́міни (лат. Flamines) — жерці для одного окремого божества у Стародавньому Римі. Колегію фламінів установив Нума Помпілій.

Flamines maiores[ред.ред. код]

Посада фламінів була довічною, вони ділилися на 3 старших, що вибиралися з патриціїв і виконували культ Юпітера (Flamen Dialis), Марса (Flamen Martialis), Квіріна (Flamen Quirinalis).

Flamines minores[ред.ред. код]

Інші 12 молодших, які обиралися з плебеїв і були закріплені за другорядними богами:

В епоху імперії до існуючих фламінів додалися фламіни обожествлених імператорів.

Фламінами на початку своєї кар'єри були Юлій Цезар і Нерон.

Посада фламіна Юпітера обставлялася великою кількістю ретельно розроблених правил і табу: наприклад, ніжка ліжка, на якому він спить, мала бути забруднена брудом, він не міг виходити з дому з непокритою головою, їздити верхи, торкатися живих кіз, сирого м'яса, плюща, бобів. Фламін Юпітера втрачав сан після смерті дружини, подібно російським священикам XVI—XVII ст.

Фламіни користувались великою шаною.

Посилання[ред.ред. код]

Фла́міни на LacusCurtius

Література[ред.ред. код]