Фламіни
Фла́міни (лат. Flamines) — жерці для одного окремого божества у Стародавньому Римі. Колегію фламінів установив Нума Помпілій.
Зміст |
Flamines maiores[ред.]
Посада фламінів була довічною, вони ділилися на 3 старших, що вибиралися з патриціїв і виконували культ Юпітера (Flamen Dialis), Марса (Flamen Martialis), Квіріна (Flamen Quirinalis).
Flamines minores[ред.]
Інші 12 молодших, які обиралися з плебеїв і були закріплені за другорядними богами:
- Flamen Furrinalis (жрець Фурріни)
- Flamen Carmentalis (жрець Карменти)
- Flamen Volcanalis (жрець Вулкана)
- Flamen Cerealis (жрець Керери)
- Flamen Portunalis (жрець Портуна)
- Flamen Volturnalis (жрець Вольтурна)
- Flamen Palatualis (жрець Палатуї)
- Flamen Floralis (жрець Флори)
- Flamen Falacer (можливо від сабінського місця Falacrinae)
- Flamen Pomonalis (жрець Помони)
- Flamen жрець невідомого божества (можливо Лукулара)
- Flamen жрець невідомого божества (можливо Вірбіала).
В епоху імперії до існуючих фламінів додалися фламіни обожествлених імператорів.
Фламінами на початку своєї кар'єри були Юлій Цезар і Нерон.
Посада фламіна Юпітера обставлялася великою кількістю ретельно розроблених правил і табу: наприклад, ніжка ліжка, на якому він спить, мала бути забруднена брудом, він не міг виходити з дому з непокритою головою, їздити верхи, торкатися живих кіз, сирого м'яса, плюща, бобів. Фламін Юпітера втрачав сан після смерті дружини, подібно російським священикам XVI—XVII ст.
Фламіни користувались великою шаною.
Посилання[ред.]
Література[ред.]
|
|||||
