Helix

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Helix
Равлик Helix aspersa на квітках кермеку
Равлик Helix aspersa на квітках кермеку
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Ряд: Легеневі (Pulmonata)
Родина: Helicidae
Рід: Helix
Linnaeus, 1778
Види

Див. у тексті

Посилання
Вікісховище: Helix
Віківиди: Helix
EOL: 57691
NCBI: 6536
Fossilworks: 116599

Helix — рід великих черевоногих молюсків, ряду легеневих равликів, родини Helicidae, у якій є найбільш характерним родом. Представники роду походять з Середземномор'я, деякі види (Helix aspersa) поширились по всьому світу. Викопні рештки відомі починаючи з відкладень олігоцену. Інша назва роду — Cantareus[1].

Назва роду пов'язана з лат. helix («завиток», «спіраль», «гвинт»), грецького походження — грец. ἕλιξ від ἑλίσσω («кручусь», «обертаюсь»)[2][3].

Історія[ред. | ред. код]

З часів Ліннея родова назва Helix вживалась щодо майже всіх сухопутних черевоногих, пізніше нею стали звати лише види з мушлею (у тім числі представників роду Zonitoides та деяких інших). Протягом 1800-х визначення роду ще більш звузилось, але до початку XX ст. кілька тисяч видів родин Hygromiidae і Helicidae класифікували як приналежні до роду Helix[4][5]. Тільки в 1900-х обширний рід поділили на окремі роди, залишивши у Helix лише 30 видів, близькоспоріднених з найбільш характерним видом Helix pomatia.

Опис[ред. | ред. код]

Про загальні особливості молюсків ряду Pulmonata й родини Helicidae див. докладніше відповідні статті

Характерною ознакою представників роду є спірально закручена черепашка, яка захищає всі життєво важливі органи: легеню, серце, нирку й кишечник. Ззовні висовуються лише голова з мацаками й нога. На голові помітні дві пари щупалець: верхня більша пара несе на собі очі, а нижня менша використовується равликом для промацування шляху перед собою; обидві пари можуть витягатись і втягатись. Ротовий отвір розташований під головою, рот споряджений язиком-радулою, рясно покритим хітиновими зубчиками (кількість їх може сягати кількох тисяч).

Равлики роду Helix є сухопутними молюсками, отже, замість зябер вони мають спеціальний орган дихання — легеню. Вона являє собою кишеню в мантії, густо пронизану судинами, де відбувається газообмін. Кисень переноситься спеціальним кров'яним пігментом — гемоціаніном, сполукою на основі міді, аналогом гемоглобіну хребетних і еритрокруорину більшості безхретних. Спеціальний м'язовий клапан зачиняє й відчиняє дихальний отвір: газообмін йде, коли він відчинений. У разі потрапляння равлика у воду клапан замикає отвір і рятує тварину від захлинання.

Екологія[ред. | ред. код]

Великий строкатий слимак (Helix lucorum)

Ці равлики надають перевагу прохолодним, вологим місцям, оскільки вельми чутливі до браку вологи. Найбільш активні у нічну добу та після дощу. Під час несприятливих погідних умов замикаються у мушлі, ховаючись під камінням або в інших потайних місцях. У країнах зі посушливим кліматом прив'язані до водних джерел (трапляються навіть у вивідних шлангах кондиціонерів).

Харчуються представники роду рослинною їжею, вони здатні засвоювати більшість видів рослин, включаючи моркву й салат-латук: завдяки наявності в них симбіотичних бактерій, що розкладають целюлозу на прості цукри.

Самі равлики слугують їжею багатьом тваринам. Деякі з них, наприклад, співочий дрізд, розбивають мушлі, стукаючи ними об тверді предмети, інші, такі як жаби й ропухи, глитають їх цілком. Їх полюють й деякі равлики-хижаки — Rumina decollata й Euglandina rosea, яких часто вирощують спеціально й застосовують для контролю чисельності травоїдних наземних молюсків. Втім, у деяких місцевостях інтрузивні хижаки завдали значної шкоди аборигенним видам, таким як кубинський земляний равлик й равлики Гавайських островів.

Розмноження[ред. | ред. код]

Великий жовтуватий равлик (Helix lutescens)

Молюски роду Helix — гермафродити. Яйця і сперма утворюються в них в одному органі — овотестисі (гермафродитній залозі), але надалі він ділиться на два окремих органи — сім'явивідну протоку й яйцевід.

