Ґаблі

Старовинні дерев'яні та сучасні вила

Сучасні металеві вила

Ґа́блі, га́блі, ви́ла — сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими ріжками на держаку. Залізні вила подекуди називаються ґра́лі.

Використовуєтя для перекидання і складання сіна, соломи, снопів, листя, розкидання гною тощо. Зазвичай мають від двох до шести ріжок.

В старовину вила були дерев'яними. В сучасних ґаблях (або вилах) дерев'яним залишився тільки держак, а робоча частина стала залізною.

Кожен різновид мав декілька варіантів. Найпростіші дерев'яні вила називали одноріг (рожен) — гладко обтесана жердка довжиною 3—5 м, за метр до кінця якої був кілок або природний сучок. Рожен використовували звичайно при скиртуванні снопів. На Поліссі зустрічалося також старовинне однозубе веслоподібне знаряддя для гною - мач. Було відоме й давнє двозубе знаряддя - сохар.

Найпоширенішими були дво— і триріжкові вила—рогульки з молодого дерева, яке мало відповідне розгалуження гілок. Залежно від призначення держак робили довшим (3—4 м) або коротшим 1—1,5 м). Застосовувались також дерев'яні вила на 4—7 і більше ріжків (карпологи, башбармак).

Слово ґаблі, походить від німецького gabel - тризубі вила. В середні віки завдяки німецьким майстрам в українську мову увійшло багато німецьких слів: ґаблі, гвинт, ґрати, дріт, карбувати, клямка, ланцюг, штаба, цвях, бляха, бруківка, груба, ґанок, ґзимси, ґонт, кімната, комин, ліхтар, ляда, льох, ринва, тиньк, цегла, шибка та інші.

В деяких місцевостях України (наприклад на Вінничині,Волині) ґаблями називають зазвичай їх залізний різновид з тупими відлитими кульковидними закінченнями на ріжках. Зазвичай ґаблі ширші ніж звичайні вила. Їх використовують для перекидання картоплі або буряків. А для інструменту з гострими зубцями використовується термін "вила".

Джерела

• «Планида Степана Кожум'яки». Сер.: Життя славетних / Упоряд. та авт. передм. Ю. Колісник. — Черкаси: Брама, 2004. — 224 с.

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.