Після того, як молоді равлики вийдуть з яєць, вони ростуть протягом одного чи кількох років, залежно від місцепроживання (у Південній Каліфорнії — 2 роки, 10 місяців — у Південній Африці). Розміри дорослих особин злегка розрізнюються у різних видів: Helix aspersa виростає до 35 мм у висоту й у ширину, у той час як Helix pomatia — до 45 мм. У дикій природі живуть равлики у середньому 2-3 роки, проте, деякі особні можуть жити значно більше: можливо, до 30 років (Helix pomatia)[6]. Багато равликів гине від хижаків і паразитів.

Види[ред. | ред. код]

Рід Helix наразі включає такі підроди й види:

Helix mazzullii (також Cantareus mazzullii, Cornu mazzullii)

Підрід Helix[ред. | ред. код]

Підрід Pelasga[ред. | ред. код]

Підрід Cornu[ред. | ред. код]

Невизначений підрід[ред. | ред. код]

Helix engaddenis

Види, що мають синонімічні родові назви[ред. | ред. код]

Деякі систематики виключають види Helix aperta, Helix aspersa і Helix mazzullii з роду Helix і поміщають їх у монотипні роди: Cantareus apertus, Cornu aspersum[12] і Cantareus mazzullii.

У господарстві[ред. | ред. код]

У кулінарії[ред. | ред. код]

(Див. докладніше Равлики в кулінарії й Молюски в кулінарії)

Равлики Helix pomatia і Helix aspersa цінуються у європейській кухні. Іспанська кулінарія також вживає сухопутних молюсків, що належать до інших родів: Otala punctata, Theba pisana, Iberus gualterianus alonensis та ін. Равликів споживають як закуски, а також як інгредієнт різних страв. М'ясо містить багато кальцію, вітаміни B1 і E, амінокислоти, і при цьому низькокалорійне й нежирне. Галузь сільського господарства, що займається вирощуванням їстівних равликів, зовуть геліцикультурою («равликівництвом»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Genus taxon summary for Cantareus [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. AnimalBase, Last modified 14-11-2006 by F. Welter Schultes, accessed 1 April 2009.
  2. helix // Dictionarium latinogallicum (фр.)
  3. helix // www.etymonline.com [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Westerlund, C. A. 1889. [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.] Fauna der in der paläarctischen Region (Europa, Kaukasien, Sibirien, Turan, Persien, Kurdistan, Armenien, Mesopotamien, Kleinasien, Syrien, Arabien, Egypten, Tripolis, Tunesien, Algerien und Marocco) lebenden Binnenconchylien. II. Gen. Helix. — pp. 1-473, 1-31, 1-8. Berlin. (Friedländer).
  5. Pfeiffer, L. & Clessin, S. 1881. [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.] Nomenclator heliceorum viventium quo continetur nomina omnium hujus familiae generum et specierum hodie cognitarum, disposita ex affinitate naturali. — pp. 1-617. Cassellis. (Fischer).
  6. The Roman Snail, Helix pomatia. Архів оригіналу за 24 листопада 2005. Процитовано 8 січня 2016.
  7. Sysoev, A. & Schileyko, A. 2009. Land snails and slugs of Russia and adjacent countries. — pp. 1-312, Fig. 1-142. Sofia. (Pensoft).
  8. Mumladze L., Tarkhnishvili D. & Pokryszko B.M. 2008. A new species of the genus Helix from the Lesser Caucasus (sw Georgia). Journal of Conchology, volume: 39, part 5, page 483, published June 2008. abstract [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
  9. Mylonas, M. 1996. Helix godetiana. In: IUCN 2006. 2006 IUCN Red List of Threatened Species. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 2 April 2007. http://www.iucnredlist.org/search/details.php/9844/summ
  10. Frias-Martin, A. 1996. Helix obruta. In: IUCN 2006. 2006 IUCN Red List of Threatened Species. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 2 April 2007. http://www.iucnredlist.org/search/details.php/9845/summ [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  11. Heller, J. 1996. Helix texta. In: IUCN 2006. 2006 IUCN Red List of Threatened Species. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 2 April 2007. http://www.iucnredlist.org/search/details.php/9846/summ
  12. The Cornu Problem. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 8 січня 2016.